Справа № 2а-5191/08
Харківський окружний адміністративний суд
08 вересня 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бартош Н.С.,
при секретарі - Зблоцькій Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про стягнення адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 41069,35 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємстві відповідача у 2007 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 7 робочих місць. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, на вказаному підприємстві у 2007 році працювало 2 інваліда. Отже, відповідачем не виконано норматив 5 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 8213,87 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 41069,35 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомлення про вручення поштового відправлення. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підприємство виконало всі передбачені діючим законодавством заходи по працевлаштуванню інвалідів. Просив залишити позовні вимоги без задоволення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного закону та згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе у 2007 році становила 173 особи, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 7 робочих місць.
Відповідно до п.2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою КМ України N 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Відповідно до листа від 21.04.2008 року за № 671 Золочівського районного центру зайнятості сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Фрунзе надавав звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів) щомісячно.
Відповідно до копій звітів відповідача за формою 3-ПН, які долучені до матеріалів справи, вбачається що підприємство відповідач щомісячно інформувало Золочівський РЦЗ про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів.
Як вбачається із звіту по формі № 10-ПІ, наданого відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у 2007 році на підприємстві працювало 2 інваліди протягом 12 місяців.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Фрунзе вчинив всі передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відповідач відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році нормативно та документально необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10.09.2008 року.
Суддя