79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.09.12 Справа № 5010/507/2012-22/20
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Желіка М.Б.
Малех І.Б.
за участю представників:
від позивача -Бітнєв В.В., Жарський Т.В. - представники;
від відповідачів -Скрипничук В.М. -представник;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 10.07.12 виконавчого комітету Бистрецької сільської ради, с. Бистрець, Верховинського району, Івано-Франківська область
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.12
у справі № 5010/507/2012-22/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бистрецька ГЕС», с. Бистрець, Верховинського району, Івано-Франківська область
до відповідача-1 Бистрецької сільської ради, с. Бистрець, Верховинського району, Івано-Франківська область
до відповідача-2 Виконавчого комітету Бистрецької сільської ради, с. Бистрець, Верховинського району, Івано-Франківська область
про визнання незаконним п. 3 рішення виконавчого комітету Бистрецької сільської ради № 11 від 15.02.12 «Про скасування рішення виконавчого комітету № 23 від 12.04.11 про дозвіл ТОВ «Бистрецька ГЕС»на будівництво Бистрецької малої ГЕС в селі Бистрець»
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року в склад судової колегії з розгляду апеляційної скарги виконавчого комітету Бистрецької сільської ради на рішення Господарського суду Івано -Франківської області від 21.06.12 у справі № 5010/507/2012-22/20 замість судді Желіка М.Б. введено суддю Малех І.Б.
Колегією суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Юркевич М.В., Малех І.Б. ухвалою від 09.08.12 розгляд справи відкладено на 24.09.12.
У зв'язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді Юркевича М.В. у розгляді справи, до складу судової колегії розпорядженням голови суду від 24.09.12 були внесені зміни, замість судді Юркевича М.В. було введено суддю Желіка М.Б.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 24.09.12. Відводів такому складу колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду не заявлено.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Малєєва О.В.) від 21.06.12 у справі № 5010/507/2012-22/20 задоволено позов ТОВ «Бистрецька ГЕС»до Бистрецької сільської ради, визнано недійсним п.3 рішення ВК Бистрецької сільської ради №11 від 15.02.12 «Про скасування рішення виконавчого комітету № 23 від 12.04.11 про дозвіл ТОВ «Бистрецька ГЕС»на будівництво Бистрецької малої ГЕС в селі Бистрець»; стягнуто судовий збір.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Бистрецької сільської ради звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «Бистрецька ГЕС»повністю.
Скаржник вважає, що дане рішення прийняте з порушеннями норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано, що справа про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги те, що спірні рішення стосуються питань місцевого значення, які безпосередньо пов'язані з життєдіяльністю територіальної громади села, а тому вони не є актами індивідуальними дії, а також ту обставину, що відповідно до положень Конституції України, вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про державний контроль за використанням та охороною земель»органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України.
В доповненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що у даному випадку рішення виконавчого комітету про надання дозволу на будівництво не мало жодних правових підстав для його прийняття, а сам виконком не мав повноважень приймати таке рішення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.12 до участі у справі в якості відповідача було залучено Виконавчий комітет Бистрецької сільської ради, оскільки саме ним приймалося оспорюване у даній справі рішення, а тому у спірних правовідносинах він може виступити як зобов'язана сторона, так як нормами ГПК України передбачено можливості задоволення позовних вимог за рахунок чи стосовно лише відповідача у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України позовні вимоги можуть пред'являтися тільки до відповідача, а отже, й задовольнятися такі вимоги можуть тільки щодо відповідача у справі.
За змістом ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконком належить до виконавчих органів місцевого самоврядування, що діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Ні Конституція України (статті 140, 141), ані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»не визначає виконавчі органи сільських рад як «структурні підрозділи»цих рад.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Водночас у частини другій статті 1 зазначено «інші органи».
Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що виконком, незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи, може бути стороною в господарському процесі, в тому числі й відповідачем, у даній справі (див. постанову Вищого господарського суду України від 03.04.12 № 10/53).
