Ухвала
іменем україни
Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів: Наставного В.В., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Шевченко О.О.
розглянула в судовому засіданні 16 серпня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2012 року.
Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
- за ч. 1 ст. 304 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк два роки.
Покладено на нього передбачені ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу, періодично з'являтись для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи кримінально-виконавчу інспекцію.
Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2012 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволено.
Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі.
- за ч. 1 ст. 304 КК України три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки позбавлення волі.
Суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за те, що він 06 травня 2009 року біля 10 години поблизу клубу «Максим» на проспекті Металургів у м. Маріуполі Донецької області шляхом застосування психічного та фізичного впливу втягнув неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у злочинну діяльність. Біля 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 разом із зазначеними неповнолітніми - особами, що не досягли віку притягнення до кримінальної відповідальності, біля санаторію імені Крупської Н.К. у м. Маріуполі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_5 загальною вартістю 378 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та залишення в силі вироку суду першої інстанції.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції при призначенні покарання не враховано, що він відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, а також думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості, не ґрунтуються на матеріалах справи.
За матеріалами справи ОСОБА_1 скоєно два злочини, які відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжкими та за які передбачено покарання строком від трьох до семи років позбавлення волі.
Дані про особу засудженого, його роль у вчиненні злочину, наряду із ступенем тяжкості злочину, правомірно прийнято до уваги апеляційним судом при призначенні покарання винному, яке йому обґрунтовано обрано у виді позбавлення волі.
ОСОБА_1 призначено покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено. При цьому судом достатньо враховано обставини, що пом'якшують вину, на які він посилається у касаційній скарзі.
Підстав для призначення засудженому ОСОБА_1 більш м'якого покарання колегія суддів не вбачає.
Окрім того, призначивши ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 КК України, суд тим самим, дотримався вимог ст. 399 КПК України та врахував вказівку суду касаційної інстанції з цього приводу (а.с. 189-190, 191-192).
Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його суворості, як про це стверджується у скарзі.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень не встановлено.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2012 року щодо нього - без зміни.
М.Й. Вільгушинський В.В. Наставний В.М. Кульбаба