Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів: Орлової С.О., Швеця В.А.
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 08 листопада 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
та
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянку України, не судиму,
виправдано за ст. 15 ч. 2, ст. 191 ч. 3 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що судові рішення не ґрунтуються на матеріалах справи, судом були неправильно оцінені зібрані докази.
В запереченні на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні злочину за наступних обставин.
ОСОБА_1 будучи посадовою особою - генеральним директором (згідно наказу про призначення на посаду № 538-п від 21 грудня 2006 року, наказ про звільнення № 686 від 12 листопада 2007 року) товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверфь» (далі ТОВ «Севморверфь»), зареєстрованого Севастопольською міською державною адміністрацією 23 березня 2001 року (реєстраційний № 04055587Ю0010728, реєстровий № 00-12/11198), утвореного шляхом реорганізації і перереєстрації дочірнього підприємства «Севморверфь» ВАТ «Севастопольський морський завод», перебуваю чого на податковому обліку в ДПІ Нахімовського району м. Севастополя з 08 серпня 1996 року під № 1843 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23664754).
З 01 липня 2001 року ТОВ «Севморверфь» зареєстровано як платника податку на додану вартість в ДПІ Нахімовського району м. Севастополя (індивідуальний податковий номер № 236647527038), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 39693999 від 01 липня 2001 року, фактично розташованого за юридичною адресою - м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13), відповідно до статей 4, 9, 11 Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-Х1У від 16 липня 1999 року, зі змінами і доповненнями, в силу своїх функціональних обов'язків відповідав за організацію бухгалтерського і податкового обліків на підприємстві, за забезпечення правильної фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, за ґрунтовність і законність відображення здійснюваних фінансово-господарських угод в регістрах бухгалтерського і податкового обліків підприємства, за дотриманням порядку оформлення і передачі для обліку первинних документів, своєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського і податкового обліків, достовірність відображених в них даних, нарахування і перерахування в бюджеті державні цільові фонди податків і обов'язкових платежів в повному обсязі.
Однак, ОСОБА_1, за попередньою змовою з головним бухгалтером ТОВ «Севморверфь» ОСОБА_2 (згідно наказу про призначення № 43-п від 23 січня 2007 року, наказу про звільнення № 24-п від 04 березня 2008 року), будучи службовою особою, діючи умисно, з метою звернення у власність підприємства державних коштів з бюджету України, шляхом незаконного включення в склад податкового кредиту підприємства сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаним від імені ТОВ «Завод СВКОМ-ХХ1» - фіктивного підприємства, яке не є платником ПДВ, незаконно заявив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства суму в розмірі 37156,80 грн, за наступних обставин:
В період 2006-2007 років ТОВ «Севморверфь» виконало роботи по будівництву корпуса траулера «Крістіна-С» для компанії-нерезидента «L.I.T.A.T. OFFHORE L.T.L.», згідно отриманого замовлення. Під час виконання замовлення виникла необхідність у виконанні робіт з оцинковки гарячим методом виробів проекту 3602-Н, металоконструкцій і вертикальних трапів.
З цією метою 11 січня 2007 року між ТОВ «Севморверфь», в особі генерального директора, і ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1», в особі директора ОСОБА_3, було укладено договір 11с/4507006. Відповідно до Договору, а також додаткової угоди № 1 від 13 лютого 2008 року, ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» повинно було виконати послуги з оцинковки гарячим методом виробів проекту 3602-Н, металоконструкцій і вертикальних трапів. За умовами договору, доставка і повернення виробів здійснювалася транспортом ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» і за його рахунок. Вказані послуги оформлялися актами здачі-прийому робіт. Згідно актів здачі-прийому робіт, ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» надало послуги ТОВ «Севморверфь» на суму 858209,64 грн, в тому числі ПДВ - 143034,94 грн. За цими операціями ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» виписало на адресу ТОВ «Севморверфь» податкові накладні за березень, квітень, червень 2007 року.
В оплату вказаних послуг ТОВ «Севморверфь» перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» грошові кошти в розмірі 858209,64 грн.
Однак, було встановлено, що згідно відповіді отриманої від податкових органів м. Запоріжжя (вих. № 4675/7/26-51 від 15 березня 2008 року), комісією створеною відповідно до розпорядження № 69 від 27 вересня 2005 року ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, на підставі ненадання ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» в податковий орган декларацій з ПДВ протягом 12-ти податкових періодів, що підтверджується актом про порушення податкового законодавства № 2259 від 26 жовтня 2006 року, було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (акт № 127 від 27 жовтня 2006 року), видане ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1».
Відповідно до пунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, зі змінами та доповненнями, право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана зареєстрованим платником податку.
У зв'язку з зазначеним, фіктивне підприємство ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» не мало права виписувати податкові накладні на адресу ТОВ «Севморверфь» в березні, квітні, червні 2007 року, оскільки на той момент підприємство вже не було платником податку на додану вартість.
Таким чином, посадовими особами ТОВ «Севморверфь» безпідставно були включені в склад податкового кредиту з податку на додану вартість в березні, квітні, червні 2007 року суми ПДВ по операціям з ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» в розмірі 73721,05 грн, що знайшло своє підтвердження в акті перевірки № 8/2/10/35-004/23664754 від 22 травня 2008 року.