Присутнім учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування, викладені, відповідно, у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 24.09.12 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного:
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.10.10 між Бистрецькою сільською радою, як орендодавцем, фізичною особою-підприємцем Миронюком В.В. як орендарем, та ТзОВ «Бистрецька ГЕС»як суборендарем був укладений договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення сесії Бистрецької сільської ради п'ятого скликання від 09.10.10 погоджує, орендар передає, а суборендар приймає в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Бистрець. Об'єктом суборенди є земельна ділянка загальною площею 1,0991 га, що знаходиться в тимчасовому користуванні орендаря на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.08.10, зареєстрованого в Верховинському відділі ДЗК за № 041030000003 від 16.08.10 (п. 2 договору). Договір зареєстрований в Верховинському відділі ДЗК, кадастровий номер 2620881001010011569, за №041030000007 від 22.10.10.
Відповідно до умов цього договору, земельна ділянка передається в суборенду для будівництва та обслуговування суборендарем малої гідроелектростанції; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції. Тобто, даною угодою Бистрецька сільська рада як сторона угоди та власник землі і представницький орган місцевого самоврядування визначила цільове призначення цієї земельної ділянки, а саме: для будівництва позивачем малої гідроелектростанції.
Передача вказаної земельної ділянки в суборенду відбулася на підставі акту приймання-передачі від 22.10.10.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 11/0005 від 18.03.11 ТзОВ «Бистрецька ГЕС»звернулось до голови виконкому Бистрецької сільської ради з проханням надати дозвіл на будівництво Бистрецької малої ГЕС на земельній ділянці, що надана товариству в суборенду відповідно до договору від 22.10.10.
Розглянувши дану заяву, виконавчий комітет Бистрецької сільської ради прийняв рішення № 23 від 12.04.11, яким відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій", ст. 14 Закону України "Про основи містобудування" надав дозвіл ТзОВ «Бистрецька ГЕС» на будівництво Бистрецької малої ГЕС в с.Бистрець на земельній ділянці, що надана в суборенду для будівництва та обслуговування малої ГЕС згідно договору від 22.10.10, тобто фактично підтвердив шляхом прийняття ненормативного акту індивідуальної дії раніше визначене радою право позивача на цільове використання отриманої в суборенду земельної ділянки за договором суборенди від 22.10.10.
На виконання будівельних робіт з будівництва малої гідроелектростанції в с. Бистрець Верховинського району інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області надано ТзОВ «Бистрецька ГЕС» дозвіл на виконання будівельних робіт від 01.08.11 № ІФ 11511022968.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази опублікування в газеті «Верховинські вісті»№ 8 від 18.02.11 заяви про екологічні наслідки будівництва та лист Бистрецької сільської ради № 102 від 01.04.11 про те, що опублікована заява прийнята до відома та контролю і зауважень та скарг з даного питання до сільради не надходило.
Як вбачається з оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бистрецької сільської ради № 11 від 15.02.12, заслухавши заяву ініціативної групи жителів с. Бистрець про відміну рішень виконкому про дозвіл на будівництво малих ГЕС в селах Бистрець і Дземброня згідно рішення сходу селян від 29.01.12, в зв'язку з тим, що на зборах жителів села Бистрець від 29.01.12 громада проголосувала проти будівництва малих ГЕС, виконком вирішив скасувати рішення виконкому № 23 від 12.04.11 про дозвіл ТзОВ «Бистрецька ГЕС» на будівництво Бистрецької малої ГЕС в с.Бистрець на земельній ділянці, наданій в суборенду для будівництва та обслуговування малої ГЕС згідно договору від 22.10.10 (п. 3).
В матеріалах справи міститься протокол № 1 від 29.01.12 зборів селян Бистрецької сільської ради та рішення даних зборів про відміну всіх рішень виконкому, що стосуються будівництва малих ГЕС на території сільради.
Суд першої інстанції доводи, наведені в позовній заяві, визнав підставними та обґрунтованими для задоволення позову.
