Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Швеця В.А.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 08 листопада 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
та
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянку України, раніше не судиму,
кожного виправдано за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону й істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що судові рішення не ґрунтуються на матеріалах справи, а зібраним у справі доказам судом дано неправильну оцінку.
В запереченні на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні злочину за наступних обставин.
У період із 21 грудня 2006 року по 12 листопада 2007 року ОСОБА_1 обіймав посаду генерального директора ТОВ «Севморверф», розташованого по вул. Героїв Севастополя, 13 у м. Севастополі, зареєстрованого Севастопольською міською державною адміністрацією 23 березня 2001 року (реєстраційний № 04055587Ю0010728, реєстровий № 00-12/11198), утвореного шляхом реорганізації та перереєстрації ДП «Севморверф» ВАТ «Севастопольський морський завод», яке перебувало на податковому обліку в ДПІ Нахімовського району м. Севастополя з 08 серпня 1996 року під № 1843 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23664754).
З 01 липня 2001 року ТОВ «Севморверф» було зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ Нахімовського району м. Севастополя за індивідуальним податковим номером 236647527038 (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 39693999 від 01 липня 2001 року).
Таким чином, ОСОБА_1, будучи службовою особою, відповідно до статей 4, 9, 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, зі змінами й доповненнями, в силу своїх функціональних обов'язків відповідав за організацію бухгалтерського та податкового обліків на підприємстві, за забезпечення правильної фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, за ґрунтовність і законність відображення здійснюваних фінансово-господарських угод у реєстрах бухгалтерського та податкового обліків підприємства, за дотримання порядку оформлення й передачі для обліку первинних документів, за своєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського та податкового обліків, за достовірність відображених у них даних, нарахування й перерахування в бюджет і в державні цільові фонди податків та обов'язкових платежів у повному обсязі.
Однак ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, яка обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «Севморверф» у період із 23 січня 2007 року по 04 березня 2008 року, будучи службовою особою, умисно з метою звернення у власність підприємства державних коштів з бюджету України шляхом незаконного включення до складу податкового кредиту підприємства сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» - фіктивного підприємства, яке не є платником ПДВ, незаконно заявив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства суму в розмірі 37 156,80 грн. за таких обставин:
У період 2006-2007 років ТОВ «Севморверф» виконало роботи з будівництва корпусу траулера «Крістіна-С» для компанії-нерезидента «L.I.T.A.T. OFFHORE L.T.L.» згідно з отриманим замовленням. Під час цього будівництва виникла необхідність у виконанні робіт з оцинковки гарячим методом виробів проекту 3602-Н - металоконструкцій і вертикальних трапів.
З цією метою 11 січня 2007 року між ТОВ «Севморверф» в особі генерального директора і ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір 11с/4507006.
Відповідно до цього договору та додаткової угоди від 13 лютого 2008 року № 1 ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» зобов'язувалося виконати роботи з оцинковки гарячим методом вищезазначених виробів.
Виконання договору оформлювалось актами здачі-приймання робіт, згідно з якими ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» надало послуги ТОВ «Севморверф» на суму 858 209,64 грн., у тому числі ПДВ - 143 034,94 грн., та за цими операціями виписало на адресу ТОВ «Севморверф» податкові накладні за березень, квітень і червень 2007 року.
Як оплату вказаних послуг ТОВ «Севморверф» перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» 858 209,64 грн.
Однак на підставі даних, отриманих від податкових органів м. Запоріжжя (вих. № 4675/7/26-51 від 15 березня 2008 року), було встановлено, що у зв'язку з ненаданням ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» до податкового органу декларацій з ПДВ протягом 12-ти податкових періодів, що підтверджено актом про порушення податкового законодавства від 26 жовтня 2006 року № 2259, було анульовано видане цьому товариству свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (акт від 27 жовтня 2006 року № 127).
При цьому відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, визначеному ст. 9 цього Закону. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана зареєстрованим платником податку.
У зв'язку з зазначеним фіктивне підприємство ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» не мало права виписувати податкові накладні на адресу ТОВ «Севморверф» у березні, квітні, червні 2007 року, оскільки на той момент підприємство вже не було платником ПДВ. І така інформація 01 листопада 2006 року була розміщена в Єдиному державному реєстрі підприємств-платників - на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України.
Таким чином, за версією обвинувачення посадові особи ТОВ «Севморверф», достовірно знаючи, що фіктивне підприємство ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» не є платником ПДВ і не має права виписувати податкові накладні, безпідставно включили до складу податкового кредиту з ПДВ у вказані періоди суми цього податку за операціями з цим товариством у розмірі 73 721,05 грн.
Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року директора ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 356 КК України. Згідно з цим вироком ОСОБА_3, не маючи мети займатися підприємницькою діяльністю, з метою приховання незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівкові створив фіктивне підприємство - ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1».
У подальшому генеральний директор ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ТОВ «Севморверф» ОСОБА_2, маючи умисел на звернення у власність підприємства державних коштів, підписав надані йому ОСОБА_2 податкові декларації з ПДВ за квітень та липень 2007 року.
У цих деклараціях ОСОБА_2 при формуванні суми, яка підлягала поверненню на розрахунковий рахунок ТОВ «Севморверф», умисно безпідставно відобразила в рядку 25.1 ПДВ на загальну суму 37 156,80 грн. за операціями з ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1», яке не є платником такого податку. А в подальшому ці ж суми ввійшли до загальної суми, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок ТОВ «Севморверф», і були безпідставно відображені в додатках № 3 (розрахунок бюджетного відшкодування) і № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування) до податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди.
Такі декларації з додатками були подані посадовими особами ТОВ «Севморверф» до ДПІ за місцем реєстрації з метою безпідставного отримання бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства.
Під час проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за квітень і липень 2007 року податковими органами було встановлено порушення ТОВ «Севморверф» вимог пунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8, 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні сум бюджетного відшкодування ПДВ, у результаті чого контролюючими органами була знята сума бюджетного відшкодування, незаконно заявленого підприємством ТОВ «Севморверф» на розрахунковий рахунок у квітні й липні 2007 року, в розмірі 37156,80 грн.
Таким чином, службові особи ТОВ «Севморверф» ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, виконали всі дії, необхідні для отримання підприємством незаконного бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, однак злочин не довели до кінця з причин, які не залежали від їх волі.
Розглянувши справу в межах пред'явленого звинувачення, суд визнав підсудних невиннуватими і постановив виправдувальний вирок. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази обізнаності виправданих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про фіктивність підприємства ТОВ «Завод СВКОМ ХХ1» на момент вчинення спільної господарської діяльності При цьому, на думку суду, порушення податкової дисципліни, вчинене контрагентом платника податків, не було підставою для відмови в праві на податковий кредит та на бюджетне відшкодування ПДВ. Також не давало підстав вважати неправомірними операції платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента, оскільки всі операції, вчинені останнім до припинення його статусу, не можуть автоматично розглядатись як нікчемні правочини в силу самого лише припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.
На підставі ретельного аналізу показань учасників процесу, а також письмових доказів у справі суд дійшов обґрунтованого висновку, що у справі встановлено необізнаність засуджених, які були платниками податку й заявили право на бюджетне відшкодування, про припинення чи недобросовісний характер діяльності контрагента, а також про відсутність у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 умислу на вчинення протиправних дій.
Мотивуючи такі висновки, суд з посиланням на положення Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив, що наявність у платника податків ТОВ «Севморверф» виданих йому ТОВ «Завод СВКОМ ХХ1» податкових накладних, оформлених із дотриманням вимог чинного законодавства, та сплата продавцю вартості товару з ПДВ були достатніми підставами для формування податкового кредиту й відшкодування такого податку з бюджету. При цьому згідно з актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами, всі обумовлені в договорі роботи були в повному обсязі виконані контрагентом і прийняті замовником, що свідчило про реальність договору.
Дали суди належну оцінку і встановленому вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року щодо ОСОБА_3 факту фіктивності підприємства ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1», на підставі чого дійшли висновку, що даний факт сам по собі жодним чином не свідчить про незаконну діяльність посадових осіб ТОВ «Севморверф».
Надано оцінку в судових рішеннях і постанові старшого слідчого СВ ПМ ДПА в м. Севастополі від 04 листопада 2008 року, згідно з якою вказані вище дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 цього Кодексу, а кримінальну справу закрито за відсутністю в їх діях складу злочину, а саме суб'єктивної сторони (т. 4, а. с. 100-103).
20 листопада 2008 року заступником прокурора м. Севастополя зазначену постанову було скасовано, а матеріали справи направлені начальнику СВ УПМ ДПА м. Севастополя для організації досудового слідства.
