33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"04" вересня 2012 р. Справа № 6/127-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Огороднік К.М. ,
судді Коломис В.В.
при секретарі Ващук К.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Левицька-Корчун В.І., Люлькіс І.М.
від відповідача 1- Стук А.С.
від відповідача 2 - не з'явився
розглянувши апеляційні скарги відповідачів Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.12 р. у справі № 6/127-10
за позовом Ялтушківська дослідно-селекційна станція інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук
до Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції
до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про стягнення 508 008 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.06.2012 року у справі № 6/127-10 (суддя Говор Н.Д.) позов задоволено частково в сумі 399857,00 грн. Присуджено стягнути з Державного бюджету України на користь Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових бюряків НААН 399857,00 грн. шкоди, 3998,57 грн. державного мита, 185,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що протиправність дій відділу Барського ВДВС доведена в судовому порядку, вартість збитків в сумі 399857 грн. доведена висновком експертизи, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями органу ДВС та заподіяною шкодою позивачу встановлений судом. Також судом вказано, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги в яких просять останнє скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, Відділ державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції у своїй апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції невірно оцінено докази у справі, а саме - при визначенні збитків в с умі 449617 грн. судом взято до уваги висновок судового експерта, при цьому оцінку арештованого нерухомого майна, проведену на підставі постанови про призначення у виконавчому провадженні експерта проігноровано. Крім того, в мотивувальній частині рішення суд не навів жодної причини залишення поза увагою оцінки арештованого нерухомого майна та не зазначив переваги одного висновку експерта над іншим.
В судовому засіданні представник відділу ДВС підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.
Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області в своїй апеляційній скарзі зазначає, що під час винесення рішення судом не враховано специфіку бюджетного законодавства України, а також приписи Конституції України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік". Зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" ніяким чином не регламентують питання відшкодування шкоди, завданої юридичній особі органом Державної виконавчої служби, а відтак не має жодних правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення коштів у відшкодування шкоди з Державного бюджету України. Вказує, що виносячи рішення про задоволення вимог та стягнення з Державного бюджету шкоди, суд фактично встановив нові видатки для Державного бюджету України, оскільки відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органів державної виконавчої служби, а так само і їх посадових осіб, з Державного бюджету України Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" не передбачено, а відтак виконання такого рішення суду буде суперечити положенням ч. 2 ст. 95 Конституції України, п. 2,3 ст. 4 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік". Крім того, зазначає, що судом неправомірно покладено судові витрати на державний бюджет, які необхідно було б стягнути безпосередньо з винної особи - Відділу ДВС Барського районного управління юстиції.
В судові засідання представник апелянта не з'явився, однак надіслав лист у якому повідомляє, що підтримує доводи апеляційної скарги в повному розмірі та просить здійснити розгляд без участі представника казначейської служби.
Позивач у запереченнях проти апеляційних скарг вказує, що згідно з п.п. 2 п. 9 розділу ІV "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється Державою за рахунок коштів Державного бюджету в межах бюджетних призначень, за рішенням суду в розмірі, що не перевищує суми реальних збитків. При цьому, враховуючи правовий висновок, наведених в рішенні Конституційного суду України від 03.10.2001 р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Таким чином суд першої інстанції правомірно стягнув завдану шкоду з державного бюджету. Відносно апеляційної скарги відділу ДВС зазначає, що суд обгрунтовано не прийняв до уваги висновок про оцінку майна, зроблений в рамках виконавчого провадження, оскільки Господарський процесуальний кодекс не передбачає інших висновків, окрім висновку судового експерта. Також, висновок про оцінку майна, зроблений в рамках виконавчого провадження, не відповідає ст. 41 ГПК України в частині вимог щодо проведення судової експертизи лише державними спеціалізованими установами чи безпосередньо особами, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Разом з цим, відділ ДВС не надав до матеріалів справи висновку про оцінку майна в якості доказу та не заявляв клопотання про його витребовування. Відтак, вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими.
В судових засіданнях представники позивача підтримали заперечення проти апеляційних скарг та просять відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та заперечення на них, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.2012 р. у справі № 6/127-10 підлягає зміні виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2007 р. державним виконавцем Державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Господарського суду Вінницької області від 11.04.2007 р. про стягнення з Ялтушківської ДСС на користь держави в особі МДПІ 77480 грн. 80 коп. ( а.с. 34 т.1).
В ході зведеного виконавчого провадження на користь різних юридичних осіб та держави коштів 16.05.2007 державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні .
Експертом ТОВ "Консалтинг центр професіонал" був складений Звіт з незалежної оцінки будівель, що належать ДП "Ялтушківська дослідно селекційна станція", яка знаходиться за адресою : с. Лугове, Барського району Вінницької області, відповідно до якого ринкова вартість будівель, що належить ДП "Ялтушківська ДСС" станом на 01.05.2007 р. становила 48 882 грн.
17.09.2007 р. відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна належного позивачу .
