04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
19.09.2012 № 32/569-3/252
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Федорчука Р.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: представники - Писаренко Р.В., Семеняка В.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд», м. Дніпропетровськ
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р.
у справі № 32/569-3/252 (головуючий Сівакова В.В., судді Трофименко Т.Ю., Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд», м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ
про внесення змін до договору,
У жовтні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про внесення змін до договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 010/08-11/8809 від 07.03.2007 р., а саме продовжити термін дії даного договору до 06.03.2015 та запровадити відстрочку по сплаті процентів за користування отриманими кредитними коштами на період в 24 календарних місяці, мотивуючи вимоги тим, що з моменту укладення договору № 010/08-11/8809 від 07.03.2007 р. істотно змінились обставини, що зумовлено фінансовою кризою.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р. у справі № 32/569-3/252 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неправильно застосовано положення ст. 652 ЦК України, необґрунтовано відхилено та належним чином не досліджено обставини, на які в своєму позові посилається ТОВ «Хекро Пет Лтд».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» (Позичальник) укладено кредитний договір № 010/08-11/8809 (Кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язався надати позивачу кредитні кошти, а позивач зобов'язався повернути відповідачеві суму отриманих кредитів та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.
Згідно п. 1.1 Кредитного договору, позивачу відкрито кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 7 000 000,00 доларів США для придбання основних засобів, поповнення оборотних коштів та інших цілей. Строк погашення кредиту настає 6 березня 2010 року зі сплатою 10 % річних в доларах США, 8,74 % в Євро та 15 % річних в гривні.
У відповідності до п. 6.1. Кредитного договору позивач зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором.
Позивачем і відповідачем не заперечується факт укладення між ними в належній формі та порядку кредитного договору.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що з моменту укладення кредитного договору істотно змінились обставини, якими сторони керувались під час його укладення та виявилось неможливим сторонами досягнути згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які змінились, що він не міг передбачити зміну курсу української гривні до долару США з 5,05 до 8,0090 протягом дії кредитного договору, і його прибутки, на отримання яких він розраховував під час укладення кредитного договору, повністю будуть спрямовані на погашення суми заборгованості за кредитним договором. Позивач вважає, що існують всі умови передбачені ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для змінення договору за рішенням суду.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Кредитним договором, зокрема п. 12.3. встановлено, що зміни в договорі оформлюються додатковою угодою сторін і які стають невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
12.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з проханням № 1911 про внесення змін до кредитного договору № 010/08-11/8809 від 07.03.2007.
Згідно з п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозицій повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
18.08.2009 р. Хмельницькою обласною дирекцією листом № 02-07/4-130 повідомлено позивача про необхідність надання позивачем пакету документів, перелік яких наведений в цьому листі, для розгляду клопотання про внесення змін до кредитного договору, який був вручений позивачу 21.08.2009 р. під розписку.
Умовами п. 6.5, п. 6.8 укладеного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується надавати банку бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, та додатково, за запитом кредитора, інші матеріали з видачі, перевірки забезпечення кредиту та контролю за його використанням і поверненням в тому числі інформацію про рух коштів по основному та додатковим поточним рахункам, інші документи про діяльність позичальника, всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредитних коштів, стану та наявності заставного майна, аналізу фінансового стану позичальника та сприяти кредитору в здійсненні цих перевірок.
Хмельницькою обласною дирекцією банку 08.10.2009 р., 14.10.2009 р. і 26.10.2009 р. позивачу направлено повідомлення про наявну заборгованості, а також зазначено про необхідність прибути до відповідного підрозділу дирекції банку для узгодження питання про наміри та спроможність позичальника щодо обслуговування кредитів.
Відповідач зазначає, що позивач не надав витребуваної інформації для вирішення питання внесення змін до кредитного договору.
Отже, твердження позивача щодо факту безпідставної відмови у внесені змін до укладеного кредитного договору не знайшли свого підтвердження.
Посилання позивача на те, що Національний Банк України, як спеціальний орган, не забезпечив дотримання встановлених прогнозних показників стабільності національної валюти, що призвело до подорожання кредитних ресурсів для позивача і останній під час укладання кредитного договору в іноземній валюті виходив із основних засад грошово-кредитної політики, які щорічно схвалюються Радою Національного Банку України та з приводу того факту, що сторони не могли у момент укладення кредитного договору передбачити таку зміну курсу української гривні до долара США, спростовуються наступним.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Частина 3 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що Національний Банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного Банку України.
Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.03.1993 р. для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003 р. визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно.
Таким чином, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена та не гарантується.
Збільшення курсу валют фактично відбулося у вересні - жовтні 2008 року, в той час як клопотання позивача про внесення змін до кредитних договорів надійшло до відповідача лише у серпні 2009 року.
Зазначене свідчать про те, що позивач протягом року виконував кредитні зобов'язання, не зважаючи на суттєве збільшення курсу долара до гривні.
Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Тобто, банк фактично виконує роль фінансового посередника - залучає тимчасово вільні грошові кошти від підприємств, організацій, населення у певній валюті та в подальшому розміщує їх у тій же валюті від свого імені на умовах строковості, зворотності та платності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків (ч. 5 ст. 49 вказаного Закону в редакції чинній на моменту укладення кредитних договорів).
Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків (ч. 6 ст. 49 вказаного Закону в редакції чинній на моменту укладення кредитних договорів).
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків (ч. 8 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції чинній на моменту укладення кредитних договорів).
Частиною 3 ст. 20 вказаного Закону визначено можливість відкликання банківської ліцензії у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку.
Стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачили, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений в судовому порядку за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Кредитний договір був укладений 07.03.2007 р., кінцевим терміном повернення кредиту за якими встановлено 06.03.2010 р. Тобто договір було укладено на значний (тривалий) термін, і кожна з сторін усвідомлено прийняла на себе ризик зміни курсу української гривні до євро чи доларів США.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення позивачем впевненості сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.
Таким чином, позивачем не доведено наявність зазначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України обставин, які є підставою для зміни договору у разі істотної зміни обставин.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р. у справі № 32/569-3/252 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 32/569-3/252 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Федорчук Р.В.