83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.09.12 р. Справа № 5006/44/30/2012
Господарський суд Донецької області у складі
головуючого судді Кучерявої О.О.,
при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута»
про стягнення суми штрафу в розмірі 242598, 48 грн.,
за участю представників:
від позивача: Пономаренко А.О., за довір. від 12.17.2012р.,
від відповідача: Кудій О.Я. за довір. від 30.07.2012р.,
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута» про стягнення суми штрафу в розмірі 242598, 48 грн.
Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 216, 265 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 24 грудня 2010 року № ЦХП-25-00411-01. Зазначив, що відповідач недопоставив портландцемент марки 500 (насипом) за рознарядками №№ ЦХП-20/4564 від 05 липня 2001 року, ЦХП-20/4567 від 05 липня 2011 року, ЦХП-20/4565 від 05 липня 2011 року, ЦХП-20/4880 від 18 липня 2011 року, всього у кількості 1254 тон продукції. У зв'язку з чим, на підставі пункту 10.1 договору від 24 грудня 2010 року № ЦХП-25-00411-01 до відповідача застосований штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції, який за розрахунком позивача становить 242598, 48 грн. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги. 03 вересня 2012 року через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договір від 24 грудня 2010 року № ЦХП-25-00411-01 був укладений між сторонами за результатами проведення позивачем відкритих торгів у відповідності із нормами Закону України «Про здійснення державних закупівель», істотні умови зазначеного договору були відомі відповідачу. Враховуючи те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також, 13 вересня 2012 року через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що рознарядка від 05 липня 2011 року № ЦХП-20/4564 містить технічну помилку в частині визначення дати договору. Зазначив також, що об'єм заявлений в рознарядці позивача від 22 липня 2011 року № ЦХП-20/4989 в розмірі 576 тон перенесений на інший договір поставки № ЦХП-25-00311-01 від 24 грудня 2010 року. З приводу зазначення в рознарядці від 05 липня 2011 року № ЦХП-20/4565 в якості виробника відкрите акціонерне товариство «Балцем», який не зазначений в переліку «виробники продукції», визначені в пункті 1.3 договору пояснив, що дилерські повноваження на продаж цементу в Україні відкритому акціонерному товариству «Балцем» надані виробником - відкритим акціонерним товариством «Євроцемент груп - Україна».
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 31 липня 2012 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у зв'язку із простроченням оплати за поставлену продукцію позивачем, а також у зв'язку з відмовою обслуговуючого банку збільшити кредит та відмовою виробників цементу відвантажити його на умовах відстрочення платежів, виконати поставку продукції в липні 2011 року у повному обсязі не було можливим, про що листами неодноразово повідомлявся позивач. На думку відповідача позивач несплатою поставленої продукції у строк, передбачений договором сприяв порушенню строків поставки, оскільки ставив відповідача у таке становище, при якому виконати умови поставки було неможливим та створював підстави для отримання додаткового доходу у вигляді неустойки. Також зазначив, що нарахування штрафу за непоставлену продукцію не є об'єктом оподаткування у розумінні положень статті 185 Податкового кодексу України, що виключає будь - яке нарахування податку на додану вартість взагалі.
21 серпня 2012 року через канцелярію суду представником відповідача надане клопотання про зменшення розміру неустойки до мінімально можливого рівня у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.
Представниками сторін клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,
24 грудня 2010 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута» (Постачальник) укладений договір поставки за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (надалі по тексту - договір).
Так, пунктом 1.2 договору визначене найменування продукції - портландцемент марки 500 (ПЦ 1-500, ПЦ 1-500-Н) насипом.
Виробники продукції: Відкрите акціонерне товариство «Подільський цемент» (м. Кам'янець - Подільський, Хмельницької області); Відкрите акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» (м. Балаклея, Харківська область); Відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» (с. Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області) (пункт 1.3 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах поставки FCA (франко-перевізник) станція відправлення з подальшим прямуванням до станції призначення, яка зазначається у рознарядці Замовника (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2000).
Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори передбачені чинним законодавством.
Витрати (залізничний тариф) понесені Постачальником при здійсненні перевезення продукції не включаються до ціни Продукції та відшкодовуються Замовником, згідно пункту 5.1 цього договору.
