Справа № 0827/5077/12
Пр. № 0827/2-2018/12
17 вересня 2012 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого -судді Щасливої О.В.,
при секретарі Морозової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив 14 вересня 2012 року, про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_3, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1.
В позові (а. с. 90) зазначив, що є сином і спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач є громадянином іншої держави, тому через посольство України в Данії 21 листопада 2011 року подав заяву про прийняття спадщини до четвертої Запорізької державної нотаріальної контори. Під час оформлення спадщини після смерті батька позивач дізнався, що батько за життя не встиг прийняти спадщину після смерті бабусі - ОСОБА_3, яка пішла з життя ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки в силу закону до нього переходить право на прийняття частки спадщини після смерті бабусі, яку не встиг прийняти його батько, 19 січня 2012 року він звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті бабусі в порядку трансмісії, який ухвалою суду, що набрала законної сили, залишений без розгляду. Так як на час прийняття спадщини після смерті батька строк для прийняття спадщини після бабусі був меншим за три місяці, просить надати йому додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Вважає, що за змістом ст. 1276 ЦК України, яка регламентує прийняття спадщини в порядку трансмісії, доведення поважності причин пропуску строку прийняття спадщини в порядку трансмісії не потрібно, хоча він пропустив цей строк з поважних причин. Поважність причин пропуску цього строку зумовлена, по-перше, проживанням позивача в іншій державі; по-друге, тим, що про неприйняття батьком спадщини після смерті бабусі позивач дізнався під час оформлення спадщини після смерті батька.
На підставі викладеного просить визначити йому додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 наполягає на задоволенні позову.
Відповідач позов не визнала, пояснивши, що строк прийняття спадщини в порядку трансмісії після смерті ОСОБА_3 сплив 23 жовтня 2011 року, а позивач помилково вважає, що дії з прийняття спадщини в порядку трансмісії треба вчинити протягом строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, який не встиг прийняти спадщину, тобто після смерті ОСОБА_4
Представник відповідачки підтримав доводи своєї довірительки. Крім того, зазначив, що хоча ст. 1276 ЦК України і не передбачає можливість надання додаткового строку для прийняття спадщини в порядку трансмісії і позивач та його представник не покладають в основу своїх вимог доводи про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті бабусі, але посилаються на неможливість вчасного прийняття спадщини через проживання позивача в іншій державі, а також необізнаність про неприйняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3, тому при оцінці цих тверджень треба виходити з того, що згадані ОСОБА_1 причини не є наслідком істотних, непереборних для позивача труднощів у прийнятті спадщини в порядку трансмісії.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце вирішення спору, до суду не з'явився. Нотаріальна контора надала письмове звернення, яке містить прохання про розгляд справи у відсутність її представника.
За згаданих обставин у відповідності до ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе вирішувати спір без участі представника третьої особи.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_4 (а. с. 7), чия смерть сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 55). Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись: 22 вересня 2011 року -ОСОБА_2 (а. с. 54), 09.12.2011 року -ОСОБА_1 (а. с. 75).
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 (а. с. 42), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 39). Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку трансмісії 22 вересня 2011 року звернулась ОСОБА_2
В силу ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а згідно із ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно із ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Оцінюючи твердження позивача і його представника про те, що він не пропустив строк для прийняття спадщини в порядку трансмісії, очевидно, на думку позивача, у зв'язку з поданням позову про надання додаткового строку до спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (19 січня 2012 року), суд не погоджується з тим, що строк на прийняття спадщини в порядку трансмісії співпадає із строком на прийняття спадщини після особи, яка після відкриття спадщини і до своєї смерті не встигла її прийняти.
Виходячи із змісту ст. 1276 ЦК України строк на прийняття спадщини на праві трансмісії за загальними правилами охоплює період між смертю особи, яка не встигла прийняти спадщину, та кінцевим терміном прийняття спадщини після спадкодавця, і якщо цей строк є меншим ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Оскільки строк, який залишився на прийняття спадщини в порядку трансмісії після смерті ОСОБА_3, є меншим за три місяці (ІНФОРМАЦІЯ_2 - 15 жовтня 2011 року), то за наведеними положеннями закону він продовжується до трьох місяців, тобто до 23 жовтня 2011 року, до якого спадкоємці ОСОБА_3 на праві трансмісії мали право прийняти спадщину.
Як встановлено судом, протягом зазначеного строку позивач заяви про прийняття спадщини не подавав, тому його твердження про те, що ним не пропущений цей строк, є хибними, тим більш, що звернення із позовом про визначення додаткового строку суперечить цим твердженням.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Хоча ст. 1276 ЦК України на відміну від ст. 1272 ЦК прямо і не передбачає можливості визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини в порядку трансмісії, посилання в ній на те, що право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах, дозволяє вважати, що судом може бути визначений додатковий строк і для прийняття спадщини в порядку трансмісії у випадку його пропуску з поважної причини.
З урахуванням цього, хоча позивач і не обирає за основу судового захисту доведення перед судом поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини в порядку трансмісії, а лише просить встановити додатковий строк з тих підстав, що в момент, коли він розпочав процедуру прийняття спадщини після смерті батька, строк, що залишився на прийняття спадщини після смерті бабки, був меншим за три місяці, суд між тим в інтересах повного з'ясування обставин справи і сприяння сторонам в реалізації їх прав вважає за необхідне оцінити причини, з яких, за поясненнями позивача, він вчасно не звернувся до нотаріального органу із заявою про прийняття спадщини після смерті бабки.
Як зазначено, позивач в якості таких причин називає постійне проживання за кордоном, а також необізнаність про те, що батько не прийняв спадщину після смерті бабусі.
Згідно із роз'ясненнями п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання про можливість визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, суд виходить з необхідності встановлення обставин, які зробили б вчасне звернення з заявою про прийняття спадщини неможливим або ускладненим.
Постійне проживання позивача в іншій державі і народження дитини, на думку суду, не можна розцінювати як поважні причини для пропуску строку, оскільки ті ж самі обставини не завадили позивачу звернутися приблизно в той самий час із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, яку (заяву) він подав через консульські установи.
Заява про необізнаність про неприйняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, яка ґрунтується на переконанні, що ОСОБА_4 був зареєстрованим за місцем проживання ОСОБА_3, вбачається суду неспроможною, оскільки закон пов'язує прийняття спадщини з постійним проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а позивачу було відомо, що його батько проживає із своєю дружиною -відповідачкою по справі, окремо від бабусі.
Більш того, посилаючись на довідку КП «ВРЕЖО»(а. с. 93) як на джерело відомостей про реєстрацію батька за місцем проживання бабки, представник позивача заявляє, що про необ'єктивність даних в цій довідці йому стало відомо лише під час судового розгляду, і така версія не узгоджується з поданням позову ще в той час, коли, за заявою позивача, він вважав, що у нього відсутнє право на прийняття спадщини після смерті бабки через прийняття її батьком.
З урахуванням викладеного суд вважає, що невірне тлумачення позивачем строків для прийняття спадщини в порядку трансмісії, що призвело до пропуску цього строку, у сукупності з відсутністю інших причин пропуску строку, які можна було б визнати поважними, не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 1269, 1270, 1272, 1276 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя О.В. Щаслива