Справа: № 2а-394/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
"13" вересня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Оксененка О.М.,
суддів -Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі -Меєчко К.П ,
розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автомагістраль»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними дій пов'язаних з виданням наказу та проведенням позапланової невиїзної перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення і їх скасування,
В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Приватне підприємство «Автомагістраль»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування наказу №754 від 15.12.2011р. про проведення перевірки позивача, податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 13.01.2012 р., визнання протиправною дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ПП «Автомагістраль»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Магістраль-Будсервіс», що була оформлена відповідним актом.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення, апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в грудні 2011 р., відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Автомагістраль» на предмет дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Магістраль-Будсервіс», за наслідками якої було складено акт перевірки №3016/23-5/21481658 від 29.12.2011 р.
В акті перевірки зазначається про порушення підприємством п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні суми ПДВ у розмірі 2 221138,26 грн., у тому числі, за липень 2011 р. -572826,43 грн.; за серпень 2011 р.-1553391,78 грн.; вересень 2011 р. -94920,05 грн. та частини 1 статті 203, частин 1-2 статті 215, статті 216 ЦК України, внаслідок укладення правочину, який має ознаки нікчемності, з порушенням публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства. З його змісту вбачається, що даний висновок зроблений на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль-Будсервіс»з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 р. від 10.11.11 р. №4388/23-112/35803675, що надійшов з Васильківської ОДПІ Київської області, згідно листа від 01.12.11 р. №4005/7/23-112. Вказаним актом виявлені порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс»п.185.1 статті185, п.188.1 статті 188, п.201.1, 201.10 статті 201,п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а також п.198.2. п.198.3. п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
За наслідками проведеної перевірки та складеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. № 0000012300, яким ПП «Автомагістраль»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів у розмірі 2221138,26 грн. та штрафних санкцій у сумі 1110569,12 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено, що господарські операції з поставки товарів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про укладення правочину, який має ознаки нікчемності, з порушенням публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства ґрунтується виключно на висновках акта перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, враховуючи наступне.
При дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки показників, відображених у первинних бухгалтерських документах позивача виявлено порушення вимог п.185.1, статті 185, п.188.1, статті 188, п.201.1 та 201.10 статті 201, п.187.1 статті187 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами вчинення правочинів між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ПП «Автомагістраль», які начебто не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 стаття 203 ЦК України).
Вказані висновки зроблено на підставі перевірки діяльності постачальників попередньої ланки постачання щодо нікчемності укладених угод купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.
Так, зі змісту акту від 10.11.11 № 4388/23-112/35803675 вбачається, що на підставі досліджених накладних наданих ТОВ «Магістраль-Будсервіс»по взаємовідносинах з ТОВ «Едветайзинг-Експерт»до оподатковуваних операцій було включено придбання товару (Бітум БНД 60\90), який являється складовою частиною продукції, що виробляє ТОВ «Магістраль-Будсервіс», а саме - асфальтобетон в кількості 829,736 тон на загальну суму 5965779,0 грн., в т. ч. ПДВ 994296,50 грн. Проте, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (Бітум БНД 60\90) від продавця ТОВ «Едветайзинг-Експерт»до покупця ТОВ «Магістраль-Будсервіс», в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товарів, що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Едветайзинг-Експерт»та ТОВ «Магістраль-Будсервіс»здійснено без мети настання реальних наслідків, а отже зазначені право чини відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними. Тому, асфальтобетон фактично не був виготовлений ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та, в свою чергу, не міг бути реалізований ПП «Автомагістраль».
На цій підставі податковий орган вважає, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Едветайзинг-Експерт»не спричинив реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Враховуючи наведені в акті результати перевірки державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області дійшла висновку, що господарські операції, укладені між позивачем та ТОВ «Магістраль-Будсервіс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, а саме договір між цими господарюючими суб'єктами було укладено з порушенням публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства. В результаті надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
Проте, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції з такими висновками органу державної податкової служби погодитись не можливо, враховуючи наступні встановлені по справі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Автомагістраль»та ТОВ «Магістраль-Будсервіс»у січні 2011 року було укладено договір поставки від 04.01.11 № 01/11-П.
На підтвердження факту поставки асфальтобетону у липні 2011 року ТОВ «Магістраль-Будсервіс»надано позивачу видаткові накладні на загальну суму 13326829,64 грн.(а.с.145-168). Крім того, ТОВ «Магістраль-Будсервіс»за договором поставки виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні(а.с.121-144). Банківські виписки підтверджують, що розрахунки за отриманий товар між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (а.с.169-171).
Вказані документи були надані позивачем податкового органу під час здійснення перевірки, що підтверджено в акті перевірки, тобто органу перевірки було надано всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Таким чином, висновок податкового органу, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Магістраль-Будсервіс»є нікчемними ґрунтується виключно на висновках акту Васильківської ОДПІ від 10.11.2011 року № 4388/23-112/35803675 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль-Будсервіс»з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.
З усього цього слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочин, укладений позивачем з ТОВ «Магістраль-Будсервіс»відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Магістраль-Будсервіс», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Відповідно до пункту 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 198.1., 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Між позивачем та ТОВ «Магістраль-Будсервіс»відбулась поставка товару на підприємство позивача, що підтверджують видатковими накладними та податковими накладними. Вказані документи містять назву постачальника та одержувача, перелік відвантаженого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні видаткові накладні визначають, який саме товар був відвантажений, за якою ціною, між якими контрагентами.
Крім того, на підтвердження господарської операції, в дійсності якої орган державної податкової служби сумнівався, представником позивача надані додаткові матеріали, а саме: договір на виконання робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, які були долучені апеляційним судом до матеріалів справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.
Отже, відповідачем безпідставно поставлено право позивача на формування податкового кредиту в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач перебував у правовідносинах..
Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Таке ж роз'яснення виклав і Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.
Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Згідно з п.1 ч.1ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.