Відповідно до Протоколу № 7031060-1 проведення прилюдних торгів Вінницькою філією ТОВ "Мультисервіс" було продане нерухоме майно Ялтушківської ДСС інституту цукрових буряків УААН, а саме будівлі: кормоцеху літера "А", загальна площа 419,62 кв. м.; свинарника літера "Б", загальна площа 644,8 кв. м.; свинарника літера "В", загальна площа -762,2 кв. м.; свинарника літера "Г", загальна площа -309,8 кв. м.; свинарника літера "Д" загальна площа 1051,7 кв. м.; свинарника літера "Ж", загальна площа -563,7 кв. м.; свинарника літера "З", загальна площа -1696,0 кв. м.; піднавіс для зерна літера "Є" , загальна площа -863,5 кв. м.; зерносклад літера "Е", загальна площа -401,8 кв. м покупцю Кордону А.В. за ціною 49760 грн. ( а.с. 42 т.1)
Актом про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 20.09.2007 р. стверджується, що кошти в сумі 49760 грн. внесені переможцем за придбане майно. ( а.с.43 т.1).
Реалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно було розібране на будівельні матеріали (знищене) .
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року, задоволено позов Ялтушківської ДСС та визнано протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції щодо передачі на реалізацію організатору торгів -Вінницькій філії ТОВ "Мультисервіс" -арештованого нерухомого майна, належного "Ялтушківській дослідно - селекційній станції" Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук , а саме будівлі: кормоцеху загальна площа 419,62 кв. м.; свинарника , загальна площа 644,8 кв. м.; свинарника , загальна площа -762,2 кв. м.; свинарника , загальна площа -309,8 кв. м.; свинарника , загальна площа 1051,7 кв. м.; свинарника , загальна площа -563,7 кв. м.; свинарника , загальна площа -1696,0 кв. м.; піднавіс для зерна , загальна площа -863,5 кв. м.; зерносклад , загальна площа -288 кв. м .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року, залишено без змін.
За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви від 05.06.2012 р., внаслідок неправомірності дій Відділу ДВС, йому було завдану шкоду у розмірі вартості знищеного нерухомого майна у сумі 449617 грн.
Вказана сума визначена експертом у висновку судової експертизи № 0С-74 від 28.03.2012 р. як вартість матеріальних ресурсів від демонтажу будівель. При цьому експертом визначено вартість робіт по демонтажу будівель у сумі 316994 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування вказаного висновку експерта у частині визначення розміру втрачених матеріальних ресурсів (вартості будівельних матеріалів від зруйнованого нерухомого майна) для визначення збитків, понесених позивачем внаслідок знищення нерухомого майна.
Поряд з цим, колегія суддів вважає помилковим розрахунок суми реальних збитків позивача в розмірі 399857 грн., який визначено судом першої інстанції виходячи із суми 449617 грн. з огляду на таке.
Як зазначено в ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до експертного висновку № ОС-74 від 28.03.2012 р. кошти в сумі 449617 грн. -це вартість матеріальних ресурсів від демонтажу будівель, тобто будматеріалів.
З огляду на зазначене суд констатує, що поняття «реальна вартість втраченого майна»та «вартість матеріальних ресурсів (будматеріалів)»не є тотожними, а тому визначення судом першої інстанції вартості будматеріалів як вартість втраченого майна є помилковим.
При цьому слід зазначити, що визначена експертом вартість матеріальних ресурсів від демонтажу будівель в сумі 449617 грн. нерозривно пов'язана з вартістю робіт по демонтажу будівель, яка складає 316994 грн. Відтак, сума реальних збитків позивача становитиме 132623 грн. (449617 -316994 = 132623).
Таким чином, враховуючи вартість реалізованого майна у сумі 49 760 грн., яка віднесена на погашення заборгованості позивача перед стягувачами у зведеному виконавчому провадженні, остаточна сума реальних збитків позивача від втраченого майна становить 82863 грн. (132623 -49760 = 82863).
Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями органу ДВС та заподіяною шкодою, оскільки саме протиправні дії ДВС щодо передачі на реалізацію арештованого нерухомого майна призвели до його придбання покупцем та в подальшому розпорядження ним шляхом розібрання на будівельні матеріали (знищення).
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
У відповідності до частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
За приписами частини 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.
При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що протиправність дій Відділу Барського ВДВС доведена в судовому порядку, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями органу ДВС та заподіяною шкодою позивачу встановлений судом .
Однак, враховуючи помилковий розрахунок суми нанесеної шкоди, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає шкода в розмірі 82863 грн., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Судом відхиляються доводи апелянта -Відділу ДВС щодо залишення судом першої інстанції поза увагою оцінки арештованого нерухомого майна та не зазначення переваг одного висновку експерта над іншим, оскільки оцінка майна не являється висновком судової експертизи та не може застосовуватись в порівнянні з останнім як рівнозначні висновки.
Виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.
При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
З огляду на вищевикладені положення, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відшкодування завданої шкоди з Державного бюджету України. Доводи апелянта -Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області судом до уваги не приймаються як безпідставні та необґрунтовані.
Разом з цим, суд погоджується з доводами апелянта про неправомірне стягнення судом першої інстанції з Державного бюджету України на користь позивача 3998,57 грн. державного мита та 185,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки вказані судові витрати не являються шкодою, яка відшкодовується державою за рахунок державного бюджету. Відповідно до ст.. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1 -Відділ ДВС Барського районного управління юстиції пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції складає 18,43%.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.
Враховуючи вищенаведене, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.2012 року у справі № 6/127-10 зміні внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.. 49, 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.. 105 ГПК України, суд-
1. Апеляційні скарги Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.2012 року у справі № 6/127-10 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« Позов задоволити частково в сумі 82863 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН 82863 грн. шкоди.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції на користь Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН 936,26 грн. витрат по сплаті державного мита та 43,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.»
3. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати накази.
4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.