Справа № 2515/771/2012 Провадження № 22-ц/2590/3045/2012 Головуючий у I інстанції - Цибенко І.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
13 вересня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.,
суддів:Іваненко Л.В., Губар В.с.,
при секретарі:Лучик Н.В.
за участю:представника позивача Супрун Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2012 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21916,15 грн. за кредитним договором та понесених банком судових витрат по справі. Позовні вимоги банк обґрунтовував тим, що 28.11.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір №CNH0FB02980215, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 1229 грн., а відповідач зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 28.11.2007 року. Однак, зобов'язання зі свого боку за вказаним договором ОСОБА_6 не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка станом на 24.02.2012 року складає 1229 грн. заборгованості за кредитом; 7653,31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 442,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 11071,58 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитим договором, а також штрафів: 500 грн. фіксована частина та 1019, 82 грн. процентна складова.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 10615,57 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1229 грн.; заборгованість по відсоткам за кредитом з 20.12.2006 року по 24.02.12 року - 7653,31 грн.; заборгованість з комісії - 442,44 грн., заборгованість по пені -1000 грн., заборгованість по штрафам - 1519,82 грн., та 214, 60 грн. судових витрат по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 409,68 грн. заборгованості за кредитом, 147,48 грн. заборгованості з комісії, 7446,83 грн. заборгованості по відсоткам по кредиту за період 20.12.2006 року по 24.02.2012 року, штрафу в розмірі 953,78 грн., пені в розмірі 297,69 грн., посилаючись на його ухвалення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції, незважаючи на заявлене клопотання відповідача, не було застосовано наслідків спливу строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, перебіг якої необхідно обраховувати окремо по кожній проплаті по кредитному договору, в зв'язку з чим залишок боргу по кредиту, по якому строк позовної давності не сплинув складає 819,32 грн., а по оплаті щомісячної винагороди - 294, 96 грн.
Апелянт наголошує на тому, що визначаючи розмір присуджених до стягнення відсотків за користування кредитом, місцевий суд не врахував того, що відсоткова ставка, в порушення умов про споживче кредитування, була підвищена банком до 130% незаконно, оскільки про таке збільшення позичальник не був повідомлений належним чином.
Апелянт зазначає, що розподіл судових витрат по справі було здійснено судом з порушенням вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог банку, судовий збір було стягнуто з відповідача в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк", суд першої інстанції прийшов до висновку, що банк умови кредитного договору від 28.11.2006 року №CNH0FB02980215 виконав, проте позичальник ОСОБА_7 умов стосовно погашення кредиту та відсотків за користування кредитом не дотримувавсь, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту, котра підлягає стягненню на користь банку. Визначаючи розмір присудженої неустойки, місцевий суд вважав за доцільне зменшити її розмір, прийшовши до висновку, що сума заявленої до стягнення неустойки значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту.
З таким висновком місцевого суду повністю погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Судом по справі встановлено, що 28 листопада 2006 року між ЗАТ КБ „Приват Банк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № CNH0FB02980215, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 1229 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 28 листопада 2007 року (а.с. 5).
Пунктом 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), з приписами яких позичальник погодився про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі кредитного договору, передбачено, що згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту передбачених заявою та п.п.3.2.2, 3.3.3 даних умов, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі зазначеному у тарифах та заяві. Розраховані відповідно до цього пункту умов відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в заяві суми щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченими залишками попереднього щомісячного платежу. Згідно пункту 5.1 вказаних Умов, при порушенні позичальником будь - якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. Відповідно до пункту 5.3, при порушенні позичальником строків платежів по будь - якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% суми заборгованості (а.с.6-9).
ЗАТ КБ „ПриватБанк" умови кредитного договору були виконані в повному обсязі та надано позичальнику вказані кредитні кошти, проте позичальник умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконував, в зв'язку з чим станом на 24 лютого 2012 року утворилась заборгованість в сумі 21916 грн.
Зазначена сума заборгованості по кредиту, несплачених по ньому відсотках підтверджується наданими суду розрахунком заборгованості за кредитним договором, який проведений відповідно до умов укладеного кредитного договору і відповідачем належним чином спростований не був (а.с.4).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, відповідно до яких, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк", оскільки позичальником умови кредитного договору виконані не були.
Доводи апеляційної скарги стосовно пропуску банком строку позовної давності для звернення до суду з позовом не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права. Так, підписанням кредитного договору, позичальник ОСОБА_6 погодився з пунктом 5.5. зазначених вище Умов надання споживчого кредиту, відповідно до якого сторони пролонгували термін позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту до 5 років.
Таким чином, строк позовної давності для звернення банком до суду з даним позовом закінчується лише 28.11.2012 року, оскільки за загальним правилом його перебіг необхідно обраховувати не з окремих дат прострочення позичальником певних платежів за кредитним договором, а з визначеної умовами кредитного договору кінцевої дати повернення суми кредитних коштів, - 28.11.2007 року, з якої припиняються кредитні правовідносини врегульовані договором.
Посилання апелянта на те, що банк, в порушення умов кредитного договору, нараховував завищені відсотки за користування кредитом також не заслуговують на увагу, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що банк самовільно відсоткову ставку за користування кредитним коштами не змінював. Відсоткова ж ставка у розмірі 130% нараховувалась банком позичальнику відповідно до приписів пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), з положеннями яких відповідач був ознайомлений та погодився про що свідчить його підпис у кредитному договорі.
Однак, заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно невірного вирішення судом першої інстанції питання розподілу судових витрат по справі, а саме в частині стягнення з відповідача судового збору в розмірі 214,60 грн., зважаючи на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві було відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були заявлені на суму 21916,15 грн., проте судовим рішенням позов задоволено лише в розмірі 10615,57 грн.
Відтак, сума судового збору сплаченого за подачу позову до суду першої інстанції, яка підлягає відшкодуванню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до розміру задоволених позовних вимог становить 106,16 грн.
Проте, вказаного не було врахованого судом першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат по справі, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутого з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судового збору, шляхом зменшення його розміру з 214,60 грн. до 106,16 грн.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2012 року змінити в частині визначення розміру судового збору, зменшивши суму стягнутого з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судового збору з 214 грн. 60 коп. до 106 грн. 16 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: