донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.09.2012 р. справа №5006/7/21/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Зубченко І.В.
суддівМарченко О.А., Татенка В.М.
за участю представників сторін:
від позивача:Халіна А.О. за довіреністю №14-351 від 16.03.2012р.
від відповідача :Рябошапка Д.С. за довіреністю №268 від 19.12.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.)
у справі№5006/7/21/2012 (головуючий суддя Сгара Е.В., судді Курило Г.Є., Бокова Ю.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз», м. Київ
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк
про стягнення заборгованості в сумі 10863451,73грн., інфляційних в сумі 571586,06грн., 3% річних в сумі 247232,91грн., пені в сумі 1280357,44грн.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 10863451,73грн., інфляційних в сумі 571586,06грн., 3% річних в сумі 247232,91грн., пені в сумі 1280357,44грн.
В ході розгляду спору відповідач повідомив про зміну його найменування з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(ЄДРПОУ 03361081) на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(ЄДРПОУ 03361081), що було взято до уваги господарським судом Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.) у справі №5006/7/21/2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню в сумі 853852,35грн., 3% річних в сумі 247232,91грн., інфляційні в сумі 571586,06грн., судовий збір в сумі 62261,73грн. Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 10863451,73грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач, всупереч умов договору, не виконав своєчасно свої зобов'язання стосовно оплати спожитого у січні - жовтні 2011 року природного газу, що є порушенням як умов договору №14/116/11 від 31.01.2011р., так і ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. У зв'язку із простроченням виконання відповідачем обов'язку щодо оплати, відповідно до умов договору, зокрема, пункту 6.1., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 10863451,73грн., яка була погашена після подачі позову до суду, тому провадження у справі в цій частині припинено в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Поряд з цим, через порушення строків оплати основного грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню також пеня у сумі 853852,35грн., 3% річних у сумі 247232,91грн., інфляційні у сумі 571586,06грн., розраховані з дотриманням положень чинного законодавства та пунктів 7.2., 7.7. договору. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені відмовлено за необґрунтованістю.
Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. у справі №5006/7/21/2012 змінити в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних та судового збору та прийняти нове рішення в цій частині, яким зменшити суми присуджених до стягнення пені на 120673,75грн., 3% річних на 155,73грн., інфляції на 12662,40грн., судового збору на 28808,30грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. у справі №5006/7/21/2012 залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Так, на думку скаржника, суми штрафних санкцій розраховані відповідачем в контррозрахунках є вірними та ґрунтуються на умовах договору, а оскільки вони є меншими ніж ті, що присуджені до стягнення в рішенні, то саме ці суми підлягають стягненню. Поряд з цим, скаржник зазначив, що сплачена позивачем сума судового збору з вимог щодо яких припинено провадження у справі підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України пропорційно розміру таких вимог, а саме у розмірі 28808,30грн. Натомість, вказана сума помилково відшкодована позивачеві за рахунок відповідача, що суперечить положенням ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. у справі №5006/7/21/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 30.07.2012р. та 31.07.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.
Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), судді Марченко О.А., Татенко В.М.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, зроблені ним у цій справі, є вірними, з чим обґрунтовано погодився господарський суд Донецької області, приймаючи оскаржуване рішення.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. судовий розгляд відкладався з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.
Представник скаржника у судовому засіданні 19.09.2012р. просив задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних, судового збору та прийняти нове рішення в цій частині, яким зменшити суми присуджених до стягнення пені на 120673,75грн., 3% річних на 155,73грн., інфляції на 12662,40грн., судового збору на 28808,30грн.; в іншій частині рішення господарського суду - залишити без змін.
Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (покупець), був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/116/11, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець є кінцевим споживачем.
Згідно п.2.1. договору продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 53615000грн. м3.
Додатковою угодою №4 від 30.09.2011р. до договору №14/116/11 від 31.01.2011р. було внесено зміни у п.2.1. договору та викладено його наступним чином: «Продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 72200000грн. м3».
Порядок та умови передачі газу передбачені третім розділом договору. Так, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.3.5. договору).
Порядок обліку газу визначений сторонами у четвертому розділі договору.
Ціна газу визначена сторонами у п'ятому розділі договору та додаткових угодах №1 від 05.04.2011р., №2 від 27.07.2011р., №3 від 08.08.2011р. до цього договору. Відповідно до п. 5.5. договору, загальна сума цього договору складається з вартості фактично переданого за цим договором газу та фактично наданих послуг з його транспортування.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. договору).
Згідно п.7.7. договору неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно до п.11.1. договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р., а у частині розрахунків -до їх повного здійснення.
У період з січня по жовтень 2011 року позивач поставив відповідачеві газ в обумовлених договором обсягах, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011р. у сумі 20530560грн., від 31.01.2011р. у сумі 3216257,15грн., від 25.02.2011р. у сумі 21134400грн., від 28.02.2011р. у сумі 4405100,37грн., від 30.03.2011р. у сумі 17964240грн., від 31.03.2011р. у сумі 3285559,86грн., від 29.04.2011р. у сумі 10463988грн., від 30.04.2011р. у сумі 3156991,93грн., від 30.05.2011р. у сумі 8438700грн., від 31.05.2011р. у сумі 1567177,99грн., від 29.06.2011р. у сумі 8438700грн., від 30.06.2011р. у сумі 700142,05грн., від 29.07.2011р. у сумі 11116560грн., від 31.07.2011р. у сумі 1544308,55грн., від 31.08.2011р. у сумі 10064127,88грн., від 30.09.2011р. у сумі 10546487,54грн., від 31.10.2011р. у сумі 4248774,55грн., від 31.10.2011р. у сумі 12614677,18грн., підписаних повноважними представниками обох сторін.
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №14/116/11 від 31.01.2011р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки газу. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості в сумі 10863451,73грн. (враховуючи часткові оплати), інфляційних в сумі 571586,06грн., 3% річних в сумі 247232,91грн., пені в сумі 1280357,44грн.
Враховуючи, що після порушення провадження у справі, відповідачем оплачено заборгованість за придбаний природний газ у сумі 10863451,73грн., що підтверджується банківською випискою за 29.02.2012р. (арк. спр.102, том 1), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, а також те, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов'язання по договору №14/116/11 від 31.01.2011р., колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача 238934,18грн. -3% річних, нарахованих за періоди з 15.02.2011р. по 12.03.2011р., з 15.03.2011р. по 28.03.2011р., з 15.04.2011р. по 26.04.2011р., з 15.05.2011р. по 06.06.2011р., з 15.06.2011р. по 03.08.2011р., з 15.07.2011р. по 22.08.2011р., з 15.08.2011р. по 10.10.2011р., з 15.09.2011р. по 26.10.2011р., з 15.10.2011р. по 03.11.2011р., з 15.11.2011р. по 13.02.2012р. В позовних вимогах про стягнення 3% річних у сумі 8298,73грн. слід відмовити через те, що моментом виникнення заборгованості є 15 число кожного календарного місяця, за який обчислено санкції, а не 14 як помилково визначили позивач та суд першої інстанції.
Водночас, колегія суддів не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат, зроблених позивачем та з яким погодився суд першої інстанції, враховуючи наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.
Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував, не перевірив правильність розрахунку позивачем інфляційних втрат, а відповідно прийшов до передчасних висновків про стягнення інфляційних втрат у сумі 571586,06грн.
Апеляційна інстанція перевіривши розрахунки інфляційних втрат здійснені на суми основного боргу, дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 365002,77грн., обчислених за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року. В позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 206583,29грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
В свою чергу, приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, суд першої інстанції врахував пункти 7.2., 7.7. договору, а також положення статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначив, що пеня розраховується у розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, а також визначив момент з якого слід обраховувати пеню, а саме з 14.08.2011р. Втім, висновок про стягнення з відповідача 853852,35грн. пені є помилковим і таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Згідно арифметичного підрахунку, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача суми пені у розмірі 833125,30грн., яка нараховуються на суми основного боргу за період з 14.08.2011р. по 13.02.2012р. В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 20727,05грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.) у справі №5006/7/21/2012 частково не відповідає чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 20727,05грн., 3% річних у сумі 8298,73грн., інфляційних у сумі 206583,29грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині -відмовити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати та повернення судового збору, ставки судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір», який набув чинності 01.11.2011р. Підставами для повернення судового збору відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»є закриття провадження у справі.
Вищим господарським судом України у своєму інформаційному листі від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 вказано, що сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, зокрема: частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).
Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Судом першої інстанції при вирішення питання щодо розподілу судових витрат не було враховано, що провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 10863451,73грн. припинено. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.) у справі №5006/7/21/2012 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.) у справі №5006/7/21/2012 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 20727,05грн., 3% річних у сумі 8298,73грн., інфляційних у сумі 206583,29грн., та змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк судового збору.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(83001, м. Донецьк, пр. Театральний, буд. 1, ЄДРПОУ 03361081) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз»(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 833125,30грн., 3% річних у сумі 238934,18грн., інфляційні у сумі 365002,77грн., судовий збір у сумі 7137,29грн.».
Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.) у справі №5006/7/21/2012 доповнити абзацом наступного змісту:
«Повернути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз»(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 53954,26грн.».
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2012р. (повний текст підписано 11.07.2012р.) у справі №5006/7/21/2012 -залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз»(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(83001, м. Донецьк, пр. Театральний, буд. 1, ЄДРПОУ 03361081) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1623грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази та винести ухвалу про повернення судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: О.А. Марченко
В.М. Татенко
Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС