"18" вересня 2012 р.Справа № 10/17/5022-596/2012(7/13//5022-118/2012)
Господарський суд Тернопільської області
У складі судді Півторак М.Є.
За участю секретаря судового засідання Качунь І.Є.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради, вул. Гайова, 54, м. Тернопіль, 46000 (поштова адреса: вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль, 46000)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД", вул. Живова, 9, м. Тернопіль, 46000
За участю представників:
позивача: ОСОБА_2, адвокат, договір №б/н від 06.02.2012р.
третьої особи: не прибув;
третьої особи: не прибув;
відповідача: Притули О.Б. -представника, довіреність від 14.09.2012 року
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" не здійснюється.
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради м. Тернопіль про визнання недійсним договору №11-00709 від 02.01.2011р. та договору №11-0799 від 02.01.2011р., укладених між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Тернопіль та ТзОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД", м. Тернопіль.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що укладені спірні договори за своєю правовою природою є змішаними, а саме поєднують у собі умови договору оренди щодо права на розміщення торгових місць площею 17,5 кв. м. та 18 кв. м. в секторі "П" та договору про надання послуг.
Вважає, що при укладені договорів ринок ввів в оману підприємця, оскільки не мав права надавати в оренду торгові місця, так як не був користувачем земельної ділянки на якій такі знаходяться, підтвердженням чого є постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. у справі №15/175-3440, якою ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" зобов'язано звільнити незаконно захоплену земельну ділянку пл.0,183 га по АДРЕСА_2, на якій знаходяться, в тому числі, і торгові місця позивача. На виконання постанови, позивачу державною виконавчою службою надіслана вимога про звільнення земельної ділянки. Також, звертає увагу суду на те, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1368 від 18.08.2011р. скасовано рішення №550 від 10.06.1999р. "Про впорядкування та використання приринкової території" на підставі якого відповідач здійснював обслуговування торгових місць підприємця, та що спірна земельна ділянка передана в користування комунальному підприємству "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради з яким підприємець уклав 01.06.2011р. договори №115-11Пр та №16-11Пр по наданню послуг (прибирання та благоустрою) та утримання торгового місця в належному стані, а тому з моменту укладення договорів припинилися будь -які правовідносини між позивачем та відповідачем.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, його представник в судовому засіданні пояснив, що товариство надавало послуги згідно умов спірних договорів до червня 2011р., від яких підприємець не відмовлявся, та за які здійснював оплату, на підтвердження чого надав прибуткові ордери №814 від 14. 04. 2011 р., №881 від 30.04.2011р., витяги з касових книг від 14-15 квітня 2011р., від 30.04.2011р. Щодо землекористування, то просить суд врахувати, що земельну ділянку площею 0,183 га на якій знаходяться торгові місця позивача, утримував та сплачував плату за землю, на підставі рішення Тернопільської міської ради №550 від 10.06.1999р., яке втратило чинність з прийняттям рішення №1368 від 18.08.2011р.
Вважає, що укладені договори не порушують прав позивача, оскільки стосуються надання послуг по прибиранню, освітленню та охороні торгових місць, дані послуги спожиті підприємцем, і повернути їх є неможливим.
Щодо постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №15/175-3440, пояснив суду, що така оскаржувалася ринком в касаційному порядку до Вищого господарського суду України, який ухвалами від 24.02.2011р. та від 23.05.2011р. повернув касаційну скаргу без розгляду. Прийняті судові рішення стали підставою для прийняття товариством наказу №21 від 11.07.2011р. про припинення договорів укладених між ринком та підприємцями торгові місця яких знаходилися на спірній земельній ділянці, в тому числі і позивачем. Також, представник відповідача підтвердив, що постановою державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ВП №23164145 від 04.02.2011р. виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду про зобов'язання ТОВ "Тернопільський речовий ринок ЛТД" звільнити незаконно захоплену ним земельну ділянку площею 0,183 га по АДРЕСА_2, закінчено, у зв'язку із фактичним його виконанням.
