Справа: № 2а-5234/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"18" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Приходько О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень»закритого акціонерного товариства «Укрпрофздоровниця»до Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва про визнання дій протиправними,-
Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Жовтень»ЗАТ «Укрпрофздоровниця» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва щодо: видачі відмови в отриманні дозволу на першу заяву від 23.03.2011 з порушенням строку; вимоги про надання додаткових документів та інформації зазначених у відмові у видачі дозволу від 29.04.2011; видачі дозволу на спеціальне водокористування від 02.12.2011 з порушенням строку -протиправними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві щодо порушення строку розгляду заяви Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень»ЗАТ «Укрпрофздоровниця»від 23.03.2011 на отримання дозволу на спеціальне водокористування; визнано протиправними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві щодо відмови у наданні дозволу на спеціальне водокористування за заявою Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень»ЗАТ «Укрпрофздоровниця»від 20.04.2011; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Жовтень»ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»є спеціальним користувачем водних ресурсів згідно відповідного дозволу, термін дії якого закінчився 31.03.2011.
З метою продовження дії дозволу позивач 23.03.2011 подав заяву до дозвільного центру Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві в порядку ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
11.04.2011 позивачу скеровано відповідь «Щодо відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування»№06-07/1643/311, згідно якої зазначено про виявлені недоліки за наслідками опрацювання поданих документів.
20.04.2011 позивачем повторно подано заяву до дозвільного центру Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві в порядку ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
29.04.2011 позивачу скеровано відповідь «Щодо відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування»№06-07/2523/630, згідно якої зазначено про виявлені недоліки за наслідками опрацювання поданих документів.
04.11.2011 позивачем втретє подано заяву до дозвільного центру Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві в порядку ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
02.12.2011 позивачу надано відповідь за №06-07/9340/3632, якою повідомлено про видачу дозволу на спеціальне водокористування №УКР-464-Кіс з терміном дії з 10.11.2011 по 10.11.2014.
Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відмови у наданні дозволу прийняті на порушення принципу обгрунтованості, не на підставах, передбачених Законом, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі -Закон) виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється, зокрема, строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру.
Згідно ст. 4-1 Закону строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку жодним іншим законом не передбачено інший строк видачі такого дозвільного документу як дозвіл на спеціальне водокористування, тому до видачі цього дозвільного документу має застосовуватися десятиденний строк.
Згідно ст. 4-1 Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321, не може визначати строк видачі дозвільного документу, і положення цього нормативно-правового акту після набрання чинності Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»мають застосовуватися з врахуванням положень Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.
Таким чином, заява позивача від 23.03.2011 (а.с. 5) мала бути розглянута протягом десяти робочих днів з дня отримання, тобто, по 06.04.2011 включно, тоді як в даному випадку відповідь про відмову у видачу дозволу надана лише 11.04.2011.
Згідно ч. 6 ст. 4-1 Закону у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Таким чином, 07.04.2011 вважається днем видачі позивачу документа дозвільного характеру, і з цього дня позивач вважається таким, що отримав дозвільний документ -що не спростовано апелянтом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 20.04.2011 позивачем подано заяву з наміром виправити недоліки попередньо поданої заяви від 23.03.11
Згідно ст. 4-1 Закону у разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Тобто, вищевказана заява повинна була б бути розглянута по 27.04.2011 включно, тоді як повторна відповідь про відмову надана лише 29.04.2011, що свідчить про порушення відповідачем положень ст. 4-1 Закону.
В той же час, наступна заява позивача від 04.11.2011 розглянута відповідачем вчасно, оскільки дозвіл від 10.11.2011 наданий в межах п'яти робочих днів з дня отримання заяви - на четвертий робочий день з дня подачі заяви (враховуючи, що 5 та 6 листопада 2011 - вихідні дні).
Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:
подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;
виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;
негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
Колегія суддів звертає увагу на те, що спеціального закону, що встановлював би додаткові підстави для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування, немає, тому відповідач, розглядаючи заяву позивача, мав керуватися лише ч. 5 ст. 4-1 Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону видача документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами здійснюється в дозвільному центрі державним адміністратором або представником місцевого дозвільного органу за принципом організаційної єдності.
Суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа подає державному адміністратору чи представнику відповідного місцевого дозвільного органу, які здійснюють прийом суб'єктів господарювання в дозвільному центрі, заяву, якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами.
До заяви додаються:
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини щодо одержання такого документа.
Документами, необхідними для видачі документа дозвільного характеру, можуть визначатися документи, що безпосередньо пов'язані з підтвердженням можливості суб'єкта господарювання провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або види господарської діяльності.
За відсутності чітко визначеного переліку документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування позивач позбавлений можливості подати заяву з необхідними додатками взагалі, тоді як відповідач як суб'єкт владних повноважень фактично може відмовляти у видачі дозвільного документу в будь-якому випадку, без посилання на нормативно-правовий акт, яким конкретний перелік необхідних документів визначений.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмови у наданні дозволу прийняті на порушення принципу обгрунтованості, не на підставах, передбачених Законом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення, а позивач довів обґрунтованість своїх позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.