"19" вересня 2012 р. Справа № 5017/1094/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши касаційну скаргуліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -арбітражного керуючого ОСОБА_2., м. Одеса
на постанову від 25.07.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 5017/1094/2012 господарського суду Одеської області
за заявою боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
провизнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий ОСОБА_2
в судовому засіданні взяв участь:
ліквідаторарбітражний керуючий ОСОБА_2
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2012 року порушено провадження у справі № 5017/1094/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1и (далі -Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Одеської області від 26.04.2012 року (суддя - Б.О.Бахарєв) Підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2., якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.
Не погодившись з цією постановою суду, Державна податкова інспекція в Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби (далі -Інспекція, ДПІ) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року (головуючий суддя -Аленін О.Ю., судді: Сидоренко М.В., Жеков В.І.) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 року скасовано, а провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції, ліквідатор Підприємця -арбітражний керуючий ОСОБА_2, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 47 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 91, 106 ГПК України.
Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 41 ГПК України), стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).
Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника -громадянина - підприємця визначений положеннями п. 6 статті 48 Закону про банкрутство, який передбачає, що копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.
Отже, у справі про банкрутство боржника, порушеної щодо громадянина-підприємця за заявою останнього, особа може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення у встановлений строк із кредиторськими вимогами до боржника.
Отже, у справі про банкрутство фізичної особи -підприємця, порушеній за його заявою, особа може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.
У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом про банкрутство.
Однак в апеляційній скарзі Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Підприємця заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Навпаки, матеріали справи містять довідку, надану саме на стадії апеляційного оскарження у даній справі, що була видана та складена Інспекцією 12.06.2012 року № 12185/9/18-220 (а.с. 75), в якій вказаний податковий орган повідомляє ліквідатору Боржника про відсутність у останнього податкового боргу.
Крім цього, до апеляційної скарги не були додані докази щодо проведення перевірки діяльності Боржника, про необхідність якої, доречи і зазначено в апеляційній скарзі (накази щодо проведення перевірки стосовно Боржника, направлення на перевірку, вимоги до посадових осіб Боржника із вимогами надати для податкової перевірки відповідних документів податкової, бухгалтерської та іншої звітності та складення акту перевірки тощо).
При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалу від 11.04.2012 року про порушення справи про банкрутство Підприємця було направлено на адресу Інспекції та отримано останньою 17.04.2012 року (а.с. 1, 16), тобто цей податковий орган був повідомлений про порушення справи про банкрутство Боржника.
До викладеного слід додати, що виходячи з положень ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство, яким встановлений двомісячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від господарського суду копії постанови про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений права (а відповідно до положень податкового кодексу України -зобов'язаний) здійснити податкову перевірку після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - у даному випадку після 26.04.2012 року (а.с. 21-24). А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган заявляє свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі встановлення факту відмови ліквідатора Підприємця надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити ці дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний податковий орган не позбавлений права, у разі наявності кредиторських вимог до Боржника та їх заявлення у справі про банкрутство у визначеному вище порядку, оскаржувати прийняті у наступному судові рішення у даній справі.
За таких обставин, враховуючи викладені обставини та положення ст. 210 Господарського кодексу України щодо вимог про набуття статусу кредитора неплатоспроможного боржника, встановлений ст.ст. 1, 11, 14, 15 та ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство порядок набуття особою статусу, зокрема, кредитора -сторони провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, касаційна інстанція дійшла висновку, що ДПІ на момент прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції (ст. 91 ГПК України) не набула статусу кредитора Боржника або учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання Підприємця банкрутом не стосується її прав та обов'язків, у зв'язку з чим вказана інспекція, відповідно, не є стороною або учасником провадження у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана в апеляційному порядку постанова не стосується її прав та обов'язків, а тому не мала права звертатись з апеляційною скаргою на постанову про визнання Боржника банкрутом відповідно до положень ст.ст. 91 ГПК України.
На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не надав цьому відповідної правової оцінки, розглянувши апеляційну скаргу ДПІ по суті.
Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу ДПІ на постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 року, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст. 91 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби на згадану постанову господарського суду Одеської області підлягає припиненню.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -арбітражного керуючого ОСОБА_2. задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р. у справі № 5017/1094/2012 скасувати.
3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби на постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 р. у справі № 5017/1094/2012."
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
М.І. Хандурін
Постанова виготовлена та підписана 20.09.2012 року.