КП "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради письмового відзиву на позов не подало, заперечень щодо заявлених вимог суду не представило, його представник у судові засідання не прибував.
Тернопільська міська рада подала витребувані судом матеріали та повідомила, що підставою для прийняття Тернопільською міською радою рішення №1368 від 18.08.2011р. "Про визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.06.1999р. №550 "Про впорядкування та використання приринкової території" стали рішення Тернопільської міської ради №6/8/41 від 19.05.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8 га за адресою вул. Митрополита Шептицького комунальному підприємству "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради" та №6/9/25 від 20.06.2011р. "Про розгляд звернення комунального підприємства "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради.
Справа вже розглядалася в господарському суді Тернопільської області.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.05.2012 року провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок", м. Тернопіль та третя особа: Тернопільська міська рада, м. Тернопіль про визнання недійсним договорів №11-00709 від 02.01.2011р. та №11-0799 від 02.01.2011р. -припинено в порядку статті 80 п.1-1 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.05.2012 року скасовано. Справу №7/13/5022-118/2012 повернуто в місцевий господарський суд для розгляду по суті.
Розпорядженням від 20 липня 2011 року справу № 7/13/5022-118/2012 передано на розгляд судді Півтораку М.Є.
Ухвалою господарського суду від 23 липня 2012 року справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок", м. Тернопіль та третіх осіб: Тернопільська міська рада, м. Тернопіль, Комунальне підприємство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради", м. Тернопіль - прийнято до провадження, присвоїно справі № 10/17/5022-596/2012(7/13/5022-118/2012) та призначено судове засідання по справі № 10/17/5022-596/2012(7/13/5022-118/2012) за участю повноважних представників сторін о 10 год. 00 хв. 07 серпня 2012 року.
Згідно клопотання сторін розгляд справи було відкладено до 14 год. 15 хвилин 04 вересня 2012 року в порядку статті 77 ГПК України.
В судові засідання представник позивача прибув та підтримав заявлені вимоги повністю.
В судовому засіданні 18.09.2012 року представник відповідача заперечив заявлені вимоги повністю .
В судовому засіданні 18.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення господарського суду згідно приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 Господарського Кодексу України визначено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Позивач по справі ОСОБА_1 , місце проживання якого АДРЕСА_1, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 18.01.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2, виданого Державним реєстратором ОСОБА_4 ( копія знаходиться в матеріалах справи), а тому наділений правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.
В розумінні статті 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог та коло осіб, до яких пред'являється позов, визначається позивачем.
Предметом позову СПД ФО ОСОБА_5, м. Тернопіль визначив недійсність договору №11-00709 від 02.01.2011р. та договору №11-0799 від 02.01.2011р., укладених між ним та ТзОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД", м. Тернопіль з підстав, зазначених у позовній заяві.
Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.
Вказавши відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок" ФОП ОСОБА_1 вважає, що вказана юридична особа порушила його права.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Стаття 509 ЦК України визначає зобов'язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У судовому засіданні встановлено, що між ТзОВ "Тернопільський речовий ринок ЛТД" в особі комерційного директора Горуц С.Б., який діяв на підставі Статуту (далі - "Підприємство") та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, який діяв на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 18.01. 2008 року (далі - "Підприємець") укладено 02.01.2011р. договори №11-00709 та №11-00799, відповідно до умов яких сторони взяли на себе зобов'язання:
- Підприємство надає, а Підприємець отримує для торгівлі промтоварами право щоденно займати 8,65 торгових місць, що відповідає 17,3 кв. м. торгової площі в споруді НОМЕР_4 та 9 торгових місць, що відповідає 18 кв. м. торгової площі в споруді НОМЕР_5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та які складаються із збірно-розбірних легких металевих конструкцій належних Підприємцю (п. 1.1. умов договорів);
- Підприємець доручає, а Підприємство бере на себе виконання послуг по утриманню торгових місць в належному стані (п. 1.2. умов договорів);
- Підприємець сплачує в касу Підприємства або на рахунок в банку плату згідно договорів 1349,40 грн., та відповідно1404,00 грн. до 5 числа поточного місяця (п.3.2,3.3 договорів);
- сторони дійшли згоди, що термін дії договорів встановлюється до 31.12.2011р., і можуть бути укладені на новий термін, за додатковою згодою сторін, висловленою у письмовій формі (п. п. 2.1, 5.3 умов договорів);
- дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; в разі несплати ринкового збору та плати за утримання торгових місць протягом одного місяця; дострокового розірвання за згодою сторін або рішенням суду (п.5.4. умов договорів).
