Справа № 0827\4044\12
0827\2-1735\12
20 вересня 2012 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд у складі головуючого - судді Іжевської Н.Г., при секретарі Книш С.Г., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що в 2009 році вона купила цуценя німецької вівчарки, яка знаходилась в її дворі. 14 січня 2012р. їй зателефонувала сусідка та повідомила, що її собаку загризли дві собаки.
Позивачка вважає, що належну їй собаку загризли дві собаки, які належать відповідачці. За даним фактом відповідачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 154 КУпАП.
Позивачка просить стягнути з відповідачки на свою користь вартість цуценя, якого вона купила замість померлого собаки 2500 гр., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди просить стягнути 5000 гр.
Відповідачка проти позову заперечує, мотивуючи тим, що її собаки утримуються у вольєрі, а тому вони не могли загризти собаку позивачки.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. із змінами «Про Практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Суд не знайшов причинного зв'язку між поведінкою відповідачки та смертю собаки, яка належала позивачці.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачка не надала суду незаперечливих доказів в підтримку своїх вимог, а саме: немає висновку ветеринарного лікаря про причину смерті собаки, собака не була їм оглянута ; немає даних про собак, які належать відповідачці; немає документальних даних про вартість собаки який загинув.
Щодо відшкодування моральної шкоди, позивачка не надала суду жодного доказу, яки б підтвердили ступень її моральних або фізичних страждань.
Допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили факту, що саме собаки відповідачки загризли собаку позивачки.
Відповідачка притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 154 КУпАП, яка передбачає відповідальність за тримання собак у місцях, де заборонено відповідними правилами, чи понад встановлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без поводків і намордників чи в не відведених для цього місцях. Тобто в постанові не зазначено про шкоду, причинену внаслідок порушення відповідачкою правил (а.с.10).
В даних про власника собаки (а.с.8) вказано кличка собаки Сильва, Тома, Лиза, дати народження перекреслені.
Свої вимоги позивачка підтримує тільки квитанцією про сплату 2500 гр. на нового цуценя.
При таких обставинах суд не вбачає достовірних доказів, які б надали можливість задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 60, 209,215 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів
Суддя