"17" вересня 2012 р. Справа № 13/5025/399/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПопікової О.В.
суддівКролевець О.А. Саранюка В.І.
за участю представників:
від прокуратури:Рудак О.В. -за посв. від 20.07.2012р. № 000355
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача:Романюк О.В. -за дов. від 01.04.2010р. № 467
від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р.
у справі№ 13/5025/399/12 господарського суду Хмельницької області
за позовомХмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
доДержавного підприємства "Ізяславське лісове господарство"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дертківська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області
простягнення 148 567,55 грн. шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев,
У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012р. № 03.07-05/690 для розгляду справи № 13/5025/399/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.
Хмельницький міжрайонний природоохоронний прокурор (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області (далі -позивач) звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" (далі -відповідач, ДП "Ізяславське лісове господарство") про стягнення 148 567,55 грн. шкоди, завданої незаконною виробкою дерев.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.05.2012р. (суддя Матущак О.І.) в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 107 Лісового кодексу України, з огляду на встановлення відсутності причинного зв'язку між бездіяльністю працівника відповідача під час виконання ним посадових обов'язків і негативними наслідками у вигляді шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. (головуючий суддя Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.), з урахуванням ухвали від 16.07.2012р. про виправлення описки, рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2012р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ДП "Ізяславське лісове господарство" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області 148 567,55 грн., шляхом їх перерахування одержувачам коштів: 50 відсотків до місцевого бюджету Дертківської сільської ради в сумі 74 283,78 грн., 20 відсотків до Хмельницького обласного бюджету в сумі 29 713,51 грн., 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 44 570,26 грн.
Постанова апеляційного суду обґрунтована приписами статей 17, 19, 63, 64, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 4, 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", статті 69 Бюджетного кодексу України, з огляду на те, що відповідач, як постійний лісокористувач та особа, що має здійснювати державну лісову охорону, не забезпечив охорону і збереження лісів, допустив їх незаконну вирубку на підвідомчій території, у зв'язку з чим має нести відповідальність за шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 43, 93 Господарського процесуального кодексу України, статей 68, 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 105, 107 Лісового кодексу України
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 25.05.2011р. на виконання доручення Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 20.05.2011р. № 55-555вих-11 Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області проведено перевірку дотримання Державним підприємством "Ізяславське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 25.05.2011р. № 250511/97 та встановлено факт незаконної вирубки дерев у Кунівському лісництві ДП "Ізяславське лісове господарство".
На виконання листа Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 03.01.2012р. № 63 Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті незаконної вирубки дерев, який становить 148 567,55 грн.
Згідно вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.04.2012р. у справі № 2207/577/2012, який набрав законної сили 19.04.2012р., службову особу відповідача - майстра лісу Ясінського В.Ю., визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України "Службова недбалість", а саме: у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Вказаним вироком суду встановлено, що Ясінський В.Ю., працюючи на посаді майстру лісу Кунівського лісництва ДП "Ізяславське лісове господарство", будучи згідно із займаною посадою службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, через службову недбалість не забезпечив охорону ввірених йому лісових насаджень від незаконних вирубок і допустив вчинення невідомими особами самовільної вирубки дерев, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
За приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
У вирішенні спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, апеляційний господарський суд правомірно виходив з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України покладено на відповідача, як на постійного лісокористувача.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.
Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутності вини у такій бездіяльності його працівників.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки апеляційного суду про те, що за шкоду, заподіяну державі внаслідок незаконної вирубки дерев на підвідомчій лісовому господарству території, відповідач повинен нести в повному обсязі деліктну відповідальність, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.
При цьому, апеляційною інстанцією було вірно застосовано вимоги пункту 28 статті 4, пункту 1 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", з урахуванням положень частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, стосовно розподілу грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Доводи скаржника стосовно порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: статей 43, 93 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджені належним чином та спростовуються матеріалами справи, а тому підлягають відхиленню.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених апеляційним судом обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. у справі № 13/5025/399/12 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді: О.А. Кролевець
В.І. Саранюк