"19" вересня 2012 р. Справа № 5006/33/19/2012
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезіс Інжиніринг"
на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р.
у справі № 5006/33/19/2012 господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво"
до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезіс Інжиніринг" стягнення 266 973,54 грн.
за участю представників:
ТОВ "Міське будівництво" -Попков А.В.;
ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" -Бодряга В.В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезіс Інжиніринг" 266 973,54 грн., у т.ч. 245 228,87 грн. основної заборгованості, 16 310,84 грн. пені, 2 276,90 грн. збитків від інфляції, 3 156,94 грн. процентів річних, 17 340,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору будівельного підряду № 17/11-10 від 17.11.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі - ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що сума, яку позивач вважає заборгованістю, утримана відповідачем на підставі п. 10.3. договору за затримку у виконанні робіт (т.1 а.с.84-85).
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 245 228,86 грн. основної заборгованості, 2 276,90 грн. збитків від інфляції, 3 150,95 грн. процентів річних, 16 279,90 грн. пені, 17 340,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (т.2 а.с.63-66).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 245 228,86 грн.;
- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані. При цьому, вимога позивача про стягнення процентів річних задоволена частково, у зв'язку з невірним розрахунком позивача.
- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем. При цьому, вимога позивача про стягнення пені задоволена частково, у зв'язку з невірним розрахунком позивача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012 р. залишено без змін (т.2 а.с.112-115).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.128-129).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
17.11.2010 р. між сторонами у справі укладено договір будівельного підряду № 17/11-10, згідно умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик за завданням замовника зі своїх матеріалів або матеріалів замовника виконати у відповідності з проектно-кошторисною документацією будівельні роботи з улаштування монолітного каркасу висотної частини будівлі між осями 6-11, починаючи з позначки +16,200, на об'єкті "Готельний комплекс "Пушкінський" у Ворошиловському районі м. Донецька, та здати кінцеві роботи замовнику, а замовник зобов'язався прийняти їх та оплатити.
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами договору передбачено, що замовник зобов'язався надати підряднику аванс на придбання будівельних матеріалів для початку робіт у розмірі 1 000 000 грн. Замовник здійснює розрахунок з підрядником за виконані роботи протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт. Оплата фактично виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт здійснюється з вирахуванням 4,812% (процентів/долі) -суми авансу. Обсяги виконаних робіт підрядником узгоджуються з уповноваженими представниками замовника, які протягом 3-х робочих днів перевіряють та підтверджують підписами виконані обсяги робіт.
Судами встановлено, що позивачем виконані роботи, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано 26.10.2011 р. акт виконаних робіт за жовтень 2011 р. на суму 1 673 107,57 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 р. на суму 1 498 681,42 грн. та 25.11.2011 р. -акт виконаних робіт за листопад 2011 р. на суму 136 981,55 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 р. на суму 25 898,60 грн.
Таким чином, кінцевий строк оплати виконаних позивачем робіт у жовтні 2011 р. -31.10.2011 р. у розмірі 1 498 681,42 грн.; у листопаді 2011 р. - 30.11.2011 р. у розмірі 25 898,60 грн.
Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, допустивши заборгованість у розмірі 245 228,87 грн.
Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 245 228,87 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 3 150,95 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2 276,90 грн.
Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.10.2.).
Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 279,90 грн.
Разом з тим, з огляду на наявні в матеріалах справи договір про надання юридичних послуг від 07.02.2012 р., платіжне доручення від 21.03.2012 р. № 157 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2627 від 31.07.2007 р., суди обгрунтовано задовольнили вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 17 340,00 грн.
Доводи скаржника про те, що сума, яку позивач вважає заборгованістю, утримана відповідачем на підставі п. 10.3. договору за затримку у виконанні робіт, не приймаються до уваги, оскільки стягнення штрафних санкцій на підставі п. 10.3. договору не є предметом спору у даній справі та може бути предметом окремого позову.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012 р., немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. у справі № 5006/33/19/2012 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезіс Інжиніринг" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.