Так, в силу ч. 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Аналогічні вимоги визначає стаття 638 ЦК України.
Суд, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що у позові слід відмовити. При цьому суд виходив із наступного:
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України, відповідно до яких, правочин - є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчиненна у формі встановленій законом на виконання договору та спрямована на реальне набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч.2,3 ст. 180 ГК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України та якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.1,2 ст. 215 ЦК України).
За приписами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи наведене, господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійної частини.
Разом з тим ч. 3 ст. 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Момент визнання договору недійсним пов'язаний з правовими наслідками, якими згідно ч.ч.1,2 ст. 216 ЦК України є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Таку правову позицію викладено і в п. 3.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. (в редакції Рекомендацій Президії ВГС України від 10.12.2004 р. N 04-5/3248).
Як встановлено матеріалами справи, господарські зобов'язання, виникли між товариством та підприємцем на підставі договорів №11-00709 та №11-00799 від 02.01.2011р., є змішаними, оскільки містять умови як щодо права позивача на фактичне користування торгівельним місцем на ринку на земельній ділянці площею 0,183га, яким відповідно до п.3.4 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затверджені наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 р. N 638/109, є - торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб'єктом господарювання чи фізичною особою (умови оренди), так і умови про надання послуг по обслуговуванню торгових місць (тепло-, водопостачання і водовідведення, електроенергію, вивіз сміття; на послуги з прибирання, охорони та пожежної охорони приміщень; утримання медпунктів, лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, санвузлів, кімнат гігієни, кімнати міліції -п. 3 розділ II абз. 3 вищезазначеного Порядку (умови підряду).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.08.2009р. у справі №15/175-3440 відмовлено в позові Тернопільській міській раді про зобов'язання ТОВ "Тернопільський міський ринок" звільнити самовільно захоплену земельну ділянку площею 0,183 га. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. рішення суду скасовано, позов задоволено, і зобов'язано ТОВ "Тернопільський міський ринок" звільнити самовільно захоплену земельну ділянку площею 0,183га по АДРЕСА_2, що прилягає до приринкової території для обслуговування торгових кіосків. Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2011р. ринку відмовлено в задоволені клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги.
Оскільки, постанова апеляційного суду набрала законної сили, то згідно ст. 35 ГПК України встановлений судовим рішенням в справі №15/175-3440 факт щодо незаконного користування ринком земельною ділянкою площею 0,183га, яку останній надавав у користування підприємцям, в тому числі і СПД ОСОБА_1, є преюдиціальним у вирішенні даного господарського спору, і не потребує додаткового доказування.
