Справа № 2а-753/08
“21” травня 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Зінченко А.В.,
За участю секретарів - Пономарьової Ю.А., Набока О.О., Козар Т.А.
З участю представників сторін
Представника позивача Шипиленко С.М.
Представника відповідачів Сухоставської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського міського товариства з питань захисту прав споживачів до начальника Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів та Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання дій відповідачів незаконними, -
Позивач, Харківське міське товариство з питань захисту прав споживачів, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить після доповнення позовних вимог визнати незаконними дії відповідачів, щодо порушення ч. 2 ст. 19, ч. 4 ст.42 Конституції України, ст. 25 Закону України „Про захист прав споживачів” з приводу не надання станом на 15.10.07 інформацію відносно кількості перевірок якості продукції, яке проводилося Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки та зобов'язати відповідачів утримуватись в подальшому порушувати ч. 2 ст. 19, ч.4 ст. 42 Конституції України, ст. 25 Закону України „Про захист прав споживачів”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.06.07 позивачем на адресу відповідача направлено листа з проханням надати інформацію відносно кількості перевірок якості продукції, що здійснювались Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки.
06.07.07 відповідач своїм листом відмовив позивачу в отриманні інформації. Позивач вважає відмову незаконною, оскільки таке право визначено чинним законодавством.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі та додатково пояснив, що на даний час відповідач своїми листами надав інформацію, про яку було зазначено позивачем, але саме до 15.10.2007 року у передбачений Законом строк інформація надана не була.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги не визнала, вказала, що законодавством не передбачено надання інформації, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків. Окрім цього зазначила, що така інформації не повинна розголошуватись відповідно до приписів Закону України „Про державну службу” та Положення про головні управління (управління) у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, посадових інструкцій посадових осіб управління. Крім того, позивачем не вказано для яких цілей та завдань йому потрібна ця інформація, яка на цей час є архівною.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлене наступне.
22.06.07 Харківським міським товариством з питань захисту справ споживачів до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів направлено листа з проханням надати інформацію відносно кількості перевірок якості продукції, що здійснювались управлінням у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки.
Листом Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 06.07.07 №2509 позивачу повідомлено, що управління не має можливості та не повинне надавати інформацію, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, а також зазначено, що у зверненні позивача не зазначено для яких саме цілей і завдань потрібна ця інформація.
Відповідно до приписів ч 2, 3 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
А згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Запитана у запиті позивача інформація створюється в процесі поточної діяльності Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів, а тому відповідно до ст. 21 Закону України „Про інформацію” є інформацією державного органу.
Зазначене випливає із Положення про головні управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №332 від 28.11.06. Зі змісту частин 4, 5 якого вбачається, що управління відповідно до покладених на них завдань перевіряють у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі, виконання робіт та надання послуг.
Таким чином, у листі відповідача від 22.06.07 №П36/1 останнім не вірно визначений вид інформації, що запитується, як інформацію, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Також згідно ст. 10 Закону України „Про інформацію” право на інформацію забезпечується:обов'язком органів державної влади, а також органів місцевогоі регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність таприйняті рішення;створенням у державних органах спеціальних інформаційнихслужб або систем, що забезпечували б у встановленому порядкудоступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин достатистичних даних, архівних, бібліотечних і музейнихфондів;обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;створенням механізму здійснення права на інформацію;здійсненням державного контролю за додержанням законодавствапро інформацію;встановленням відповідальності за порушення законодавства проінформацію.
Відповідно до ст.32 Закону України „Про інформацію”, органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
А приписами Закону України „Про інформацію” прямо встановлені терміни надання інформації держаними органами за запитом запитувача і даний термін не може перевищувати місячний строк.
Згідно п.1.1 Статуту Харківського міського товариства з питань захисту прав споживачів від 12.09.03, воно є незалежною громадською неприбутковою організацією (об'єднанням громадян), створеною для задоволення та захисту законних прав та інтересів споживачів, а тому відповідно до ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів” є об'єднанням споживачів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.25 Закону України „Про захист прав споживачів” об'єднання споживачів мають право одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань.
Посилання у відповіді відповідача на ту обставину, що у зверненні позивача не зазначено для яких саме цілей і завдань потрібна ця інформація, не відповідає дійсності, оскільки із змісту листа позивача від 06.07.07 вбачається, що інформація запитується ним у зв'язку формуванням громадської думки з різних питань, які зачіпають інтереси споживачів.
Враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача щодо ненадання позивачу зазначеної інформації суперечать закону..
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно повідомлено, що управління не зобов'язано надавати йому відомості про кількість перевірок якості продукції, що здійснювались Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки.
Враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача щодо ненадання позивачу зазначеної інформації суперечать закону та вважає за необхідне зобов'язати його надати позивачу інформацію, що ним запитувалася, задовольнивши позов у цих частинах.
Доводи представника відповідача про те, що із запиту не було зрозуміло, яку саме інформацію мав на увазі заявник спростовуються поясненням самого представника відповідача, який не заперечував, що здійснені перевірки спрямовані на припинення порушень прав споживачів суб'єктами господарювання.
Позов в частині визнання незаконними дій відповідача в особі начальника Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо ненадання інформації про кількість проведених перевірок якості продукції, яке проводилося Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки компетенція державного органу - це коло прав, обов'язків, повноважень, завдань, які належать державному органу, межі їх дії із здійснення державних функцій, а як вбачається з вище приведених норм Закону України „Про інформацію” та Закону України „Про захист прав споживачів”, надання інформації позивачу є обов'язком будь-якого державного органу та конкретно не стосується компетенції (повноважень) начальника Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів, у зв'язку з чим, суд вважає, що у вимозі позивача щодо визнання незаконними дій відповідача в особі начальника Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо ненадання інформації про кількість проведених перевірок якості продукції, яке проводилося Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки не підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що твердження представника позивача, що Начальник Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів повинен нести персональну відповідальність шляхом визнання його дій незаконними є помилковими, бо в даному випадку начальник Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів, як керівник установи, може нести відповідальність лише відповідно до приписів Закону України «Про державну службу».
Вимога позивача в частині зобов'язання відповідача утримуватись у подальшому порушувати частину 2 статті 19, частину 4 ст. 42 Конституції України, статтю 25 Закону України «Про захист прав споживачів” не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено наміру відповідача вчиняти порушення зазначених законодавчих актів у майбутньому.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позовХарківського міського товариства з питань захисту прав споживачів до начальника Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів та Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання дій відповідачів незаконними задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо ненадання Харківському міському товариству з питань захисту прав споживачів станом на 15.10.2007 року інформації відносно кількості перевірок якості продукції, яке проводилося Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів у суб'єктів господарчої сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства за 2005 та 2006 роки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня її складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 26.05.2008 року.
Суддя А.В. Зінченко