Справа: № 2-а-3216/11/1016 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"21" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області на постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії,
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України, зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її розмір на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2010 року.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2011 року позов задо?волено, визнано протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 15.10.2010 року, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та доплати до пенсії за проживання на території посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст.39,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про стату?с і соціальний захист громадя?н, які постраждали внаслідок Ч?орнобильської катастрофи»з 18.04.2011 року.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інста?нції, відповідач подав ап?еляційну скаргу з підстав пор?ушення судом першої інстанці?ї норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про ві?дмову в задоволені позовних в?имог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді -доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін -не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС. Також позивач є особою, яка постійно проживає на терит?орії зони посиленого радіоек?ологічного контролю та непрацюючим пенсіонером, який отримує щомісячну доплату до пенсії.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Також, у ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має пр?аво на призначення пенсії в ро?змірі, не нижчому 8 міні?мальних пенсій за віком, щоміс?ячної додаткової пенсії за шк?оду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсот?ків мінімальної пенсії за вік?ом, та на отримання підвищення? до пенсії у розмірі однієї мінімальної за?робітної плати відповід?но до ст. 39 Закону України «Про со?ціальний захист громадян, які? постраждали внаслідок Чорно?бильської катастрофи», що вірно встановлено судом першої інстанції.
Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком, а під час визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»береться мінімальна заро?бітна плата.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсії та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України , та є пріоритетним у застосуванні.
Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту пос?тановлення, є остаточною? та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.