Справа № 2а-5308/08
Харківський окружний адміністративний суд
28 липня 2008 року, м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Нікітіної О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: Михальов В.А., Козіна В.В.
Відповідача: Осадча В.В., Токаєва А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Влада-Промтекс” до Харківської митниці про скасування податкових повідомлень,
встановив:
Позивач, Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення Харківської митниці форми «Р» від 22.01.2008р. № 3 та № 4 від 22.01.2008р., а також стягнути з державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн., який був сплачений позивачем при поданні адміністративного позову.
Позивач 13.06.2008р. у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 13.06.08р. у зв'язку з частковим погодженням з нарахування податкових зобов'язань та самостійною їх сплатою, відповідно до якої змінив свої позовні вимоги, та просить суд скасувати податкові повідомлення Харківської митниці частково, а саме:
- податкове повідомлення Харківської митниці форми «Р» № 3 від 22.01.2008р. в частині донарахування Українсько-американському спільному підприємству з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» ввізного мита в розмірі - 13479,99 грн. та штрафних санкцій ввізного мита у сумі - 6740,00 грн.
- податкове повідомлення Харківської митниці форми «Р» № 4 від 22.01.2008р. в частині донарахування Українсько-американському спільному підприємству з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» податку на додану вартість у розмірі - 20013,63 грн., за штрафних санкцій по сплаті податку на додану вартість в розмірі 10006,82 грн.
Позивач не погоджується з донарахуванням податкових зобов'язань на підставі того, що ним правомірно для декларування вантажів подавалися довідки підприємства-перевізника, в яких містився розподіл транспортних витрат на перевезення товару поза межами митної території України та по території України. А податкові накладні, на які посилається відповідач, вважаючи, що на підставі саме податкових накладних необхідно було визначати транспортні витрати на перевезення поза межами митної території України та по території України, на думку позивача взагалі не можуть прийматися до уваги для розподілу транспортних витрат, оскільки податкова накладна, як документ для підтвердження транспортних витрат, не міститься в Постанові КМУ, яка затверджує порядок декларування митної вартості товарів.
Відповідач, Харківська митниця,у своїх запереченнях на позов заперечує в повному обсязі проти позовних вимог і просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність, вважає позовні вимоги такими, що суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи, на підставі того, що відповідачем були отримані при перевірці позивача документи, а саме: податкові накладні, які не містили розподілу витрат на перевезення поза межами митної території України та по території України, а в них лише зазначалися послуги з перевезення за межами митного кордону України, й до того ж відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Окрім того, відповідач зазначає, що від підприємства перевізника не були отримані довідки про розподіл транспортних витрат, а тому відповідач керувався тими документами, які були в бухгалтерському обліку позивача.
У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні проти заявленого позивачем позову заперечують у повному обсязі з мотивів, викладених у запереченнях на позов та просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
При розгляді матеріалів справи було встановлено, що з 14.08.2007 р. по 17.12.2007 р. відповідачем було проведено виїзну документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України з окремих питань митної справи.
За результатами перевірки Харківською митницею було складено акт №0014/7/800000000/0014338168 від 17.12.2007 року, у якому відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено ст. 267 Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості в результаті заниження сум витрат на транспортування до митної території України, що спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.
21.12.07р. позивач направив відповідачу заперечення до акту №0014/7/800000000/0014338168 від 17.12.07 року «Про проведення документальної виїзної перевірки УАСП з ІІ „Влада-Промтекс” (код ЄДРПОУ 14338168) дотримання законодавства України з окремих питань митної справи», в якому просив відповідача переглянути висновки акту. На підтвердження своїх вимог позивач надав із супровідним листом № 1087 від 26.12.2007р. додаткові письмові докази (копії листів-довідок перевізника та експедитора імпортних вантажів ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс», посвідчені печаткою перевізника), у яких зазначався розподіл транспортних витрат з перевезення вантажів позивача як за межами території України, так і по митній території України.
Відповідач із запереченнями позивача не погодився, та виніс податкове повідомлення № 3 від 22.01.2008р. про визначення сум податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем ввізне мито у розмірі 20852,34 грн., в тому числі за основним платежем - 13901,56 грн., за штрафними санкціями - 6950,78 грн., та податкове повідомлення № 4 від 22.01.2008 р. про визначення сум податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 33708,17 грн., в тому числі за основним платежем - 22472,11 грн., за штрафними санкціями - 11236,06 грн.
При адміністративному оскарженні рішень відповідача скарги позивача не були задоволені, й рішення відповідача були залишені без змін.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з таких підстав.
Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 20.12.2000 року митні органи є контролюючим органом стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Посадові особи митної служби, що проводили перевірку позивача, розглянули факти ввезення на митну територію України товарів у режимі «ІМ40» згідно вантажним митним деклараціям за період з 01.07.04р. по 30.06.07р. Товари ввозилися на митну територію України на умовах EXW, FCAзгідно з правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2000.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з чинним законодавством митна вартість товарів, що імпортуються на територію України на умовах EXW, FCA, встановлюється як сума фактурної вартості товару згідно вантажній митній декларації та транспортних витрат на перевезення товару поза межами митної території України (ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України).
Статтею 262 Митного кодексу України зазначено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 р. № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до п.14 Постанови КМУ від 28.03.2003р. №1375, яка діяла до 20.12.2006р., та якою було затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:
- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюєтьсяпоставка товарів, і додатки до неї;
- рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи(якщо рахунок сплачено) аборахунок-проформу для умовно-вартіснихугод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/абобухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні тастрахові документи;
-рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послугабо офіційно завірену керівником і головним бухгалтеромпідприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, колитранспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);
- пакувальні листи;
- ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт)яких підлягає ліцензуванню;
- сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпекитощо.
Окрім вищезазначених документів згідно з п.15 Постанови КМУ від 28.03.2003р. №1375 митний орган може додатково вимагати інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Як свідчать матеріали справи, 21.12.2007р. позивач звернувся до Харківської митниці із запереченнями до акту перевірки, разом з якими окрім своїх заперечень та аргументів надав копії відповідних листів перевізника на додаткове підтвердження того факту, що розподіл транспортних витрат було здійснено вірно. Вірність копій цих листів засвідчується оригінальною печаткою самого перевізника, тобто ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс», що є достатнім доказом їх достовірності.
Тому суд дійшов висновку, що позивачем при декларуванні митної вартості товарів цілком правомірно надавалися такі листи-довідки перевізника, оскільки лише в цьому документі містився чіткий розподіл транспортних витрат.
Щодо твердження відповідача, що розподіл транспортних витрат правомірно відповідачем здійснювався на підставі податкових накладних, то суд таке посилання не приймає, оскільки:
- по-перше, Постанова КМУ від 28.03.2003р. не містить в переліку в якості документу, яким підтверджується митна вартість, податкову накладну. Але Постанова дозволяла митному органу витребувати інші документи, які могли б бути використані для підтвердження відомостей, заявлених в декларації. А позивач для підтвердження розподілу транспортних витрат надавав до митного органу довідки перевізника, в яких перевізником чітко розподілялися витрати поза межами митної території України та по території України, оскільки з інших документів не було можливості визначити такий розподіл;
- по-друге, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. В свою чергу, податкова звітність, цесукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку (обов'язкового платежу), тому митна вартість товару не може бути визначена на підставі податкових накладних перевізника.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що зазначення в податкових накладних в номенклатурі лише послуг з перевезення поза межами митної території України дає підстави для висновку, що до митної вартості товару необхідно включати всю вартість транспортних витрат по податковій накладній, оскільки відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, для цілей оподаткування податком на додану вартість послуги з перевезення вантажів від пункту митного контролю до пункту проведення митних процедур визначав, як поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, й такі послуги у вказаній редакції Закону обкладалися податком за ставкою 0% (нуль відсотків).
Таким чином, суд дійшов висновку, що перевізником послуги з перевезення вантажів, здійснені до внесення змін Законом № 2505-IV від 25 березня 2005 року, у своїх податкових накладних вірно називав «транспортними послугами з перевезення вантажів за межами митного кордону України», та визначив з них податок за ставкою 0%.
Також не приймаються до уваги посилання відповідача про заниження податкових зобов'язань позивача на підставі того, що Довідка перевізника (вих.№Z04-420 від 04.08.2004р.) була складена у двох різних за змістом примірниках, оскільки позивачем було надано суду Листа перевізника, відповідно до якого підтверджується той факт, що довідка, в якій зазначена менша вартість транспортних послуг поза межами митної території України (у розмірі 3333,50), є помилковою, й до того ж ця довідка не надавалася до митного органу для обчислення податків та зборів, про що свідчать вантажні митні декларації (ВМД №800000005/4/443304 від 09.08.2004р., ВМД №800000004/4/344623 від 10.08.2004р.), надані до суду, з яких видно, що податок та збори обчислювалися та сплачувалися позивачем, саме виходячи з довідки, в якій вартість транспортних послуг поза межами України більша, а саме у розмірі 3917,30грн.
Крім того, суд звертає увагу на те, що як свідчать матеріали справи, а саме: платіжне доручення № 184 від 07.02.2008 р., позивач погодився з донарахуванням ввізного мита у розмірі 421,57 грн. та сплатив цю суму з штрафними санкціями у розмірі 210,79 грн. Однак, позивач допустив помилку у розрахунку штрафних санкцій з ввізного мита (6950,78 грн. - 210,79 грн. = 6739,99 грн.), зазначивши в уточненнях до позовних вимог прохання скасувати податкове повідомлення Харківської митниці форми «Р» № 3 від 22.01.2008р. в частині сплати штрафних санкцій з ввізного мита у сумі 6740,00 грн. замість 6739,99 грн., що судом розцінюється як арифметична помилка при розрахунку штрафних санкцій. Таким чином, загальна сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, яка підлягає скасуванню складає 20219,98 грн.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,
Позов Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Влада-Промтекс” до Харківської митниці про скасування податкових повідомлень задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення Харківської митниці форми «Р» № 3 від 22.01.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем ввізне мито на суму 20219,98 грн., у тому числі за основним платежем - 13479,99 грн., за штрафними санкціями - 6739,99 грн.
Скасувати податкове повідомлення Харківської митниці форми «Р» № 4 від 22.01.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 30020,45 грн., у тому числі за основним платежем - 20013,63 грн., за штрафними санкціями - 10006,82 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Влада-Промтекс” (61089, м. Харків, пр. Косіора, 103/41, кв. 38, рахунок №260013011847 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931, код ЄДРПОУ 14338168) 3,40грн. судового збору.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 31.07.2008 р.
Суддя Я.В.П'янова