Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.
за участю прокурора Сингаївської А.О.,
захисника ОСОБА_5,
заявника ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, особи, за заявою якої було порушено кримінальну справу - ОСОБА_6, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2011 року.
Постановою заступника прокурора Одеської області від 13 грудня 2010 року порушено кримінальну справу відносно генерального директора ТОВ «Центр-Будінвест» ОСОБА_7 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України за фактом невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2007 року.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2010 року скаргу ОСОБА_7 задоволено, постанову прокурора про порушення цієї кримінальної справи скасовано.
Ухвалою апеляційного суду постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах прокурор та ОСОБА_6 просять судові рішення скасувати, як постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Вважають, що у прокурора були законні приводи і підстави для порушення вказаної кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, захисника та заявника на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 15 ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які він вирішує при розгляді справи по суті.
Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України). Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.
Зазначені вимоги закону місцевий суд залишив поза увагою. Як свідчать матеріали справи, замість перевірки наявності підстав і приводів для порушення кримінальної справи суд удався до оцінки доказів, що були зібрані органом досудового слідства.
Так, як зазначив суд у своєму рішенні, ОСОБА_7 не мав у своєму розпорядженні законні засоби для виконання судового рішення, оскільки він, як директор ТОВ «Центр-Будінвест» згідноп. 6.17.1 статуту ТОВ «Центр-Будінвест» без згоди засновників не мав права укладати договори на відчуження майна.
При цьому суд першої інстанції зробив ряд висновків, які можуть бути зроблені лише на підставі досліджених у передбаченому законом порядку доказів під час досудового слідства чи при розгляді справи в суді: зазначив у постанові що в матеріалах справи відсутні докази, які об'єктивно підтверджують той факт, що ОСОБА_7, як посадова особа, умисно, маючи в своєму розпорядженні законні засоби для виконання судового рішення, не виконав його.
Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальних справ, вдався до аналізу та оцінки зібраних досудовим слідством даних, що були підставами для порушення кримінальних справ.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 236-8 КПК України, про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення справи суддя протягом доби від дня надходження скарги до суду виносить постанову, копія якої направляється у тому числі потерпілому або особі, за заявою якої було порушено кримінальну справу.
Як вбачається з матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_6, подана ним до правоохоронних органів, розглянувши яку, прокурором було порушено кримінальну справу.
Вищевказана постанова була оскаржена до суду ОСОБА_7
Під час відкриття провадження судом, всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 236-8 КПК України, належним чином не було повідомлено ОСОБА_6 про час і місце судового розгляду скарги. Наведене свідчить про порушення судом прав ОСОБА_6 щодо участі його у розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, що колегія суддів розцінює як істотне порушення вимог кримінально- процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, не усунув порушення, допущені місцевим судом, а, навпаки, вдався до оцінки зібраних у ній матеріалів та з'ясування фактичних обставин.
Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи за скаргою ОСОБА_7 направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора, ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.