Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2012 року.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2011 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки 4 місяці позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 21 грудня 2007 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, знаходячись по вул. В.Великого в м. Тернополі, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 125 гривень.
Крім того, 16 січня 2008 року, приблизно о 19 годині, знаходячись по вул. Живова в м. Тернополі, повторно відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 385 гривень.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Вважає, що застосування судом до ОСОБА_5 вимог ст. 69 КК України є безпідставним і належним чином не вмотивованим, оскільки засуджений вчинив кілька епізодів злочинної діяльності, ухилявся від суду, в зв'язку з чим оголошувався у розшук, а також, під час його розшуку, був засуджений 19 лютого 2009 року Подольським міським судом Московської області Російської Федерації до позбавлення волі за аналогічний злочин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку ґрунтуються на зібраних і перевірених у судовому засіданні доказах та в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, його молодий вік, те, що за місцем проживання він характеризується посередньо, вину визнав, щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, його стан здоров'я - хронічний гепатит, а також те, що шкода потерпілим відшкодована.
Суд обґрунтовано ці обставини в сукупності відніс до виключних і призначив засудженому покарання, яке він має відбувати реально, із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. Висновок суду про необхідність обрання засудженому покарання у виді реального позбавлення волі належно вмотивований.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України. Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через його м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судових рішень, не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Судді:
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.