18 вересня 2012 року Справа № 5002-7/690-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивач не з'явився; фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
відповідача не з'явився; сільськогосподарський виробничий кооператив "Росія";
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 08 травня 2012 року у справі № 5002-7/690-2012
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 72319)
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" (вул. Шосейна, 28, смт. Багерове, Ленінський р-н, 98227)
про стягнення 15564,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" заборгованості в сумі 15 564,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року у справі № 5002-7/690-2012 позов задоволено, стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" 15 564, 00 грн. заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, сільськогосподарський виробничий кооператив "Росія" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволені позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що на отримання товару довіреності не видавалися та товар на баланс підприємства не приймався. Підпис головного агронома у накладних не може вважатися доказом отримання товару відповідачем.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.09.12 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні 11.09.12 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням від 13.08.12 суддю Дмитрієва В.Є. замінено у складі колегії на суддю Плута В.М.
Розпорядженням від 28.08.12 суддів Балюкову К.Г. та Плута В.М. замінено у складі колегії на суддів Черткову І.В. та Сотула В.В., головуючим призначено суддю Черткову І.В.
Розпорядженням від 11.09.12 суддю Гоголя Ю.М. замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.
У судовому засіданні з 11.08.12 по 18.09.12 оголошувалась перерва.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
01.06.10 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були видані чотири накладні на відпуск сільськогосподарському виробничому кооперативу "Росія" товару -запчастин до сільгосптехніки на загальну суму 15 564, 00 грн., а саме були виписані накладні:
- №63 від 01.06.10 на суму 2504,00 грн. (т.1,а.с.11);
- №64 від 01.06.10 на суму 5323,00 грн. (т.1,а.с.12);
- №65 від 01.06.10 на суму 6165,00 грн. (т.1,а.с.13);
- №66 від 01.06.10 на суму 1572,00 грн. (т.1,а.с.11).
Наведені накладні підписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та скріплені його печаткою.
У зазначених накладних вказується, що вони підписані головним агрономом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" ОСОБА_3, проте підпис агронома печаткою відповідача не засвідчена.
22.02.12 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 направив на адресу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" претензію № 1 від 21.02.12, згідно якої вимагав сплатити у семиденний строк заборгованість у сумі 15 564, 00 грн. за товар, що був відпущений за накладними №№63-66 від 01.06.10 (т.1,а.с.15-16).
Факт направлення претензії підтверджується квитанцією поштового відділення (т.1,а.с.17) та описом вкладення у цінний лист (т.1,а.с.18).
Проте, товар, що був відпущений за накладними №№63-66 від 01.06.10 у сумі 15 564, 00 грн. оплачений не був, що стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовом про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" 15 564, 00 грн. заборгованості.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. В силу приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідач заперечує отримання товару за накладними №№63-66 від 01.06.10 та зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків на суму 15 564, 00 грн. між сторонами не складався, оскільки у бухгалтерському обліку цієї суми не відображено та у звіті із товарно-матеріальних цінностей сума 15 564, 00 грн. не відображена, що підтверджується довідкою № 35 від 16.03.12 (т.1,а.с.27).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, який був укладений у простій усній формі. Так позивач вказує, що ним був поставлений товар -запчастин до сільгосптехніки на загальну суму 15 564, 00 грн., але відповідач безпідставно ухиляється від виконання своїх зобов'язань з оплати поставленого товару. На підтвердження цього позивач посилається на накладні: №63 від 01.06.10 на суму 2504,00 грн. (т.1,а.с.11); №64 від 01.06.10 на суму 5323,00 грн. (т.1,а.с.12); №65 від 01.06.10 на суму 6165,00 грн. (т.1,а.с.13); №66 від 01.06.10 на суму 1572,00 грн. (т.1,а.с.11).
Проте, зазначені накладні не можуть бути належним доказом отримання товару -запчастин до сільгосптехніки саме відповідачем -сільськогосподарським виробничим кооперативом "Росія", виходячи з наступного.
Так, у зазначених накладних вказується, що вони підписані головним агрономом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" ОСОБА_3, проте підпис агронома печаткою відповідача не засвідчена.
Крім того, з посадової інструкції головного агронома сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" вбачається, що він не наділений повноваженнями на отримання матеріальних цінностей від імені сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" (т.1,а.с.62).
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.
Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2009 року у справі №2-23/1145-2009.
У матеріалах справи та у позивача немає доказів того, що сільськогосподарським виробничим кооперативом "Росія" головному агроному або завідуючому складу видавалися довіреності на одержання цінностей від імені відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У даному випадку Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачена обов'язковість наявності у особи, що приймала товар (приймала виконання зобов'язання) довіреності на одержання цінностей.
Статтею 2 частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З наведеної норми вбачається, що саме на позивача покладений ризик настання наслідків прийняття виконання зобов'язання неналежним кредитором (особою, яка прийняла товар без наявної у неї довіреності на одержання цінностей).
Таким чином, накладні №№63-66 від 01.06.10 не є доказом отримання саме відповідачем - сільськогосподарським виробничим кооперативом "Росія".
Крім того, згідно даних державної податкової інспекції Ленінського району Автономної Республіки Крим (лист №3205/10/150 від 19.04.12), отриманих у ході виїзної планової документальної перевірки, за період з 01.01.08 по 30.06.10 сільськогосподарським виробничим кооперативом "Росія" придбано запасні частини у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на загальну суму 77 600, 00 грн., розрахунки за придбані запасні частини проведені на суму 33 200, 00 грн. Станом на 30.06.10 рахувалася заборгованість перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у сумі 44 400, 00 грн. (т.1,а.с.58).
Зазначена сума заборгованості за придбані запасні частини, яка зазначена у листі державної податкової інспекції Ленінського району Автономної Республіки Крим №3205/10/150 від 19.04.12 була стягнута рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року у справі №2-22/566-2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2010 року (т.1,а.с.32-38).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання охоронюваного законом інтересу і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У матеріалах справи та у позивача відсутні належні та допустимі докази того, що сільськогосподарський виробничий кооператив "Росія" отримував товар -запчастин до сільгосптехніки за накладними №№63-66 від 01.06.10. При цьому суд враховує, що відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається саме на зацікавлену сторону.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" 15 564, 00 грн. заборгованості за товар згідно накладних №№63-66 від 01.06.10.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності довіреності на одержання цінностей не свідчить про неодержання відповідачем товару, оскільки накладні містили підпис співробітника відповідача -головного агронома ОСОБА_3 та відсутня будь-яка законодавчо встановлена заборона на передачу товару без надання відповідної довіреності.
Проте, з наведеними висновками погодитись неможна, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, підпис головного агронома у накладних не засвідчена печаткою відповідача. У силу приписів частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України кредитор зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання особисто, а Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачена обов'язковість наявності у особи, що приймала товар (приймала виконання зобов'язання) довіреності на одержання цінностей.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі сільськогосподарській виробничий кооператив "Росія" просив покласти судові витрати на позивача.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача.
Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року у справі № 5002-7/690-2012 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 72319) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" (вул. Шосейна, 28, смт. Багерове, Ленінський район, 98227) 804, 75 грн. судового збору.
6. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.С. Голик
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 72319)
2. Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Росія" (вул. Шосейна, 28, смт. Багерове, Ленінський р-н, 98227)