"20" вересня 2012 р. Справа № 22/5025/224/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Данилова Т.Б.
судді: Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Модуль"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р.
у справі господарського суду№22/5025/224/12 Хмельницької області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"
допублічного акціонерного товариства "Модуль"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 18 559,36грн. не з'явився не з'явився
Розпорядженням №03.08-05/853 від 18.09.2012 змінено склад колегії суддів у справі №22/5025/224/12, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б., судді Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.
У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Модуль" про стягнення 18 559,36грн., з урахуванням уточнень: 17 171,38грн. основного боргу, 1 089,01грн. пені, 85,86грн. інфляційних втрат, 213,11грн. 3% річних
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.04.2012р. (суддя Заверуха С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. (головуючий суддя Дужич С.П., судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.) позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Модуль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" 17 171,38грн. основного боргу, 1063,45грн. пені, 85,86грн. інфляційних втрат, 205,83грн. 3% річних та судові витрати.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Модуль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (експедитор) та публічним акціонерним товариством "Модуль" (клієнт) укладено договір на транспортно -експедиторське обслуговування №97ТЭО, що регулює взаємовідносини сторін, які виникають в процесі виконання (організації) експедитором ТЕО в залізничному рухомому складі.
Відповідно до п.2.1.1. договору, клієнт направляє експедитору письмове звернення на організацію ТЕО за цим договором не пізніше, ніж за 16 календарних днів до початку планового місяця, які містять в собі відомості, необхідні для організації ТЕО в запланованому місяці. Для забезпечення оперативної організації ТЕО перевезень вантажу не пізніше, ніж за 7 календарних днів до запланованої дати відправлення вантажу, замовник направляє експедитору відомості, які містять основні значимі деталі. (п.2.1.2.)
Згідно умов п.п. 2.1.9. - 2.1.11. договору, клієнт зобов'язаний приймати та затверджувати звіти експедитора протягом 3 банківських днів з моменту отримання їх від експедитора.
Також, умовами договору (п.п. 2.3.1, 2.3.3., 2.3.5.) передбачено, що експедитор зобов'язується приймати від клієнта звернення та відомості, передбачені п.п. 2.1.1. та 2.1.2. цього договору і протягом 3-х робочих днів після їх отримання направляти клієнту письмову відповідь у випадку не погодження. Погоджені Експедитором звернення клієнта на організацію ТЕО за цим договором є Дорученнями, прийнятими до виконання Експедитором; експедитор зобов'язаний надавати клієнту рахунки на передоплату вартості ТЕО; протягом 5 календарних днів місяця, наступного за звітним, надавати клієнту звіт за результатами організації ТЕО в звітному періоді. Звіт складається на підставі наявних у експедитора на дату складання звіту документів.
Згідно п. 3.3. договору, клієнт проводить попередню оплату вартості організації ТЕО і винагороди експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості організації ТЕО, в строк не пізніше 2-х банківських днів до початку перевезення на підставі рахунку експедитора.
Зі змісту п.3.7. договору вбачається, що документом, який підтверджує факт виконання робіт експедитором є звіт. Звіти оформляються сторонами щомісячно, не пізніше календарного дня звітного місяця.
11 серпня 2011 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, якою погоджено винагороду експедитора за організацію ТЕО у розмірі 2,0% (без ПДВ) від вартості організації ТЕО (без ПДВ), передбаченої п.1 цієї додаткової угоди.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 18 серпня 2011 року, відповідно до умов договору, відповідач направив позивачу заявки на організацію перевезення вантажів у серпні 2011 року та здійснив попередню оплату послуг у розмірі 37 600,00грн., які були прийняті до виконання, про що повідомлено відповідача.
Також судами встановлено, що за результатами наданих відповідачу послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування перевезень вантажів позивачем було складено звіти, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Загалом відповідачу було надано послуг на суму 54 771,38грн.
Зазначені звіти разом з рахунками на оплату було направлено позивачем відповідачу 05, 21 та 23 вересня 2011 року, супровідними листами №№6677, 7177, 7265, які були отримані представником відповідача 09 та 27 вересня 2011 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не було проведено кінцевого розрахунку з позивачем за надані останнім послуги, водночас заперечень стосовно якості наданих послуг та кількості протягом періоду надання послуг у відповідача не виникало.
30 вересня 2009 року, Додатковою угодою №2 сторони доповнили розділ 9 договору пунктом 9.10 та погодили, що вся договірна документація повинна бути виконана в письмовій формі і передана одним із способів, а саме направлена рекомендованим листом з повідомленням, вручена нарочним представнику отримувача, передана кур'єрською поштою.
Судами встановлено, що 07 жовтня 2011 року, позивач листом №7691 звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість в розмірі 17 171,38грн. за надані послуги в серпні 2011 року, яку було відхилено відповідачем у листі-відповіді від 20.10.2011р. №1542. Повторне звернення позивача листом від 17.11.2011р. №8724 з вимогою сплатити заборгованість залишилась без відповіді та задоволення.
При розгляді справи по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до вимог ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Водночас згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.8 договору сторони погодили, що на підставі підписаних звітів відповідач проводить остаточні розрахунки з позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту оформлення звіту.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги з організації перевезень вантажу на загальну суму 54 771,38грн., які були прийняті відповідачем без зауважень, на що вказують оформлені і підписані ним звіти. Попередня оплата публічного акціонерного товариства "Модуль" була проведена у розмірі 37 600,00грн. і таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 171,38грн.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що ним не отримувались звіти та рахунки щодо оплати наданих позивачем послуг, а також посилання на необізнаність щодо своєї заборгованості та на відсутність банківських реквізитів позивача, було предметом дослідження судів попередніх інстанцій, які дійшли обґрунтованого висновку, що звіти до договору №97ТЕО від 11 серпня 2011 року погоджені та підписані відповідачем, дані звіти є невід'ємною частиною договору та являються підставою для проведення розрахунків. Згідно п.3.8 Договору №97ТЕО, відповідач брав на себе зобов'язання провести кінцевий розрахунок з позивачем на протязі трьох банківських днів з часу оформлення звіту. А банківські реквізити були надані відповідачу як у рахунках, згідно яких він сплатив 37 600,00грн., так і в вимозі від 27 листопада 2011 року, яка відповідачем була залишена без відповіді.
Окрім того, судами підставно наголошується на тому, що у відповіді на претензію позивача від 07 жовтня 2011 року, відповідач, відмовляючи в оплаті послуг, не посилався на неотримання ним рахунків щодо оплати наданих позивачем послуг, а вказував на те, що оплата буде проведена після з'ясування обставин простою вагонів.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором №97ТЭО від 11.08.2011р., надані позивачем документальні докази підтверджують вартість наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" послуг на загальну суму 17 171,38грн., висновок судів про задоволення позову в цій частині є обґрунтованим.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім того, сторонами у п.4.4. договору встановлено, що у випадку прострочки оплати рахунків Експедитора, передбачених п.п 2.1.10. та 3.3. цього договору, клієнт сплачує експедитору пеню, розраховану виходячи із розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, діючої на період прострочення оплати рахунків Експедитора, за кожен день прострочки.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з підставним висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1063,45грн., інфляційних втрат в сумі 85,86грн. та 3% річних у розмірі 205,83грн.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Модуль", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Модуль" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. у справі №22/5025/224/12 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.
Головуючий Т. Данилова
Судді С. Бакуліна
Г. Мачульський