Головним бухгалтером ТОВ «Севморверфь» ОСОБА_2 були подані заперечення (вих. № 45-437 від 27 травня 2008 року) по суті перевірки, в яких вона вказала, що в результаті звернення в комп'ютерну систему в єдиний державний реєстр вона отримала дані про те, що на момент здійснення господарських операцій ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» було зареєстровано в єдиному державному реєстрі як платник.
Єдиним державним реєстром підприємств - платників є офіційний сайт Державної податкової адміністрації України.
01 листопада 2006 року на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України були розміщені дані про анулювання свідоцтва платника ПДВ ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1», тобто, офіційні дані про те, що з вказаної дати підприємство не є платником податку на додану вартість.
Таким чином, за версією обвинувачення, посадовим особам ТОВ «Севморверфь» було достовірно відомо, що фіктивне підприємство ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» не є платником ПДВ і не має права виписувати податкові накладні.
Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року директор ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 356 КК України. Згідно даного вироку, ОСОБА_3 не переслідуючи мету - зайняття підприємницькою діяльністю, з метою приховання незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів в готівкові створив фіктивне підприємство ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1».
В подальшому генеральний директор ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ТОВ «Севморверфь» ОСОБА_2, переслідуючи умисел на звернення у власність підприємства державних коштів, підписав надані йому головним бухгалтером ОСОБА_2 податкові декларації з ПДВ за квітень, липень 2007 року, в яких при формуванні суми, належної поверненню на розрахунковий рахунок ТОВ «Севморверфь» в банку, головним бухгалтером ОСОБА_2 умисно, безпідставно в рядку 25.1 при формуванні суми, яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок, були відображені суми ПДВ, в тому числі 5685,11 грн і 31471,69 грн, а всього НДС на загальну суму 37156,80 грн, по операціям з ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1», яке не є платником ПДВ, про що достовірно було відомо ОСОБА_4 В наступному, ці суми ввійшли також в загальну суму, належну відшкодуванню на розрахунковий рахунок ТОВ «Севморверфь», і були безпідставно відображені в Додатку № 3 (розрахунок бюджетного відшкодування) і № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування) до податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди.
Внаслідок чого податкові декларації з ПДВ з додатками були подані посадовими особами ТОВ «Севморверфь» в ДПІ за місцем реєстрації, з метою безпідставного отримання бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства.
Під час проведення податковими органами перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень, липень 2007 року, було встановлено порушення підприємством ТОВ «Севморверфь» вимог пунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8, 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, при формуванні сум бюджетного відшкодування ПДВ, в результаті чого контролюючими органами була знята сума бюджетного відшкодування, незаконно заявленого підприємством ТОВ «Севморверфь» на розрахунковий рахунок в квітні, липні 2007 року, в розмірі 37156,80 грн.
Таким чином, генеральним директором ТОВ «Севморверфь» ОСОБА_1 діючим за попередньою змовою з головним бухгалтером ТОВ «Севморверфь» ОСОБА_2, були виконані всі дії, які були необхідні для отримання підприємством незаконного бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок. Однак злочин не було закінчено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 і ОСОБА_2
За ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, винесеним на підставі доказів розглянутих у судовому засіданні та оцінених за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, згідно із законом.
Виправдувальний вирок відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у його вчиненні. При цьому виправдувальний вирок суд повинен мотивувати.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.
Пунктом 22 цієї постанови передбачено, що у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого, не допускається.
Вказані вимоги дотримані судом першої інстанції при постановлення вироку.
Доводи касаційної скарги прокурора стосовно того, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України не відповідає матеріалам справи, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнано такими, що не відповідають матеріалам справи.
Суд апеляційної інстанції, провівши судове слідство по справі, допитавши виправданих та дослідивши матеріали справи обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про те, що наявність у платника податків ТОВ «Севморверфь» виданих йому ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість були достатньою підставою для визначення податкового кредиту.
При цьому в ухвалі апеляційного суду надано оцінку показанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також відсутності доказів того, що виправдані до моменту виїзної позапланової перевірки ТОВ «Севморверфь» податковими органами з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, знали про відсутність в ВАТ «Завод СВКОМ-ХХ1» свідоцтва платника податків.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали попередню змову на вчинення інкримінованого їм злочину не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ст. 28 злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення.
З об'єктивної точки зору змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього та може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ці обставини органами досудового слідства у справі не встановлено.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції прокурора, на кожний із доводів, що в ній містяться дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.
Доводи касаційної скарги та матеріали справи не містять вказівки на порушення судами першої або апеляційної інстанцій при розгляді справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справи.
Погоджуючись з висновками судів. колегія суддів враховує також ту обставину, що в судовому засіданні першої інстанцій прокурор не визнав за необхідне скористатися своїм правом про зміну обвинувачення в суді, передбаченим ст.277 КПК України, а суд, розглядаючи справу в порядку, визначеному ст.275 КПК України, в межах пред'явленого обвинувачення, постановив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя залишити без задовольнити.
Вирок Нахімовського районний суд м. Севастополя від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 08 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ _________________
С.О. Орлова