ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/10197-2012 11.09.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
До 1) Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"Деснянського
району м. Києва
2) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства
"Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва
Про стягнення 55562,57 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
від позивача Півень Д.О. (дов. №93/2012/02/13-20 від 13.02.2012р.)
від відповідача 1) Ткаченко Н.П. (дов. №08/543 від 25.11.2011р.)
2) не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва (далі по тексту -відповідач) про стягнення 55562,57 грн., з яких 49392,61 грн. основної заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №690184 від 01.03.2001р., 4083,77 інфляційних збитків, 2086,19 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань по Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №690184 від 01.03.2001р. в частині проведення оплат, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 611, 614, 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/10197-2012, розгляд справи призначено на 21.08.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року розгляд справи відкладено на 11.09.2012 року, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду, залученням до участі у справі іншого відповідача, а саме судом в порядку ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі у якості іншого відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31776030). Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
11.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про залучення додаткових документів до справи.
В судове засідання 11.09.2012 року відповідач-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке свідчить про вручення поштової кореспонденції відповідачеві-2.
Представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача-1 надано усні пояснення, заперечено проти задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача-2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
01 березня 2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (далі по тексту -Позивач; Постачальник за Договором) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва (далі по тексту -Відповідач; Споживач за Договором) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №690184 (далі по тексту -Договір).
У відповідності до умов Договору (п. 1.1), Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору, Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Відповідно до пункту 2.3.1. Договору, Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.
Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до Договору (Тарифи та порядок розрахунків) споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в каб. №314 РТ-6 за адресою: вул. Закревського, буд. №14 оформлену Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання; податкові накладні отримує за адресою: вул. Мельникова, 31. Щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його рахунком.
За твердженням Позивача, зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2009р. по 01.06.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 року становить 49392,61 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, яку Позивач просить стягнути з Відповідача. Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 4083,77 грн. інфляційних втрат, 2086,19 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву та усних поясненнях наданих в судовому засіданні, Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, з посиланням на те, що у нього відсутній обов'язок по оплаті суми заборгованості за Договором №690184 від 01.03.2001р., оскільки на підставі рішення Розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №433 від 29.12.01. була проведена передача на баланс Відповідача-2 житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі Відповідача-2.
Відповідач-2 в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву або інших заперечень по справі не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до відповідача-1 підлягають частковому задоволенню, провадження в частині стягнення основної заборгованості на суму 23511, 84 грн. підлягає припиненню, а позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
01 березня 2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (далі по тексту -Позивач; Постачальник за Договором) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва (далі по тексту -Відповідач; Споживач за Договором) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №690184 (далі по тексту -Договір).
За своєю правовою природою Договір №690184 від 01.03.2001р., укладений між Позивачем та Відповідачем-1, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення саме у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, які згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Поставка теплової енергії за Договором Позивачем Відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до умов Договору та зазначених вище норм, оплата за поставлену теплову енергію має здіснюватись до 25 числа поточного місяця.
При поданні позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача-1 49392,61 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.12.2009р. по 01.06.2012р.
Як вбачається з поданої Позивачем в судовому засіданні 11.09.2012 року Довідки про надходження коштів за Договором, станом серпень 2012 року заборгованість Відповідача-1 складає 25880, 77 грн., у зв'язку з проведенням оплат за Договором у червні-серпні 2012 року на суму 23511, 84 грн. При цьому, відповідачем-1 на вимогу суду звірку розрахунків або контррозрахунок основної заборгованості за Договором №690184 від 01.03.2001р. не надано, проте проведення оплат не заперечується.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір між сторонами в частині стягнення 23511, 84 грн. основної суми заборгованості відсутній, у зв'язку з проведенням Відповідачем-1 часткових оплат за Договором.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) щодо стягнення 23511, 84 грн. основної заборгованості, в зв'язку з тим, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування Відповідачем-1 коштів на користь Позивача.
Оскільки відповідач-1 борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він є таким, що не виконав договірні зобов'язання належним чином, чим порушив умови Договору.
З урахуванням умов Договору (Додаток №2) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості, по якій виник спір у даній справі, з боку Відповідача-1 були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 25880, 77 грн., що виник за період з 01.12.2009р. по 01.06.2012р.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з Відповідача-1 2086,19 грн. трьох відсотків річних та 4083,77 грн. інфляційних збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних збитків ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню згідно розрахунку Позивача, перевіреного судом.
Щодо посилання відповідача-1 на те, що в зв'язку з проведенням реорганізації саме відповідач-2 є зобов'язаний здійснити оплату боргу за спірним договором, то суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про помилковість такого твердження відповідача у справі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір №690184 від 01.03.2001р. на постачання теплової енергії у гарячій воді був укладений між позивачем та ДКП "Житлоремфонд", а отже саме ці особи є зобов'язаними за даним договором. У матеріалах справи відсутні докази розірвання договірних відносин між позивачем та відповідачем в добровільному чи судовому порядку.
Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" не перебуває в процесі припинення, доказів на підтвердження протилежного Відповідачем-1 суду не надано.
За таких обставин, враховуючи те, що згідно даних з ЄДР підприємство відповідача-1 на час розгляду справи в суді не ліквідоване, доказів завершення його реорганізації щляхом приєднання до відповідача-2, як і доказів переведення обов'язків з відповідача-1 на відповідача-2, не надано, підстав для покладання обов'язку по оплаті поставленого Позивачем товару за Договором №690184 від 01.03.2001р. на іншу особу, зокрема, на Комунальне підприємство "Житлоремобудсервіс" Деснянського району м. Києва, яке не є правонаступником Відповідача-1 та стороною у вказаному договорі, не вбачається.
При цьому суд звертає увагу Відповідача-1, що укладення договору доручення 01.01.2004р. між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, яким відповідач-1 доручив виконання саме свого обов'язку відповідачеві-2, не свідчить про неправомірність вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача-1 як з особи зобов'язаної виконати свої обов'язки за Договором № 690184 від 01.03.2001р. щодо осплати поставленого товару.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів на підтвердження проведення оплати заборгованості у розмірі більшому, ніж зазначено позивачем, відповідачем-1 до матеріалів справи не надано.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 23511, 84 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до відповідача-1 в іншій частині підлягають задоволенню, а позовні вимоги щодо відповідача-2 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 пропорційно задоволених позовних вимог, при цьому судом враховується часткове проведення оплати відповідачем-1 до порушення провадження у справі.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №5011-9/10197-2012 в частині стягнення 23511, 84 грн. основної заборгованості -припинити.
2. В іншій частині позовні вимоги до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" задовольнити.
3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 04543683; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 25880 (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 77 коп. основної заборгованості, 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн. 77 коп. інфляційних збитків, 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 19 коп. трьох відсотків річних, 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 81 коп. судового збору.
4. В задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.09.2012р.
Суддя Г.П. Бондаренко