Львівський апеляційний господарський суд за результатами розгляду справи в порядку ст. 101 ГПК України встановив:
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно преамбули Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 24 цього Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).
Частино 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.09 № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено наступне:
- органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України;
- за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду;
- зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України);
- Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, стосовно скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційним судом України закріплено кілька правових позицій, застосування яких, як випливає зі змісту рішення КСУ, пов'язується з юридичними ознаками акта органу місцевого самоврядування та підставами його скасування.
Так, за загальним правилом, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Орган місцевого самоврядування вправі за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Разом з тим, у разі, якщо ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, то вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Як вбачається із змісту рішення виконавчого комітету Бистрецької сільської ради № 23 від 12.04.11, яким надано дозвіл ТзОВ «Бистрецька ГЕС»на будівництво Бистрецької малої ГЕС в с. Бистрець, воно не містить приписів, які б свідчили про його дію впродовж певного часу, тобто зазначене рішення є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ТОВ «Бистрецька ГЕС»не заперечує проти скасування зазначеного рішення.
За таких обставин, з урахуванням правової позиції Конституційного суду України, закріпленої у п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009), слід визнати обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач був не вправі скасовувати власне рішення № 23 від 12.04.11, а тому п. 3 рішення виконавчого комітету Бистрецької сільської ради №11 від 15.02.12 «Про скасування рішення виконавчого комітету № 23 від 12.04.11 про дозвіл ТОВ «Бистрецька ГЕС»на будівництво Бистрецької малої ГЕС в селі Бистрець»судом правомірно визнано недійсним.
Стосовно доводів скаржника про те, що справа про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, то слід зазначити, що вони є помилковими. Так, відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.11р, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК, підвідомчі господарським судам.
Як зазначено в п.1.2.5. даної постанови, спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
До спорів про право цивільне належать також спори, пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, гарантованим статтею 14 Конституції, главою 15 ГК України.
При цьому, слід зазначити, що спір у даній справі випливає із земельних відносин та пов'язаний з правом землекористувача на забудову спірної земельної ділянки.
Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія ухвали Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03.05.12 у справі № 0903/503/2012 ( номер провадження № 2-а/0903/52/2012), якою закрите провадження у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Бистрецька ГЕС» до виконавчого комітету Бистрецької сільської ради про скасування п.3 рішення виконавчого комітету Бистрецької сільської ради № 11 від 15.02.12, оскільки даний спір, який пов'язаний з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, не відноситься до публічно-правових і підвідомчий господарському суду.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та у доповненнях до апеляційної скарги, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду з зазначених вище підстав.
Враховуючи, що оспорюване рішення приймалося виконавчим комітетом Бистрецької сільської ради, який судом апеляційної інстанції був залучений до участі у справі в якості іншого відповідача, суд вважає за необхідне, не змінюючи суті рішення, внести зміни до ч. 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.12 у справі № 5010/507/2012-22/20 шляхом заміни словосполучення «Бистрецької сільської ради»на «Виконавчого комітету Бистрецької сільської ради»та доповнити резолютивну частину рішення наступним словосполученням: «У позові до Бистрецької сільської ради відмовити».
Разом з цим, враховуючи, що виконавчий комітет не є розпорядником коштів Бистрецької сільської ради, а сплата судового збору за подання виконавчим комітетом Бистрецької сільської ради апеляційної скарги здійснювалась з рахунку саме сільської ради, витрати зі сплати судового збору як в судах першої, так і апеляційної інстанції покладаються на Бистрецьку сільську раду.
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бистрецької сільської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.12 у справі № 5010/507/2012-22/20 залишити без змін по суті спору, замінивши в ч. 1 резолютивної частини рішення словосполучення «Бистрецької сільської ради»на «Виконавчого комітету Бистрецької сільської ради», доповнивши дану частину наступним: «У позові до Бистрецької сільської ради відмовити».
3. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на Битрецьку сільську раду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 26.09.12
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Малех І.Б.