Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіБританчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Широян Т.А.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 29 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2011 року.
Постановою районного суду залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на постанову органу дізнання від 22 лютого 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за фактом вчинення грабежу.
Ухвалою апеляційного суду апеляцію ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням судами вимог кримінально - процесуального закону.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог статей 94, 99 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Згідно з ч. 1 ст. 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи при відсутності підстав до її порушення.
За ст. 236-2 КПК України, розглянувши скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2) залишає скаргу без задоволення.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд першої інстанції витребував і оглянув матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, вислухав пояснення прокурора і з огляду на це встановив, що підстав для задоволення скарги немає. При цьому суд зазначив, що органом дізнання перевірку за заявою ОСОБА_5 про порушення кримінальної справи проведено повно, всебічно та об'єктивно.
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується і вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_5 суд не дотримався зазначених вимог закону, належним чином не перевірив законність винесеної дільничним інспектором постанови і дійшов передчасного висновку, що скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Так, поза увагою суду залишилося те, що при перевірці заяви ОСОБА_5 орган дізнання не дотримався вимог ст. 97 КПК України щодо необхідності повної та всебічної перевірки доводів, викладених у заяві про злочин. Зокрема, суд не дав оцінки тим обставинам, що на момент прийняття дільничним інспектором постанови від 22 лютого 2011 року не були опитані ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6; не було вжито заходів щодо встановлення свідків, які у вказаний заявником день могли би підтвердити чи спростувати факт отримання заявником тілесних ушкоджень від ОСОБА_6 на території ринку «Балковий» у м. Полтаві та нападу з боку ОСОБА_6, а також факт заволодіння грошима у сумі 4000 грн, про що заявник вказав в своїх поясненнях від 23 і 28 березня 2011 року. Орган дізнання лише опитав сусідку ОСОБА_7, яка не була очевидцем події 19 лютого 2011 року, витребував медичні дані щодо стану здоров'я заявника.
Вказані обставини свідчать про неповноту проведеної дільничним інспектором перевірки заяви ОСОБА_5
Суд також проігнорував той факт, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи всупереч вимогам закону, не містить викладу обставин події; в мотивувальній частині цієї постанови відсутній висновок про результати проведеної перевірки по заяві, про наявність або відсутність у особи ознак кримінального карного діяння, а у резолютивній частині постанови дільничного інспектора не наведено норми кримінального закону, за якою було відмовлено в порушенні справи. Отже постанова органу дізнання не відповідає вимогам ст. 99 КПК України.
Суди першої і апеляційної інстанцій на ці порушення уваги не звернули.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, тому вони підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді суду слід усебічно, повно й об'єктивно дослідити матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, дотриматися вимог ст. 236-2 КПК України, перевірити доводи, викладені у скарзі, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 29 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Т.А. Широян