04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
08.08.2012 № 19/089-08
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Лобаня О.І.
секретар судового засідання Криворотько В.В.,
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 08.08.2012 року
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Київської обласної спілки споживчих товариств
на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 року
у справі №19/089-08 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств
до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні позивача Макарівське районне споживче товариство
про визнання права власності, -
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2012 року у справі №19/089-08 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 року у справі №19/089-08 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач та третя особа не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзиви на апеляційну скаргу відповідача, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року у справі №19/089-08 прийнято апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств до провадження та призначено її до розгляду на 23.07.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року розгляд справи №19/089-08 відкладено на 08.08.2012 року.
Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 08.08.2012 року та надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити; представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 08.08.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Оскаржуване рішення вмотивовано тим, що між позивачем та відповідачем відсутній спір про визнання права власності, оскільки відповідач не оспорює право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а також не вчиняє будь-яких дій, які б свідчили про невизнання такого права.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З позовом про визнання права власності на майно позивач звертається тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа №01-308 від 01.08.2007 року виконавчого комітету Макарівської селищної ради про оформлення права власності на приміщення універмагу позивачу повідомлено, що «за результатом обговорення даного питання члени виконавчого комітету прийшли до попереднього висновку про те, що права власності на вказаний об'єкт можливо оформити за Макарівським споживчим товариством Київської обласної спілки споживчих товариств».
Тобто, тим самим відповідач фактично відмовив у визнанні права власності за позивачем на спірне майно, оскільки вказаним вище листом зазначає, що визнає право власності за третьою особою.
Разом з тим, вказане підтверджується також відзивом на позовну заяву №231 від 08.04.2008 року поданим відповідачем до господарського суду Київської області, яким він просить відмовити позивачу у позовних вимогах до виконавчого комітету Макарівської селищної ради про визнання права власності на універмаг смт. Макарів. на підставі того, що рішенням Макарівської селищної ради від 26.06.2003 року №106 Макарівському БТІ надано дозвіл на виготовлення правової технічної документації на об'єкти споживчої кооперації в тому числі і на універмаг, Макарівській райспоживспілці (копія рішення наявна в матеріалах справи).
Таким чином, з дій відповідача вбачається оспорення права власності позивача на спірне майно, а, відтак, Київська обласна спілка споживчих товариств обґрунтовано звернулась за захистом свого порушеного права на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.
Щодо визнання права власності на нерухоме майно універмагу, що розташоване за адресою: смт. Макарів, Київської області, по вул. Фрунзе, 52 за позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до 01.01.2004 року - главою 12 Цивільного кодексу УРСР та Законом України «Про власність».
На підтвердження набуття права власності на спірний об'єкт нерухомості позивач посилається на те, що будівництво універмагу у смт. Макарів здійснено саме за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств, що підтверджується наступними документами:
- розпорядженням правління Київської облспоживспілки від 15.01.1976 року за №50 «Про затвердження проектної документації на будівництво універмагу в Макарові Макарівського райСТ», яким затверджено надану Макарівським райСТ проектну документацію на будівництво універмага в Макарові кошторисною вартістю 481,13 тим. руб. Витрати провести за рахунок коштів фонда фінансування капвкладень;
- постановою правління Київської облспоживспілки від 03.03.1976 року за №83 «Про затвердження уточненого плану капвкладень на рік», якою було затверджено по райспоживспілкам та господарствам облспоживспілки уточнений план капвкладень на 1976 рік в сумі 9 260,7 тис. руб.
- планом капітальних вкладень на 1976 рік по системі Київської облспоживспілки;
- постановою правління Київської облспоживспілки від 01 березня 1977 р. за №74 «Про затвердження уточненого плану капвкладень на 1977 рік»;
- планом капітальних вкладень на 1977 рік по системі Київської облспоживспілки;
- розпорядженням правління Київської облспоживспілки від 30.11.1978 року за №97 «Про створення робочої комісії по прийманню в експлуатацію універмагу в смт. Макарів»;
- рішенням виконавчого комітету Макарівської районної ради народних депутатів від 29.12.1978 р. за №380 «Про затвердження акту державного приймання в експлуатацію універмагу в смт. Макарів».
- актом приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом універмагу на 110 робочих місць, торговою площею 960 кв.м., смт. Макарів, від 29.12.1978 pоку.
Вказані докази в сукупності доводять, що будівництво універмагу здійснювалося за рахунок коштів позивача, а ні відповідачем, ні третьою особою доказів на підтвердження протилежного не надано.
Також, як вбачається з матеріалів справи, постановою правління Київської облспоживспілки від 26.12.2002 р. за №23 «Про основні засоби Макарівського райСТ, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки» було прийнято рішення, яким зобов'язано правління Макарівського районного споживчого товариства передати (повернути) з балансу (з тимчасового користування) Макарівського райСТ на баланс правління облспоживспілки основні засоби, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки (п. 1 постанови).
На підставі вказаної постанови актом передачі-приймання від 08.01.2003 року основних засобів Макарівського районного споживчого товариства на баланс Київської облспоживспілки від 08.01.2003 року було передано третьою особою без жодних заперечень, зокрема, «будівлю універмагу» за адресою смт. Макарів. Вказаний акт підписано уповноваженими особами та скріплений відбитками їх печаток (Макарівське районне споживче товариство та Київська обласна спілка споживчих товарист).
Отже, як слідує з матеріалів справи, спірне нерухоме майно з 08.01.2003 року фактично перебуває у власності Київської обласної спілки споживчих товариств.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно із ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна.
При цьому, пунктом 6.1. Тимчасового положення (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.
З урахуванням вище зазначених норм та за наявність доказів приймання спірного майна в експлуатацію, акту передачі-приймання нерухомого майна (універмагу) позивачу на баланс є допустимими доказом на підтвердження створення майна і, відповідно, виникнення права власності на нього у Київської обласної спілки споживчих товариств.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на універмаг, що розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52 за Київською обласною спілкою споживчих товариств підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище та те, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо відсутності спору між позивачем та відповідачем, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволені позовних вимог Київській обласній спілці споживчих товариств щодо визнання права власності на універмаг, що розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
На переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення та які входять до предмета доказування у даній справі, оскільки висновки суду першої інстанції у справі №19/089-08 не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, що є підставою для його скасування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив :
1. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 року у справі №19/089-08 задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 року у справі №19/089-08 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі №19/089-08, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання права власності задовольнити повністю.
Визнати право власності на універмаг, що розташований за адресою: смт. Макарів, Київська область, вул. Фрунзе, 52 за Київською обласною спілкою споживчих товариств.
4. Стягнути з Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Фрунзе, 30) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21) 6 130,66 грн. судового збору.
5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.
6. Справу №19/089-08 повернути до господарського суду Київської області.
7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Ткаченко Б.О.
Лобань О.І.