Проте у справі не було проведено жодних додаткових слідчих дій, а лише долучено до матеріалів справи довідки про наявність або відсутність судимостей, характеристики та копію акта перевірки.
Таким чином, жодних достовірних доказів протиправної діяльності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після повернення справи для організації досудового слідства здобуто не було.
Крім цього, суд урахував, що в матеріалах справи відсутній оригінал висновків акта від 22 травня 2008 року № 812/10/35-004/23664754 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Севморверф» із питань дотримання вимог податкового законодавства при правовідносинах з ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» за період із 01 січня по 31 грудня 2007 року. Наявний у цих матеріалах акт починається як оригінал, а закінчується як ксерокопія, в якій до того ж спотворені фактичні дані, що були відображені в оригіналі, дослідженому судом першої інстанції.
У зв'язку з наведеним місцевий суд обґрунтовано не визнав наявний у матеріалах справи акт, так само як і копії інших документів, допустимими й достовірними доказами, а апеляційний суд до того ж зазначив, що долучену до матеріалів справи ксерокопію акта було отримано не процесуальним шляхом і вона має сумнівне походження.
Оцінивши наведені факти у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що органами слідства не здобуто доказів наявності в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складу інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК, що тягне за собою їх виправдання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК - за відсутністю складу злочину.
Доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу цього злочину не відповідає матеріалам справи, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.
Апеляційний суд, провівши судове слідство у справі, допитавши виправданих та дослідивши матеріали справи, з дотриманням вимог ст. 377 КПК належним чином проаналізував усі доводи прокурора, наведені в поданій на вирок місцевого суду апеляції, дав на них вичерпні відповіді і, залишаючи вирок без зміни, прийняв обґрунтоване рішення, погодившись із висновками місцевого суду про те, що наявність у платника податків ТОВ «Севморверф» виданих йому ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» податкових накладних, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ були достатньою підставою для визначення податкового кредиту.
При цьому в ухвалі апеляційного суду надано оцінку показанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також відсутності доказів того, що виправдані до моменту перевірки податковими органами ТОВ «Севморверф» із питань, пов'язаних із взаємовідносинами з ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1», були обізнані про відсутність у цього суб'єкта господарської діяльності свідоцтва платника податків.
Твердження прокурора про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередньої змови на заволодіння коштами державного бюджету шляхом зловживання службовим становищем не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до ст. 28 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне скоєння.
З об'єктивної точки зору змова на вчинення злочину може відбутися задовго до його скоєння чи прямо перед цим, але до замаху на нього, і може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо.
Доказами, дослідженими судами та покладеними в основу прийнятих рішень не підтверджено наявності між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такої змови, як і взагалі умислу в засуджених на вчинення інкримінованого злочину.
При цьому факти підписання ОСОБА_1 податкових декларацій з ПДВ та відображення у них ОСОБА_2 сум такого податку за операціями з ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» є свідченнями не попередньої змови на скоєння злочинів, як зазначає прокурор у скарзі, а виконання кожним із виправданих своїх службових обов'язків.
З урахуванням наведених доказів доводи прокурора щодо обізнаності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те, що ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» не є платником ПДВ, є необґрунтованими та мають характер припущень, обвинувачення на яких не може ґрунтуватися згідно зі ст. 62 Конституції України.
Судами були ретельно перевірені та знайшли належну оцінку й показання свідка ОСОБА_3 про те, що при укладенні ним від імені ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» договору посадові особи ТОВ «Севморверф» не вимагали копії свідоцтва платника ПДВ. Ці свідчення не були визнані переконливим і достатнім доказом такої обізнаності, яка би свідчила про спрямованість умислу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на заволодіння коштами державного бюджету шляхом зловживання своїм службовим становищем.
До того ж, суд апеляційної інстанції правильно визнав неможливою стадію закінченого замаху на скоєння інкримінованого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочину на етапі формування податкового кредиту шляхом складання податкових декларацій із ПДВ, оскільки після подання заявки на бюджетне відшкодування такого податку його отримання підприємством неможливе без обов'язкової перевірки податкових органів та органів Державного казначейства України.
Доводи касаційної скарги та матеріали справи не містять вказівок на істотні порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити повно й усебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 08 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
______________ ________________ _________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.А. Швець