Отже, в частині умов укладених договорів про надання позивачу в користування торгових площ розміщених на земельній ділянці площею 0,183 га, спірні договори укладені без наявності у відповідача права користування земельною ділянкою. Оскільки, надання послуг по обслуговуванню стосуються торгових місць, тобто умови договорів є взаємопов'язані щодо предмету договору -торгового місця, то можна зробити висновок, що недійсність договорів в частині оренди тягне за собою недійсність угод в частині умов підряду.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, відповідачем послуги по обслуговуванню торгових місць позивача надавалися включно по травень 2011р., оскільки тільки 01.06.2011р. між СПД ОСОБА_7 та КП "Підприємство матеріально - технічного забезпечення" Тернопільської міської ради укладені договори №115-11Пр та №16-11Пр по наданню послуг (прибирання та благоустрою) та утримання торгового місця в належному стані. Квитанціями Тернопільської філії ПАТ КБ "Приватбанк" №2373.64.1 (1349,40грн.), №2673.64.2 (14004,00грн.) від 05.01.2011р., прибутковими ордерами №814 від 14.04.2011р. та №881 від 30.04.2011р., витягами з касових книг від 14-15 квітня 2011р., та від 30.04.2011р. підтверджено проведення часткової оплати позивачем наданих послуг по спірних договорах, а також підтверджено податковим розрахунком земельного податку поданого в Тернопільську ОДПІ 20.06.2011р. узгоджене відповідачем зобов'язання по земельному податку, в тому числі за 0,183 га в сумі 9 530,68 грн.
Системний аналіз норм ЦК України, якими врегульовано питання щодо договорів оренди, та фактично наданих послуг по утриманню торгових місць, дозволяє дійти висновку про те, що до даного виду договорів неможливо застосувати реституцію в частині виконаних зобов'язань. Отже, згідно з наведеним приписом частини третьої статті 207 ГК України частково виконаний договір оренди(найму), підряду може бути припинено і відповідно визнано недійсним лише на майбутнє. Таким чином, виконання сторонами договірних зобов'язань не дає підстав для визнання недійсним договору у виконаній частині.
При таких обставинах, спірні договори можуть бути визнані недійсними тільки на майбутнє.
Матеріалами справи підтверджено, і не заперечується сторонами, що спірні договори припинили свою дію 01.06.2011 року.
Суд не приймає доводи позивача до уваги щодо того, що відповідач ввів в оману його щодо правоздатності на укладення спірних договорів, чим порушив його права, оскільки укладені договори не порушили права позивача, так як: - позивач користувався торговими місцями протягом дії спірних договорів, про що свідчить постанова державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції від 04.02.2011р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 16.11.2010р. №15/175-3440; - відбулося реальне виконання умов договорів щодо надання послуг; - плата за оренду торгових площ та наданих послуг розрахована у відповідності до Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, та є ідентичною вартості погодженій у договорах від 01.06.2011р., що свідчить про те, що позивачу не нанесено шкоди; - позивач не підтвердив належними доказами, що у спірний період ринок не надавав йому послуг.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що надаючи в оренду торгові площі на ринку, товариство керувалося рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №550 від 10.06.1999р. "Про впорядкування та використання приринкової території", оскільки такі доводи спростовані постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 15 /175-3440.
Відповідно до статті 215 ЦК України (17/17-456-ЄП) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання, яких є необхідним для чинності правочину:
1.зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2.особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3.волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4.правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999 р. вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Момент визнання договору недійсним пов'язаний з правовими наслідками, якими, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 01 листопада 2011 року у справі № 5002-19/1674-2011.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 207 ЦК України, а також фактичне виконання сторонами договорів, суд дійшов висновку, що до даного виду договорів неможливо застосувати реституцію в частині виконаних зобов'язань. Так, фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, оскільки використання майна - "річ" безповоротна і відновити в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір може визнаватись недійсним і припинятись лише на майбутнє, а не з моменту укладення.
З матеріалів справи вбачається, що спірні договори припинили свою дію 01.06.2011 року.
Оскільки, позовні вимоги зводилися до визнання недійсними договорів, які вже припинили свою дію і визнання їх недійсними на майбутнє є неможливим, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Тернопіль, як таких, що заявлені безпідставно.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. згідно статті 49 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись статтями 1, 33, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального Кодексу України, статтями 11, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 20, 179, 180, 181,207 Господарського кодексу України, господарський суд,-
1.В позові відмовити.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
3.Повне рішення складено та підписано 21 вересня 2012 року.
Суддя М.Є. Півторак