Пунктом 4.4. договору встановлено, що загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 14208703, 04 грн., крім того ПДВ 20% - 2841740, 61 грн., що разом становить 17050443, 65 грн.
Обсяг закупівлі та сума договору може зменшуватися після підписання сторонами додаткових угод до даного договору в зв'язку зі зміною реального фінансування та планів (пункт 4.5 договору).
Специфікацією № 1 до договору, наявною у матеріалах справи, сторонами узгоджено найменування продукції, тип, марку, кількість та ціну за одиницю товару. Так, ціна за одиницю портландцементу ПЦ 1-500, ПЦ 1 - 500-Н становить 804, 16 грн. (без податку на додану вартість). (а.с.22).
Згідно із пунктом 5.1 договору Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FAC (франко-перевізник) станція відправлення з подальшим прямуванням продукції до пункту призначення, який зазначається у рознарядці Замовника.
Відвантаження продукції проводиться партіями протягом 2011 року тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом та є підтвердженням готовності вантажоодержувача до прийому продукції. Відвантаження продукції проводиться на протязі місяця вказаного у письмовій рознарядці Замовника. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці вказує Замовник.
Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу Постачальник повинен протягом доби направити Змовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.
Кожна партія продукції постачається протягом 10 (десяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. (пункт 5.2 договору).
(пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу Вантажоодержувача, яка вказана в рознарядці Замовника.
Згідно із пунктом 6.1 договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником на протязі 75 (семи десяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком - фактурою на дану партію, обумовлену згідно з пунктом 5.2.
Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами.
Як вбачається з пункту 7.2 договору після отримання партії продукції Вантажоодержувачем, Замовнику передаються наступні документи:
рахунок-фактура;
податкова накладна;
копія залізничної накладної;
документи, що підтверджують якість продукції і зазначені в пункті 2.2 договору;
видаткова накладна або акт прийому-передачі в двох екземплярах, підписаний представником Постачальника, який Замовник зобов'язується підписати та повернути Постачальнику. Факт відвантаження продукції підтверджується залізничною накладною.
На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача наступні рознарядки на відвантаження продукції.
Від 05 липня 2011 року № ЦХП-20/4564 на відвантаження в липні 2011 року продукції (портландцемент ПЦ-500) в кількості 840 тон на адресу Львівської залізниці. (том 1, а.с.45)
Від 05 липня 2011 року №ЦХП-20/4565 на відвантаження у липні 2011 року продукції, визначеної в специфікації в кількості 936 тон на адресу залізниць: Південна залізниця - 576 тон, Південно-Західна залізниця - 360 тон. (том 1, а.с. 30).
Від 05 липня 2011 року № ЦХП -20/4567 на відвантаження у липні 2011 року продукції, визначеної в специфікації, в кількості 1080 тон на адресу залізниць: Донецька залізниця - 216 тон, Південно-Західна залізниця - 864 тон. (том 1, а.с.29).
Від 18 липня 2011 року № ЦХП-20/4880 на додаткове відвантаження в липні 2011 року продукції в кількості 144 тон на адресу Донецької залізниці продукції в кількості 144 тони. (том 3, а.с.118).
Листом від 22 липня 2011 року № 20/4989 позивачем внесені корективи в рознарядки №ЦХП-20/4565 та ЦХП -20/4567 зменшивши відвантаження продукції на 576 тон (в тому числі КЗЗБК на 288 тон, Хмельницький ЗБК на 288 тон) шляхом відвантаження в липні 2011 року по іншому договору поставки від 24 грудня 2010 року № ЦХП-25-00311-01.(том 1, а.с.28).
Листом від 22 липня 2011 року № ЦХП-20/4990 позивач вніс зміни до рознарядки № ЦХП-20/4567 від 05 липня 2011 року, внаслідок чого, зменшив відвантаження продукції на 72 тони. (том 3, а.с. 117).
В якості доказів направлення на адресу відповідача вищезазначених рознарядок та листів відповідачем до матеріалів справи додані копії реєстрів на відправлення рекомендованих листів по Україні та фіскальні чеки.
На виконання умов договору відповідачем були виписані рахунки - фактури від 31 липня 2011 року № Т-00000798 на суму 279785, 95 грн., від 26 липня 2011 року № Т-00000766 на суму 143281, 25 грн., від 26 липня 2011 року № Т-00000767 на суму 147982, 85 грн., від 26 липня 2011 року № Т-00000765 на суму 164413, 25 грн., від 11 липня 2011 року № Т-00000698 на суму 127684, 22 грн., від 11 липня 2011 року № Т-00000699 на суму 63842, 11 грн., від 17 липня 2011 року № Т-00000731 на суму 130338 грн., від 19 липня 2011 року № Т-00000751 на суму 67472, 40 грн., від 20 липня 2011 року № Т-00000752 на суму 136703, 09 грн., від 26 липня 2011 року № Ш11-1154 на суму 165247 грн., від 26 липня 2011 року № Ш11-1171 на суму 148816, 60 грн., від 31 липня 2011 року № Ш11-1173 на суму 281412, 92 грн., від 17 липня 2011 року № Ш11-1053 на суму 131104, 61 грн., від 19 липня 2011 року № Ш11-1112 на суму 67869, 49 грн., від 20 липня 2011 року № Ш11-1116 на суму 137507, 89 грн. Також, відповідачем видані позивачу податкові накладні на товар, які містяться в матеріалах справи.
На підставі вказаних рахунків-фактур сторонами складені, підписані та скріплені печатками підприємств видаткові накладні: №№ Т-00000804, Т-00000772, Т-00000773, Т-00000771, Т-00000700, Т-00000701, Т-00000736, Т-00000757, Т-00000758, Т-00000702.
Також, сторонами складені та підписані акти прийому - передач до рахунків №№ Т-00000798, Т-00000766, Т-00000765, Т-00000698, Т-00000699, Т-00000751, Т-00000752 та акти звірки поставок та розрахунків по договору.
Факт відвантаження продукції підтверджується залізничними накладними, наявними в матеріалах справи (том 3, а.с.60-61, 64, 67-68, 71, 148-150).
Дослідивши зазначені вище документи, судом встановлено наступне.
По рознарядці № ЦХП-20/4567 від 05 липня 2011 року не відвантажено продукцію в кількості 360 тон (по південно-Західній залізниці 864 тони заявлено, 288 тони - обсяг продукції, перенесений на інший договір, по Донецькій залізниці 144 тони - поставлено, 72 тони - відвантаження знято).
За рознарядкою № ЦХП-20/4565 від 05 липня 2011 року відповідачем не довантажено продукції в кількості 338 тон (360 тон - заявлено, 288 тон - обсяг перенесений на інший договір).
Рознарядка № ЦХП-20/4564 від 05 липня 2011 року виконана відповідачем частково, відвантаживши на Львівську залізницю 425 тон., недовантаженої продукції залишилось 415 тон.
По рознарядці № ЦХП-20/4880 від 18 липня 2011 року не відвантажено продукцію в кількості 144 тони (по Донецькій залізниці), тобто рознарядку не виконано у повному обсязі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по поставці продукції у кількості 144 тони та недопоставці продукції у кількості 1113 тон.
Пунктом 10.1 сторони передбачили, що за порушення термінів постачання згідно пункту 5.1 дійсного договору, Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції.
В судовому засіданні відповідачем не заперечувався факт недовантаження продукції у вищезазначених обсягах по рознарядках позивача, але зазначив, що робив все можливе для належного виконання договору.
Так, листами надісланими у липні 2011 року на адресу позивача, відповідач вимагав сплатити прострочену заборгованість в розмірі 4463199, 92 грн. за вже поставлену продукцію та попереджував, що виконання відвантаження продукції в повному обсязі, у зв'язку з недостатністю обігових коштів, згідно рознарядок буде неможливим.(том 2, а.с. 46-48).
Також, у матеріалах справи міститься лист відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», яким останній зазначив, що відвантаження у липні 2011 року портландцементу марки ПЦ-1-500 у кількості 2800 тон за рознарядками Державного підприємства «Укрзалізничпостач» на умовах відстрочення платежів є неможливим у зв'язку із великим сезонним попитом на цемент. (том 2, а.с.44).
