ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 вересня 2012 р. Справа № 5010/1091/2012-14/71
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,
вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
АДРЕСА_1, 76018
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськ
м. Івано-Франківськ, вул. Л.Курбаса, 2
про стягнення 39 251,40 грн. неустойки
за участю представників сторін:
від позивача: Устінський А.В.- головний спеціаліст юр. відділу, (довіреність №1594/01-20/66в від 04.09.2012р.)
від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 - головний спеціаліст, (довіреність № ФКВ-05/1430 від 18.09.12р.);
від відповідача: не з'явились.
встановив: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 39 251,40 грн. неустойки.
Ухвалою суду від 21.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.09.12.
Ухвалою суду від 04.09.12 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськ та відкладено розгляд справи в засіданні суду на 20.09.12.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськ, підтримує позицію позивача, просить суд позов задоволити. Крім того, третя особа надала суду письмові пояснення (№6083/2012 свх від 19.09.12).
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалах суду від 21.08.12 та 04.09.12 не виконав. Однак, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві.
При цьому суд зауважує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (№11-15/970 від 06.06.12) місце проживання відповідача вказано: АДРЕСА_1, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвали відповідачу.
Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час. дату і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ( орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 ( орендар) 24.06.08 укладено договір №ДО-3250 оренди нежитлового приміщення площею 203,0кв.м., розташованого на першому поверсі в господарській будівлі загальноосвітньої школи АДРЕСА_5 для використання його під магазин та виробничі приміщення на період до 31.05.2009 року.
На підставі угоди №УО-3250-1 від 20.11.08 р. про внесення змін до договору №ДО-3250 від 24.06.2008 р., зменшено площу орендованих приміщень з 203,0 кв.м. до 63.8 кв.м., а на підставі угоди №УО-3250-3 від 19.05.09 р. термін дії договору продовжено на період до 31.12.2009 року.
В засіданні суду позивач зазначив, що відповідач своїх зобов"язань щодо сплати орендної плати не виконував. Як наслідок, позивач направив відповідачу претензію №1514/01-12/48-в від 25.09.09 р. з вимогою виконати зобов"язання за договором оренди. Відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.
Враховуючи систематичне порушення відповідачем умов договору оренди позивач листом №ФКВ-02/2081 від 15.12.09р. повідомив відповідача про відмову продовжувати термін дії договору, який закінчувався 31.12.2009 р. , та просив відповідача погасити існуючу заборгованості з орендної плати в сумі 14 326,79 грн. та пені в сумі 4 459,65 грн. Проте, відповідач залишив лист без належного реагування.
Повідомленням №1974/01-12/48-в від 22.12.09р. позивач поставив до відома відповідача про припинення договору оренди нежитлових приміщень з 01.01.2010 р. та запропонував йому, відповідно до п.2.4 договору, звільнити займані приміщення та передати актом прийому-передачі в термін 01.01.10р. Крім того, позивач вимагав сплатити заборгованість з орендної плати та орендну плату за користування приміщеннями по день оформлення акту передачі приміщень. Однак, зазначені вимоги відповідачем проігноровано, зобов"язання за договором не виконані.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що після закінчення дії цього договору, у тому числі його припинення у зв"язку із відмовою орендодавця від договору в порядку ст.782 Цивільного кодексу України, або у випадку іншого розірвання договору, включаючи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин (ст.652 Цивільного кодексу України), набрання законної сили рішення суду про визнання цього договору недійсним або про застосування наслідків нікчемної угоди, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього договору угоди щодо строків повернення приміщень. Передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення дії цього договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноважними представниками орендаря і орендодавця. Якщо орендар не виконує обов"язку щодо повернення приміщень, він сплачує орендодавцю неустойку, нараховану згідно з п.5.1.3 цього договору.
