Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіЄлфімова О.В.,
суддів Матієк Т.В., Сахна Р.І.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Керченського міського суду АР Крим від 10 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 грудня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 55 КК України (в ред. 1960 року),
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 13 грудня 2011 року вирок залишено без зміни.
Як установив суд, ОСОБА_5 18 вересня 2010 року приблизно о 19:00 поблизу будинку № 35 на вул. Дубініна у м. Керч у стані алкогольного сп'яніння під час бійки на побутовому ґрунті умисно завдав ОСОБА_7 три удари ножем, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього і закриття провадження по справі у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що він діяв у межах необхідної оборони, а тому його дії підлягали кваліфікації за ст. 36 КК України. Зазначає, що він не мав умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а лише захищався від нападу на нього з боку останнього. Вказує на порушення судом вимог кримінально - процесуального закону та його прав внаслідок неповідомлення його про дату розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Касаційна скарга захисника ОСОБА_6 містить клопотання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_5 та пом'якшення призначеного йому покарання.
У запереченні на касаційну скаргу захисника засуджений ОСОБА_5 не погоджується із позицією свого захисника стосовно визнання винуватості засудженого. Змінює касаційну скаргу захисника відповідно до своїх касаційних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, котрий заперечував проти задоволення скарг, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого і захисника підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Твердження засудженого про те, що він завдав удари ножем потерпілому ОСОБА_7, діючи у межах необхідної оборони, не відповідають доказам у справі і не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження ґрунтуються на ретельно перевірених та вірно оцінених місцевим судом доказах. Факт нанесення потерпілому ОСОБА_7 ударів ножем не заперечував під час досудового слідства сам засуджений. Водночас з показань потерпілого та свідка ОСОБА_8 встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник конфлікт у приміщенні інтернет клубу, під час якого ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_5 рукою в обличчя, від чого останній впав на підлогу. Після цього обидва вийшли на вулицю, де засуджений три рази вдарив потерпілого ножем. Вказані показання свідка і потерпілого спростовують твердження ОСОБА_5 про застосування ним ножа саме в приміщенні інтернет клубу, відразу після завдання йому ударів потерпілим. Підстав для обмови ОСОБА_5 свідком ОСОБА_8 у справі не встановлено.
Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження, зокрема, у виді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння.
Кількість та характер заподіяних ОСОБА_5 потерпілому тілесних ушкоджень у життєво важливі органи із застосуванням такого знаряддя злочину, як ніж, свідчать про наявність у ОСОБА_5 прямого умислу на заподіяння ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 було заподіяно тілесне ушкодження у виді крововиливу підборіддя зліва, що підтверджує обставини конфлікту, а саме те, що ОСОБА_7 вдарив засудженого кулаком в обличчя. Інших тілесних ушкоджень, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 завдавав ОСОБА_5 ударів, від яких засуджений вимушений був захищатися, не виявлено.
З огляду на зазначене, враховуючи характер заподіяних тілесних ушкоджень, їх локалізацію та знаряддя вчинення злочину, місце і обставини заподіяння засудженим тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, колегія суддів вважає безпідставним твердження засудженого про те, що він діяв у межах необхідної оборони, а тому касаційна скарга засудженого в цій частині задоволенню не підлягає. Доводи засудженого про неправильне застосування судом вимог кримінального закону є небгрунтованими.
Посилання ОСОБА_5 на порушення його права на захист внаслідок неповідомлення його про дату розгляду справи судом апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи. Виклик до суду апеляційної інстанції здійснено із дотриманням вимог статей 361, 254 КПК України шляхом направлення засудженому, який утримується під вартою, повідомлення (а.с. 193).
Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_5 реальне покарання за своїм розміром не відповідає вимогам ст. 65 КК України внаслідок суворості.
Так, при призначенні ОСОБА_5 покарання місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який в силу ст. 55 КК України (в ред.1960року) не має судимості, характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання, є явка з повинною та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Водночас, суд касаційної інстанції вважає, що при визначенні розміру даного покарання місцевий суд, так само як і суд апеляційної інстанції, не звернув достатньої уваги на особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання. Так, суд не врахував конкретних обставин вчинення злочину, а саме те, що ініціатором конфлікту був потерпілий, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 120), має на утриманні батьків похилого віку, потерпілий претензій до засудженого немає, позову про стягнення матеріальних і моральних збитків не заявляв, не наполягав на призначенні винуватому суворого покарання.
Крім визнаних місцевим судом вищевказаних двох обставин, що пом'якшують покарання засудженого, колегія суддів такою обставиною на підставі ст. 66 КК України визнає те, що ОСОБА_5 є інвалідом 3-ї групи по слуху (а.с. 82).
Враховуючи викладене, а також наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, із урахуванням особи засудженого колегія суддів дійшла висновку про можливість зміни судових рішень та пом'якшення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.
Підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Керченського міського суду АР Крим від 10 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити, пом'якшити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі.
О.В. Єлфімов Т.В. Матієк Р.І. Сахно