Справа: № 2-а-4638/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"21" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії,
У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії відповідача, зобов'язати територіальне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її розмір на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з грудня 2010 року з подальшим перерахунком.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2011 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії територіального управління Пенсійного фонду України, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 13.01.2011 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді -доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін -не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Приймаючи рішення про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її розмір на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів частково погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, і які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього Закону.
Відповідно ст. 54 цього Закону визначено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має пр?аво на призначення пенсії в ро?змірі, не нижчому 8 мі?німальних пенсій за віком, щом?ісячної додаткової пенсії за? шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, що вірно встановле?но судом першої інстанції.
Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсію та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України , та є пріоритетним у застосуванні.
Крім того, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був зазначити дату, до якої необхідно проводити такий перерахунок, виходячи з наступних підстав.
Так, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Пунктом 7 частини I зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На реалізацію наведеного положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 прийнята Постанова № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Так, п. 1 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів передбачено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується інвалідам II групи - 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів установлено, що у всіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році інвалідів II групи - 1090 гривень.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у відповідному розмірі з 23.07.2011 року -дати набрання наведеною постановою уряду законної сили.
Таким чином, правові підстави для здійснення перерахунку державної та додаткової пенсії та її виплати позивачу відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 23.07.2011 року відсутні.
За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення винесено після 23.07.2011 року, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії та здійснити відповідні виплати позивачу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»підлягають задоволенню за період з 13.01.2011 року по 22.07.2011 року.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню в частині задоволених позовних за період з 23.07.2011 року по 05.08.2011 року з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2011 року в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії та здійснити відповідні виплати позивачу відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23.07.2011 року по 05.08.2011 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.