У випадку невиконання орендарем обов"язку щодо повернення орендодавцеві приміщень відповідно до вимог п.2.4 договору, він сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно з договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням (п.5.1.3 договору).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.10 у справі №14/85 за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про виселення із займаного приміщення площею 63,8 кв. м. розташованого на першому поверсі в громадській будівлі загальноосвітньої школи АДРЕСА_5 та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 14327 грн.79 коп. , пені в сумі 1237 грн. 25 коп. та неустойки у розмірі 3094 грн. 42 коп. - позов задоволено. На виконання рішення суду видано накази (06.07.10, 25.08.10).
Відповідно до наказу господарського суду Івано-Франківської області №1621 від 25.08.12, зобов»язано підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1, (ідент.код НОМЕР_1) звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 63,8 кв.м., розташоване на першому поверсі в громадській будівлі загальноосвітньої школи АДРЕСА_5 та передати їх по акту прийому - передачі виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради.
Судом встановлено, що згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.10 у справі №14/85 з відповідача стягнуто неустойку у розмірі 3 094,42грн. за період з 31.12.09 по 01.02.10.
Матеріали справи містять акт державного виконавця від 11.02.11 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.02.11, з яких вбачається, що орендовані приміщення повернуті позивачу 11.02.11.
Оскільки термін дії договору закінчився 31.12.2009 р., а відповідач орендовані раніше приміщення позивачу не повернув та безпідставно продовжував ними користуватись, позивач відповідно до п. 5.1.3 договору нарахував неустойку в розмірі
39 251,40грн. (починаючи з 01.02.10 по 11.02.11).
Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Приписами ст. 27 цього Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічна норма міститься в ст. 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Обов'язок повернення об'єкту оренди (нежитлові приміщення) передбачений сторонами в п. 2.4 договору №ДО-3250 оренди нежитлового приміщення від 24.06.08.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Аналогічні приписи передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто неустойка, стягнення якої передбачено вказаною нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.
Крім того, пунктом 5.1.3 договору оренди сторони передбачили можливість нарахування неустойки в розмірі подвійного розміру орендної плати за період безпідставного користування приміщенням. Отже, даним пунктом договору встановлено конкретний період нарахування неустойки.
Оскільки умовами договору оренди, укладеного між сторонами, та законодавством, що регулює орендні правовідносини (ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України), встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, то стягненню підлягає неустойка за весь час прострочення повернення (по 11.02.12 - до винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження від 11.02.11).
Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.10 у справі №14/85 - позов задоволено. Відповідно до наказу господарського суду Івано-Франківської області №1621 від 25.08.12, зобов»язано підприємця ОСОБА_2 звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 63,8 кв.м., розташоване на першому поверсі в громадській будівлі загальноосвітньої школи АДРЕСА_5 та передати їх по акту прийому - передачі виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради. Таким чином, за безпідставне користування раніше орендованих приміщень, з відповідача стягнуто неустойку у розмірі 3 094,00грн. (на підставі вказаного вище рішення суду).
Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Таким чином, вказаними вище рішеннями встановлено факт стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 094,42грн., а тому ці обставини додатковому доведенню не підлягають у відповідності до ст. 35 ч. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 39 251,40 грн. неустойки за період з 01.02.10 по 11.02.11. Судом встановлено, що розрахунок заявленої до стягнення неустойки виконаний вірно.
В силу ж вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати по справі за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.124 Конституції України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.526,763,785 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,232 Господарського кодексу України, ст.ст.27,32,35,43,49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 39 251,40грн. неустойки - задоволити.
Стягнути з підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1, (ідент.код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , вул. Грушевського ,21 , м. Івано-Франківськ , 76018 , ( код 04054346) неустойку у розмірі 39 251,40грн. (тридцять дев"ять тисяч двісті п"ятдесят одну грн. 40коп.) , 1 609,50грн. ( одну тисячу шістсот дев"ять грн. 50 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.09.12.
Суддя Булка В.І.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
Помічник судді Гандера М.В. 21.09.12