ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/8829-2012 18.09.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
ДоПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24 990 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Рудюк В.М.
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(відповідно до Статуту перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова») до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24 990 грн.
Ухвалою від 05.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.
Ухвалою від 19.07.2012р. судом, в зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду та необхідністю направлення повторного за типу до М(Т)СБУ, було відкладено розгляд справи на 28.08.2012р.
Ухвалою від 28.08.2012р. судом, в зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду та необхідністю направлення повторного за типу до М(Т)СБУ, було відкладено розгляд справи на 18.09.2012р.
Крім того, ухвалою від 28.08.2012р. суд за клопотанням позивача продовжив строк розгляду спору по справі №5011-2/8829-2012 на підставі ст. 69 ГПК України на 15 днів.
Від М(Т)СБУ 10.09.2012р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.
Від відповідача 18.09.2012р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
Представники відповідача в призначене судове засідання 18.09.2012р. не з'явилися, про поважні причини їх неявки суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
В судовому засіданні 18.09.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
01.11.2007 року між ВАТ «Страхова компанія «НОВА»(відповідно до Статуту перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», Позивач, Страховик) та ТОВ «Ілта»(Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 6843, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», д.р.н. № АА 0886 АІ (Застрахований автомобіль).
30.10.2008 року в м. Кривому Розі відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Застрахованого автомобіля, під керуванням водія Білик Віталія Олександровича (що виконував роботу у Страхувальника згідно залученого до матеріалів справи подорожнього листа) та за участю транспортного засобу «Мерседес», д.р.н. 02280 АА, під керуванням водія Добровольського Анатолія Васильовича.
Згідно з постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2008 року вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення Добровольським А.В. п.п. 12.1, 2.10 Правил дорожнього руху України, та його було визнано винним у спричиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП.
01.11.2008р. Страхувальник звернувся до Позивача з повідомленням про страхову подію з Застрахованим автомобілем та 17.04.2009 року з заявою про виплату страхового відшкодування, та надав всі передбачені Договором страхування та Правилами страхування Позивача, документи.
29.07.2009р., Позивачем, на підставі умов Договору страхування та Правил страхування, враховуючи наряд-замовлення № 26498, Висновок спеціаліста № 65С/11 від 22.12.2008р. та інші документи, було складено страховий акт № 2766 та визначено до виплати суму страхового відшкодування в розмірі 56 653,48 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 56 653 (п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 48 копійок, що підтверджується угодою про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 30.07.2009р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Цивільно-правова відповідальність водія Добровольського Анатолія Васильовича, який є винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем -Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»на підставі Полісу ІІІ типу № ВВ/9142002, що вбачається з відповіді МТСБУ на запит суду, і відповідно до витягу з Центральної бази даних Моторно (транспортного) страхового бюро України, розміщеної на веб-сторінці в мережі Інтеренет, роздруківку з якої додано до позову, вбачається, що за полісом №ВВ/9142002, тип «ІІІ», страхувальником є -Шатохін В.А., і застраховано відповідальність також ще двох осіб - Добровольського А.В., який є винним у ДТП, та Карети С.М.
Ліміт відповідальності за полісом -25500 грн., франшиза -510грн.
Щодо дійсності полісу №ВВ/9142002 та осіб, відповідальність яких за цим полісом застрахована, Відповідач заперечень не висловив.
В частині заперечень Відповідача, що Договір страхування від 01.11.2007 року № 6843, предметом якого є страхування в тому числі і транспортного засобу «Пежо», д.р.н. № АА 0886 АІ (Застрахованого автомобіля) не був чинним на момент ДТП, оскільки не було внесено першого страхового платежу, судом відхиляються, оскільки з угоди про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 30.07.2009р., на яку посилається Відповідач, не вбачається, що Позивачем було прийнято до зустрічного зарахування саме внески, не сплачені станом на 30.10.2008р. (дата ДТП) за Договором страхування, а доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).
Заперечення Відповідача, що Позивачем не додано до позову належним чином засвідчених копій документів, а отже суд не повинен приймати додані до позову докази, судом відхиляється, оскільки весь пакет документів разом з позовною заявою був поданий до суду в прошитому та належним чином засвідченому вигляді; крім того, в судових засіданнях судом оглядались оригінали документів.
Також судом відхиляються посилання Відповідача, що Добровольського Анатолія Васильовича не було належним чином притягнуто до відповідальності та не встановлено його вину, оскільки згідно з постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2008 року встановлено, що ДТП відбулась внаслідок порушення Добровольським А.В. п.п. 12.1, 2.10 Правил дорожнього руху України, та його було визнано винним у спричиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП. За вказаною статтею КУпАП хоча і передбачено відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів, але самою постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2008 року прямо встановлено вину Добровольського Анатолія Васильовича у ДТП.
При цьому суд приймає до уваги, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).
Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Як зазначалось вище, вина водія Добровольського А.В. у спричиненні ДТП встановлена постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2008 року.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
При виплаті страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, та франшизу, передбачену полісом №ВВ/9142002.
При цьому, щодо посилань Відповідача, що Позивачем не було надано йому встановленого законом пакету документів, а тому Відповідач не порушив права Позивача на відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування, оскільки не мав достатньо документів для розгляду вимоги про виплату страхового відшкодування, суд назначає, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.
Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі -в сумі 24990 грн.
Сплачена Позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача; надлишково сплачений судовий збір в розмірі 31 грн. 50 коп. повертається Позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Нова»(м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) на підставі даного рішення з Державного Бюджету України 31 (тридцять одну) грн. 50 коп. надлишково сплаченого судового збору. Оригінал платіжного доручення №3729 від 21.05.2012р. залишається в матеріалах справи №5011-2/8829-2012.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.09.2012р.
Суддя І.О.Домнічева