"09" серпня 2012 р.Справа № 5017/921/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: С.В. Гавричкові
за участю представників сторін:
від позивача -С.І. Кучерук
від відповідача -Д.О. Фірсов, В.В. Хруппа
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012 р.
у справі №5017/921/2012
за позовом Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області
до Садівничого товариства „ПОГРАНИЧНИК"
про заборону використання земельної ділянки
В березні 2012 року Комінтернівська райдержадміністрація Одеської області звернулась до господарського суду з позовом про заборону використання Садівничому товариству „ПОГРАНИЧНИК" земельної ділянки загальною площею 13,7 га, розташованої між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Аджаликського лиману. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що СТ „ПОГРАНИЧНИК" використовує вищевказану земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України, що свідчить про самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки. (а.с. 2-3).
У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість. (а.с. 48-52).
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2012 р. (суддя Д'яченко Т.Г.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30.05.2012 р., у позові відмовлено з мотивів недоведеності заявлених вимог. (а.с. 107-108).
Не погодившись з даним рішенням, позивач 07.06.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Садівниче товариство „ПОГРАНИЧНИК" зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 17.12.1992 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №280263. (а.с. 11).
Статут товариства затверджений протоколом загальних зборів СТ „ПОГРАНИЧНИК" №1 від 17.12.1992 р., зареєстрований Виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі рішення №108 від 17.12.1992 р. (а.с.13-23).
17.12.1992 р., розглянувши заяви громадян України садівничого товариства „ПОГРАНИЧНИК" про виділення їм земельних ділянок під садівництво та дачне будівництво, рішенням Виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 108 „Про виділення земельних ділянок для індивідуального садівництва, дачного будівництва", вирішено виділити земельні ділянки по 600 кв.м. у районі правого берега Великого Аджаликського лиману з північної сторони села Вапнярка. (а.с. 24).
Площа виділеної земельної ділянки, згідно Викопіювання та Плану розміщення садівничих ділянок товариства „ПОГРАНИЧНИК", які є невід'ємними додатками до вищевказаного рішення, становить 13,7 га. (а.с. 69-70).
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа № 12/21-08-4343 за позовом Садівничого товариства „ПОГРАНИЧНИК" до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонтанської сільської ради про визнання за СТ „ПОГРАНИЧНИК" права користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Великого Аджаликського лиману та про зобов'язання Комінтернівську районну державну адміністрацію Одеської області укласти договір оренди даної земельної ділянки.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2008 р., яке є чинним, визнано за СТ „ПОГРАНИЧНИК" право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Великого Аджаликського лиману. В решті позову відмолено.
При розгляді вищевказаної справи судом встановлено, що площа виділеної земельної ділянки згідно викопіювання з плану використання земель земельної ділянки, виділеної із державного земельного запасу під дачні ділянки садівничо-городницькому товариству „ПОГРАНИЧНИК" та плану садівничо-городницьких ділянок товариства „ПОГРАНИЧНИК", що є додатками до рішення №108 від 17.12.1992 р. Виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області , складає 13,7 га, межі земельної ділянки визначені на місцевості. (а.с. 8-10).
08.08.2008 р. рішенням Фонтанської сільської ради Комінтернівського району № 367-V, надано СТ „ПОГРАНИЧНИК" дозвіл на розробку проекту містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства. (а.с. 86).
02.04.2009 р. розпорядженням Комінтернівської райдержадміністрації № 560/11-2009 дозволено СТ „ПОГРАНИЧНИК" розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства на площі орієнтовно 13,7 га. (чинність вказаного розпорядження поновлена після скасування постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 р. у справі №2-а-13338/09/1570 розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації №918/А-2009 від 28.08.2009 р. „Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження райдержадміністрації від 02.04.2009 р. №560/11-2009"). (а.с. 90).
Висновком № 37 Управління архітектури та містобудівної політики облдержадміністрації від 11.08.2010 р. №01-15-719/541, який затверджений рішенням Фонтанської сільської ради від 25.08.2011 р. №176-VI, погоджено містобудівне обґрунтування розміщення садового товариства „ПОГРАНИЧНИК" на території Фонтанської сільської ради (за межами населених пунктів) та рекомендовано до затвердження територію загальною площею 13,7 га. (а.с. 94-95, 99).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства „ПОГРАНИЧНИК" загальна площа відведеної території становить 13,7 га, з якої: 11,45 га -територія житлової забудови, кількість садових будиночків становить -181; 0,10 га -територія громадських будівель і споруд; 0,07 га -територія комунальних будівель і споруд; 2,08 га -дороги і проїзди; 0,85 га -територія спортивного комплексу. (а.с. 71).
Статтею 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтями 17, 18 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось надання земельних ділянок у володіння або користування в порядку відведення. Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення, сільськогосподарського використання, ведення особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва і традиційних народних промислів.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що у СТ „ПОГРАНИЧНИК" виникло право користування спірною земельною ділянкою, оскільки вказана земельна ділянка надавалась у користування останньому на підставі рішення Фонтанської сільської ради та її межі встановлені на місцевості.
Крім того, судова колегія зазначає, що факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої земельної ділянки та період часу протягом якого вона використовується без належних правових підстав повинен бути підтверджений актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис з вимогою про усунення правопорушення земельного законодавства; акт обстеження земельної ділянки. Жодного із зазначених документів матеріали справи не містять.
Згідно п. 12 Прикінцевих положень чинного на даний момент Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, розпорядження якою має право здійснювати - Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на те, що відсутність у відповідача документів, які б підтверджували його право користування або право власності на спірну земельну ділянку, свідчить про самовільне її зайняття. З чим не погоджується судова колегія, оскільки фактичне користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. (п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"). Матеріали справи містять докази про те, що відповідач більше чотирьох років намагається належним чином оформити землекористування, але позивач своїми протиправними діями чинить йому перешкоди у оформленні документів.
Статтею 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме заборону СТ „ПОГРАНИЧНИК" використовувати земельну ділянку, не відповідає способам захисту прав, передбаченим положеннями ст. 152 Земельного кодексу України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 103,105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:.
Рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012 р. у справі №5017/921/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови підписано 13.08.2012 р.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук