Справа: № 2а-1017/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"25" вересня 2012 р. м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Петрика І.Й. суддів Борисюк Л.П., Собків Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
В квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради в частині недоплати щорічної разової допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнути недоплачені суми за 2010 рік та 2011 роки, у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2011 року позовні вимоги за період 2010 року залишено без розгляду. Ухвала не оскаржувалась, отже набрала законної сили.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2011року даний адміністративний позов був задоволений частково: зобов'язано відповідача виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік.
Не погоджуючись із постановою суду відповідач та позивач подали апеляційні скарги в яких: позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги -залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, копія якого приєднана до матеріалів даної справи.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам ІI групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Проте, відповідач всупереч вказаній нормі закону виплати позивачу в 2010 році допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині -законним і обґрунтованим.
Як на підставу для задоволення своїх вимог відповідач послався на те, що положеннями ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»Кабінету міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений Кабінетом Міністрів України у постанові № 562 від 17 липня 2005 року, діяв з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»Кабінету Міністрів України у 2010 році було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Таким чином, Кабінету Міністрів України у 2011 році були надані спеціальні повноваження щодо встановлення розміру деяких категорій соціальних виплат.
До такої категорії виплат належить, в тому числі, щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як така, що обчислюється залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не було реалізовано у 2011 році вказані повноваження та не прийнято відповідного нормативно-правового акту, в якому було б закріплено абсолютні суми щорічної допомоги на оздоровлення у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Посилання відповідача на постанову КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року як на нормативно-правовий акт, яким установлено розміри вищевказаної допомоги на 2010 рік колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається зі ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати на 2011 рік розміри щорічної допомоги на оздоровлення саме у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
З огляду на те, що постанова КМ України, на яку посилається відповідач, була прийнята у 2005 році колегія суддів вважає, що у ній не враховано та не могло бути враховано межі бюджетних асигнувань, що мали місце у 2011 році.
Спеціального нормативно-правового акту, який передбачав би, що постанова КМ України № 562 від 17 липня 2005 року приймається за основу при нарахуванні та виплаті у 2011 році щорічної допомоги на оздоровлення як така, що передбачає розмір соціальних виплат, які відповідають межам бюджетних асигнувань на відповідні цілі у 2011 році -не приймалося.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що вказана постанова КМ України не може розглядатися як така, що прийнята на виконання спеціальних повноважень, наданих Кабінету Міністрів України ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».
Таким чином, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Отже, доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги позивача та відповідача -залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради -залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2011року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.