ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-14/5705-2012 04.09.12
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційно-комерційне товариство «Грифон»
до Севастопольської міської ради
про визнання пункту договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Зінченко Ю.В.
від відповідача: Нагорна О.В.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.07.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ТОВ «Іноваційно-комерційне товариство «Грифон»звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської ради про визнання пункту договору оренди земельної ділянки частково недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 25.04.2012р. справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки. У п. 10.2 договору передбачено, що орендар прийняв на себе зобов'язання із внесення орендної плати з 12.06.2008р. Проте, зазначений договір набув чинності з моменту його державної реєстрації, а саме 13.05.2011р. Таким чином, вважає, що право оренди виникло у позивача з 11.05.2011р. У зв'язку із чим зазначеним вважає п. 10.2 договору недійсним.
Відповідач проти позову заперечив, покликаючись на те, що у 2006р. було прийнято рішення про погодження позивачу місця розміщення туристично-інформаційного центру з куточком живої природи, і місця відпочинку та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. У зв'язку із не виготовленням позивачем документації в строк, дія даного рішення було поновлено у 2007р. рішенням відповідача. Даним рішенням було зобов'язано позивача укласти договір оренди до 12.06.2008р., проте позивачем не було укладено договір оренди. В подальшому 15.09.2010р. відповідачем було прийнято рішення про відновлення строку дії рішення від 2007р., одним із пунктів цього рішення встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату з 12.06.2008р. Зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування не оскаржувалось, договір оренди в подальшому був укладений на виконання цього рішення, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.
У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався з 07.08.2012р. на 04.09.2012р.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
05.07.2006р. Севастопольською міською радою прийнято рішення №444 «О согласовании ООО «ИКО «Грифон»места размещения туристическо- информационного центра с уголком живой природы Крыма и местом отдыха на земельном участке по Симферопольскому шоссе (в районе пос. Чайка) и о даче согласия на разработку проекта землеустройства по отводу указанного земельного участка» (копія додається).
У зв'язку з не підготовкою належної документації позивач звертався до відповідача з клопотанням про продовження строку на укладення договору оренди земельної ділянки.
Строк дії вказаного рішення був поновлений рішенням міської Ради №3374 від 12.12.2007р. «О восстановлении срока действия решения городского Совета от 05.07.2006 г. №444 и изьятий из пользования Севастопольского государственного лесоохотничьего хозяйства земельного участка по Симферопольскому шоссе (в районе пос. Чайка) и передаче его в аренду ООО «ИКО «Грифон»для строительства туристическо-информационного центра с уголком живой природы Крыма и местом отдыха».
Відповідно до пункту 6.2 рішення №3374 ТОВ «Іноваційно-комерційне товариство «Грифон»було зобов'язано на протязі 6 місяців з дня прийняття цього рішення укласти договір оренди земельної ділянки з міською радою (тобто до 12.06.2008р.) та забезпечити його державну реєстрацію у встановленому законом порядку.
Вимоги пункту 6.2 цього рішення позивачем не виконано, договір оренди земельної ділянки у строк до 12.06.2008р. з міською Радою не укладено.
На виконання клопотання позивача 15.09.2010р. Севастопольською міською радою прийнято рішення №11059 «О восстановлении срока действия решения Севастопольского городского Совета от 12.12.2007г. №3374 «О восстановлении срока действия решения городского Совета от 05.07.2006г. №444 и изьятии из пользования Севастопольского лесоохотничьего хозяйства земельного участка по Симферопольскому шоссе (в районе пос. Чайка) и передачи его в аренду ООО «ИКО «Грифон»для строительства туристическо-информационного центра с уголком живой природи Крыма и местом отдыха».
Одною з вимог поновлення строку дії рішення №3374, відповідно до пункту 1 рішення міської Ради №11059 від 15.09.2010 р., було обов'язкове включення до умов договору оренди обов'язку орендаря внести орендну плату з 12.06.2008р.
17.12.2010р. між Севастопольською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Іноваційно-комерційне товариство «Грифон»укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п. 1.1 якого орендодавець у відповідності до рішень Севастпольської міської ради від 12.12.2007р. №3374, від 15.09.2010р. №11059 передав а орендар прийняв строкове платне користування земельну ділянку для будівництва туристично-інформаційного центру з кутком живої природи Криму і місцем відпочинку з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення, яка розташована за адресою Симферопольське шосе (в районі сел. Чайка).
Згідно п. 2.1 в оренду передається земельна ділянка площею 0,9999 га.
Відповідно до п. 10.2 договору орендодавець прийняв на себе зобов'язання по внесенню орендної плати з 12.06.2008р.
Будь яких застережень, щодо умов договору під час його укладення від сторін не надходило, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Також, 17.12.2010р. сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.
Зазначений договір зареєстрований в Головному управлінні Держкомзему у м. Севастополі 13.05.2011р.
У пункті 2.3 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 965 141 грн., що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №944/1, що видана Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі 25.10.2010р.
Відповідно до вказаної виписки з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1 965 141 грн. розрахована станом на 01.01.2010 з урахуванням коефіцієнту індексації 1,298 (як добуток коефіцієнтів індексації за 2006- 2009 роки).
За приписами п. 4.1 договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради №1348 від 14.10.2003р., зі змінами і доповненнями, у розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до вимог ст. 13 цього Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 15 вказаного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно ст. 18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Позивач вважає, що з врахуванням того, що право оренди земельної ділянки виникло у нього з дня державної реєстрації договору, тому вважає, що така умова договору як сплата орендної плати з 12.06.2008р. суперечить положенням законодавства, оскільки підстава її виникнення
Також, зазначає, що спірна умова договору суперечить вимогам податкового законодавства в частині визначення строків сплати земельного податку.
Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, що була чинною на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 09.11.2009р., при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Пунктом 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішення Севастопольської міської Ради №11059 від 15.09.2010р., щодо обов'язкового включення в умови договору оренди обов'язку орендаря внести орендну плату з 12.06.2008р., у судовому порядку не оспорювалось та є чинним. Як зазначалось вище, договір оренди укладено на виконання рішень Севастопольської міської Ради №3374 від 12.12.2007р., №11059 від 15.09.2010р.
Згідно ч. 1, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
На виконання п. 1 рішення №11059 від 15.09.2010р. до тексту договору оренди земельної ділянки було включено п. 10.2 згідно з яким орендар прийняв на себе обов'язок по внесенню орендної плати з 12.06.2008р.
Встановлення сторонами орендної плати з 12.06.2008р. суд розцінює, як волевиявлення сторін, які врегулювали правовідносини в частині орендних платежів на власний розсуд.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено, що оспорюваний пункт 10.2 договору суперечить положенням ст. 203 ЦК України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Баранов Д.О.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.09.2012р.