"19" вересня 2012 р. Справа № 15/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши касаційну скаргуприватного підприємства "Лівобережна юридична група", м. Київ
на ухвалувід 18.06.2012 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 15/80 господарського суду м. Києва
за заявоюЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Лівобережного відділення м. Києва
довідкритого акціонерного товариства "Завод "Квант", м. Київ
провизнання банкрутом
в судовому засіданні взяв участь представник:
Регіонального відділення ФДМ України по м. КиєвуДорошенко В.Ю,
Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 12.07.1996 року порушено провадження у справі № 15/80 про банкрутство Київського заводу "Квант" за заявою закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Лівобережного відділення (далі -Кредитор, Банк) в порядку норм Закону України "Про банкрутство".
Постановою арбітражного суду м. Києва від 27.03.1998 року боржника визнано банкрутом та відносно нього введено ліквідаційну процедуру відповідно до норм Закону України "Про банкрутство".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2005 року збільшені кредиторські вимоги філії "Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Київ" до Київського заводу "Квант" на суму 1 018 424 грн. 93 коп., які включені до реєстру вимог кредиторів боржника.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2005 року здійснено заміну боржника його правонаступником -відкритим акціонерним товариством "Завод "Квант" (далі -Боржник, Завод).
Постановою Вищого господарського суду від 22.09.2010 року задоволені частково касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київській області та касаційне подання Першого заступника прокурора м. Києва: ухвалу господарського суду м. Києва від 07.04.2005 р. скасовано, а справу в частині розгляду заяви філії "Лівобережне відділення" Промінвестбанку про збільшення кредиторських вимог до ВАТ "Завод "Квант" передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року (суддя -М.В. Пасько) відмовлено філії "Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Київ" у задоволенні заяви про збільшення кредиторських вимог, змінено кредитора у справі - дочірнє підприємство "Київтрансгаз АТ "Укргазпром" його правонаступником -дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрасгаз".
Не погодившись із цією ухвалою, приватне підприємство "Лівобережна юридична група" (далі - Підприємство) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року в частині відмови у задоволенні вимог філії "Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Київ" на суму 1 018 424 грн. 93 коп. та прийняти нове рішення - про задоволення кредиторських вимог філії "Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Київ".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Лівобережна юридична група" із доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду від 24.05.2012 року задоволено частково касаційну скаргу приватного підприємства "Лівобережна юридична група": ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 року скасовано, а справу передано до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги приватного підприємства "Лівобережна юридична група" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року у справі № 15/80.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року (головуючий суддя -Федорчук Р.В., судді: Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Лівобережна юридична група" із доданими до неї документами повернуто скаржнику. Також, заявнику касаційної скарги було повернуто сплачений судовий збір за подання касаційної скарги.
Не погоджуючись з цією ухвалою апеляційного суду, приватне підприємство "Лівобережна юридична група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги приватного підприємства "Лівобережна юридична група" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 9 Закону України "Про судовий збір", а також норм процесуального права, зокрема ст.ст. 111-1, 111-12 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи Підприємству (повторно) без розгляду апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив порушення порядку сплати судового збору за подання апеляційної скарги, так як за подання апеляційної скарги судовий збір був сплачений Підприємством за двома квитанціями - в сумі 70 грн. 00 коп. та в сумі 470 грн. 00 коп., а у квитанції про сплату судового збору в сумі 70 грн. 00 коп. був вказаний невірний код ЄДРПО.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням та порушенням норм процесуального права.
Так, апеляційним судом не було враховане наступне.
В п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Отже, виходячи із системного аналізу положень вказаних статей ГПК України, ст.ст. 94, 97 ГПК України та з урахуванням викладеного, слід зробити висновок, що підставою для повернення без розгляду апеляційної скарги є абсолютна відсутність доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Якщо ж в апеляційній скарзі є посилання на докази, що підтверджують викладені в ній обставини, але самі докази до скарги не додані, таку скаргу не можна повертати з посиланням на статтю 97 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від скаржника. У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право, виходячи з приписів п. 4 ст. 65 та ч. 1 ст. 99 ГПК витребувати від заявника апеляційної скарги відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
У зв'язку із вищевикладеним, а також виходячи з того, що недотримання порядку сплати судового збору, на думку апеляційного суду було допущено в квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги лише щодо коду ЄДРПОУ, ця квитанція (№ 236 від 12.01.2012 року) підтверджувала лише сплату частини суми судового збору -в сумі 70 грн. 00 коп., а в квитанції про сплату іншої (більшої) частини судового збору -в сумі 470 грн. 00 коп. (№ 112 від 08.11.2011 року) будь яких порушень з цього або іншого приводу апеляційним судом встановлено не було, суд касаційної інстанції вважає, що вказана обставина (невірного коду ЄДРПОУ) за відсутністю інших порушень з боку скаржника при зверненні із апеляційною скаргою не може бути самостійною підставою повернення Підприємству без розгляду його апеляційної скарги.
При цьому, в контексті викладених висновків щодо порядку сплати судового збору у господарській справі та подання відповідних доказів до господарського суду, суд касаційної інстанції звертає увагу та враховує, що згідно доданої до касаційної скарги довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві № 86-8/3 від 20.07.2012 року кошти в сумі 70 грн. 00 коп. та в сумі 470 грн. 00 коп. за згаданими вище квитанціями були зараховані до Державного бюджету України.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи та викладені в оскаржуваній ухвалі висновки, касаційний суд дійшов висновку про неправомірність повернення Підприємству апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 03.11.2011 року саме за визначених в оскаржуваній ухвалі підстав.
До викладеного слід додати, що при попередньому розгляді даної справи, передаючи справу до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги Підприємства на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року, касаційній суд в постанові від 24.05.2012 року, керуючись положеннями ч. 1 ст. 11112 ГПК України, вказав про необхідність розгляду доданого до скарги клопотання Підприємства про "відновлення" пропущеного строку подання апеляційної скарги та, відповідно, вирішення питання про прийняття (неприйняття) апеляційної скарги Підприємства до провадження, оскільки у даному касаційному провадженні не були предметом правового дослідження причини та обставини, визначені Підприємством в клопотанні про "відновлення" пропущеного строку подання апеляційної скарги, а також інші можливі правові підстави для повернення або відмови у прийнятті поданої Підприємством апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року.
Однак, як вбачається та слушно звернув увагу заявник касаційної скарги, зазначених вказівок касаційного суду апеляційним судом виконано не було.
За таких обставин справи та користуючись повноваженнями, передбаченими п. 3 ст. 1119 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення Підприємству без розгляду апеляційної скарги підлягає скасуванню, як незаконна та прийнята без врахування встановлених обставин справи.
Справа ж, на чому слід наголосити, підлягає направленню на розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду клопотання Підприємства про "відновлення" пропущеного строку подання апеляційної скарги та, відповідно, вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги Підприємства до провадження, оскільки у даному касаційному провадженні не були предметом правового дослідження причини та обставини, визначені Підприємством в клопотанні про "відновлення" пропущеного строку подання апеляційної скарги, а також інші можливі правові підстави для повернення або відмови у прийнятті поданої Підприємством апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 91, 93, 94, 95, 97, 1115, 1117, 1119 -11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Лівобережна юридична група" задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 р. у справі № 15/80 скасувати.
3. Справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття або відмову в прийнятті апеляційної скарги приватного підприємства "Лівобережна юридична група" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2011 року у справі № 15/80.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
М.І. Хандурін
Постанова виготовлена та підписана 20.09.2012 року.