Крім того, листом від 15 липня 2011 року № 6/1-680 Краматорська філія Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відмовила відповідачу у збільшенні ліміту кредитування за кредитним договором № 07КЛ-07 від 26 квітня 2007 року на 2700000 грн. до 18 липня 2011 року
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надсилались претензії від 05 жовтня 2011 року, від 20 жовтня 2011 року, в яких позивач вимагав сплатити нараховані суми штрафу в розмірі 26472, 96 грн., 80094, 17 грн., та 69479, 28 грн. відповідно (том 1, а.с.23-25, 34-36, 39-41).
У відповідях на претензії відповідач зазначив, що строк оплати постійно порушувався позивачем по всіх укладених договорах, що унеможливлювало закупівлю і постачання продукції у встановлений договором термін, а тому вина відповідача у порушенні строків постачання продукції відсутня, що є підставою для звільнення від відповідальності. (том 3, а.с. 10-12).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідачем не виконані належним чином зобов'язання, що є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зокрема, у частині 1 статті 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що встановлення сторонами у пункті 10.1 договору неустойки у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання не суперечить чинному законодавству, а є реалізацією ними вищезазначених положень ГК України, але перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що сума штрафу позивачем розрахована невірно з огляду на наступне.
Позивач при розрахунку суми штрафу виходить з вартості однієї одиниці продукції з урахуванням податку на додану вартість, однак відповідно до роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 року № 01-6/1205 у разі поставки товарів за вільними (договірними) цінами штрафи за прострочення поставки, недопоставку продукції (товарів), за поставку продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) слід стягувати виходячи з цієї ціни без врахування будь-яких надбавок та суми податку на додану вартість.
Виходячи з вищевикладеного, за розрахунком суду загальна сума штрафних санкцій складає 202165, 82 грн. (з урахуванням ціни продукції, визначеної в специфікації без податку на додану вартість - 804, 16 грн.).
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру застосованих штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем необхідно зазначити наступне.
Пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України надає господарському суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 1 статті 233 ГК України також містить приписи, щодо можливості зменшення неустойки. При цьому згідно приписів цієї статті при зменшенні розміру неустойки повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В обґрунтування наданого клопотання про зменшення суми штрафних санкцій відповідач зазначив, що стягнення заявленої суми позивачем призведе до призупинення діяльності підприємства та його банкрутства, наслідком чого буде втрата робочих місць та заробітної плати всіма робітниками. В підтвердження фінансового стану відповідач надав фінансовий звіт за перше півріччя 2012 року, аналіз рахунків 601 (кредити банків, 631 (розрахунки з постачальниками), 361 (розрахунки з покупцями), 68 (розрахунки з іншими кредиторами), які були залучені до матеріалів справи. (том 3, а.с. 128-135).
З наданого відповідачем фінансового звіту вбачається, що станом на 10 вересня 2012 року різниця між кредиторською заборгованістю та дебіторською заборгованістю складає 6685648, 72 грн. (6300000, 00 грн.(рахунок 601) +22987529, 34, грн. (рахунок 631) - 7655403, 46 грн. (рахунок 361) - 14946477, 16 грн. (рахунок 68). Збитки за перше півріччя 2012 року складають 68700000 грн. Також, згідно із довідкою Краматорського міського відділення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» залишок заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута» станом на 10 вересня 2012 року за кредитним договором від 28 листопада 2011 року № 06 КЛ-11 складає 6300000, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд враховує скрутне фінансове становище відповідача, яке значним чином вплинуло на спроможність останнього виконати свої зобов'язання за договором.
Окрім цього, суд приймає до уваги, що позивачем не доведений факт наявності збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем штрафні санкції нараховані правомірно, але суд, в силу положень частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує штрафні санкції (з урахуванням проведеного судом розрахунку) з 202165, 82 грн. до 20216, 58 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута» про стягнення суми штрафу в розмірі 242598, 48 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 6, відомості про № розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь суб'єкта підприємницької діяльності Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 11/15, р/р № 26001006398980 в АКБ «ТК Кредит», м. Київ, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19014832) суму штрафу в розмірі 20216 (двадцять тисяч двісті шістнадцять) грн., 58 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 6, відомості про № розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 851 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн., 97 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У судовому засіданні 13 вересня 2012 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2012 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Кучерява О.О.