11 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Харченка В.В.
при секретарі - Кальненка О.І.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” в особі філії у м. Львові на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” в особі філії у м. Львові до Бібрської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного підприємства “Укртехнопостач”, про визнання недійсним рішення щодо відмови у встановленні базової станції стільникового зв'язку
Справа №К-35291/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
24.01.2006 р. Закрите акціонерне товариство “Київстар Дж. Ес. Ем.” в особі філії у м. Львові (далі по тексту - позивач, ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”) звернулось до Господарського суду Львівської області з адміністративним позовом до Бібрської міської ради (далі по тексту - відповідач, Бібрська міськрада), в якому просить: 1) визнати рішення відповідача про відмову у встановленні базової станції стільникового зв'язку на прибудинковій території по вул. І .Франка, 3 в м. Бібрка та про демонтаж станції стільникового зв'язку ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” незаконним і нечинним; 2) визнати відсутність компетенції відповідача щодо вирішення питання встановлення базової станції позивача; 3) зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, які обмежують здійснення господарської (підприємницької) діяльності позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2006 р. у справі №1/60-7/12 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство “Укртехнопостач” (далі по тексту - третя особа, ПП “Укртехнопостач”).
Постановою Господарського суду Львівської області від 19.04.2006 р. у справі 31/60-7/12 позовні вимоги ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” задоволено; визнано рішення Бібрської міськради від 18.10.2005 р. протиправним та зобов'язано відповідача не вчиняти дій, що обмежують підприємницьку діяльність позивача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №1/60-7/12 частково скасовано постанову Господарського Львівської області від 19.04.2006 р.; відмовлено у задоволенні позовних вимог ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” щодо визнання нечинним рішення Бібрської міськради від 18.10.2005 р. про відмову у встановленні базової станції стільникового зв'язку на прибудинковій території; доповнено резолютивну частину рішення наступними пунктами: 1) позовні вимоги щодо визнання відсутності компетенції відповідача щодо вирішення питання встановлення базової станції позивача задовольнити; 2) у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, які обмежують здійснення підприємницької діяльності позивача відмовити; в іншій частині постанову Господарського суду Львівської області від 19.04.2006 р. залишено без змін.
ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №1/60-7/12 звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, змінити постанову Господарського суду Львівської області від 19.04.2006 р., доповнивши резолютивну частину постанови пунктом про задоволення позовних вимог щодо визнання відсутності компетенції відповідача щодо вирішення питання встановлення базової станції мобільного зв'язку, в іншій частині постанову Господарського суду Львівської області від 19.04.2006 р. у справі №1/60-7/12 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням XXI сесії IV демократичного скликання Бібрської міської ради від 18.10.2005 р. “Про розгляд листа ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” відмовлено позивачу у наданні дозволу на встановлення базової станції стільникового зв'язку на прибудинковій території по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка (п.1) та зобов'язано позивача демонтувати самовільно встановлену станцію стільникового зв'язку по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка (п.2).
Будівля за адресою: м. Бібрка, вул. І. Франка, 3 належить ПП “Укртехпостач” на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (будівлі) у м. Бібрка по вул. Франка, 3 від 30.12.2004 р., витягу Золочівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації “Про реєстрацію права власності на нерухоме майно” від 13.06.2005 р. №7506793. 22.06.2005 р. між позивачем та ПП “Укртехпостач” укладено договір оренди майна, згідно умов якого ПП “Укртехпостач” передає, а позивач приймає в строкове, платне користування на умовах оренди приміщення площею 20 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Бібрка, вул. І. Франка, 3 Перемишлянського району Львівської області для ведення господарської діяльності. Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкт оренди використовуватиметься позивачем для розміщення базової станції мобільного зв'язку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” виходив з того, що рішення Бібрської міської ради від 18.10.2005 р. є протиправним, оскільки встановлення базової станції стільникового зв'язку проводилось позивачем на підставі належним чином оформленої технічної документації та укладеного з ПП “Укртехнопостач” договору оренди частини будинку по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка для розміщення базової станції та вежі.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Господарського Львівської області від 19.04.2006 р. в частині позовних вимог щодо визнання протиправним п. 1 рішенням XXI сесії IV демократичного скликання Бібрської міської ради від 18.10.2005 р. “Про розгляд листа ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на встановлення базової станції стільникового зв'язку на прибудинковій території по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка виходив з того, що відповідно до положень ст. 1. ч. 1 ст. 10 Закону України “Про телекомунікації”, ст. 122, ч. 1 ст. 123 та ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України до компетенції міської ради належить вирішення питання щодо надання дозволу на встановлення споруд електрозв'язку, як власника землі, а тому відмова відповідача, як власника землі, щодо надання дозволу на встановлення базової станції стільникового зв'язку в частині прибудинкової території по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка є обґрунтованою та правомірною.
Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що необхідною умовою для вирішення даного спору є дослідження та встановлення в якості юридичного факту правового статусу та належності земельної ділянки прибудинкової території по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка, на якій розміщено базову станцію стільникового зв'язку позивача, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.
Висновки суду апеляційної інстанції про належність земельної ділянки прибудинкової території по вул. І. Франка, 3 в м. Бібрка, на якій розміщено базову станцію стільникового зв'язку позивача, саме Бібрській міській раді, в якості її власника, на думку судової колегії, зроблено при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, без врахування положень ч. 1 ст. 377 і ст. 796 Цивільного кодексу України та з порушенням встановленого ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України порядку доказування.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” в особі філії у м. Львові на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №1/60-7/12 задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Львівської області від 19.04.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі №1/60-7/12 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді