"17" вересня 2012 р. Справа № 38/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПопікової О.В.
суддівКролевець О.А. Саранюка В.І.
за участю представників:
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача 1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача 2:Яременко В.Д. -за дов. від 20.08.2012р.
від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус"
на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р.
та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р.
у справі№ 38/193 господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Амстор"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Юзовський" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 ОСОБА_6
простягнення 9 600,00 грн.,
У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012р. № 03.07-05/690 для розгляду справи № 38/193 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" (далі -позивач, ТОВ "Амстор") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Юзовський" (далі -відповідач 1, ТОВ "ТЦ "Юзовський") про стягнення 9 600,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2011р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбус" (далі -відповідач 2, ТОВ "Укрбус").
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. (головуючий суддя Лейба М.О., судді Сгара Е.В., Курило Г.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. (головуючий суддя Азарова З.П., судді Геза Т.Д., Кододова О.В.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Амстор" 9 600,00 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ "ТЦ "Юзовський" відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 22, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту заподіяння позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди в розмірі 9 600,00 грн. автомобілем, яким на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіє ТОВ "Укрбус", яке у даному випадку є особою, відповідальною за завдані збитки.
Не погодившись з рішенням та постановою, ТОВ "Укрбус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Амстор" до ТОВ "Укрбус".
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 22, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, пунктів 2.1., 2.12. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, пункту 2 наказу Державного комітету статистики України від 17.02.1998р. № 74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування". При цьому, скаржник наголошує на тому, що ТОВ "Укрбус" не є особою, відповідальною за завдану позивачу шкоду, оскільки безпосередньо ОСОБА_6, який неправомірно заволодів транспортним засобом, є належним відповідачем та повинен нести відповідальність за завдану шкоду відповідно до частини 3 статті 1187 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник не погоджується з розрахунком заявленої до стягнення суми збитків, оскільки шкода у даному випадку повинна розраховуватись, виходячи з фактичної вартості майна на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09.03.2010р. о 20 год. 31 хв. на території суспільно-торгівельного центру "Амстор", розташованого у м. Донецьку по вул. Стадіонній, 3д, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "КIA Pride", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок якої було пошкоджено майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Амстор".
Постановою начальника ВДАІ м. Донецька від 18.06.2010р. серія АН №162955 ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 19.07.2010р. у справі № 3-1850/2010р. ОСОБА_6, який керував автомобілем КIA Pride, державний номер НОМЕР_1 був визнаний винним в скоєнні 09.03.2010р. дорожньо-транспортної пригоди та вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 1224, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте провадження по справі припинено у зв'язку зі спливом строку для накладення адміністративного стягнення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума фактичних витрат, понесених позивачем на проведення ремонтних робіт по відновленню частини фасаду суспільно-торгівельного центру "Амстор", пошкодженого під час ДТП за участю транспортного засобу "КIA Pride" (державний номер НОМЕР_1), становить 9 600,00 грн., що підтверджується рахунком від 10.03.2010р. № Ак/486-1510, рахунком-фактурою від 11.03.2010р. № Ал-0000100, платіжними дорученнями від 22.03.2010р. № 1010, від 30.03.2010р. № 1116.
Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування шкоди, завданої майну позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
В свою чергу, за приписами ч.ч. 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом), покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, без доведення її вини у заподіянні шкоди.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що автомобіль "КIA Pride", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент скоєння 09.03.2010р. дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні ТОВ "Укрбус" на підставі договору від 03.01.2010р. № 0605-3 оренди автотранспортного засобу, укладеного між ТОВ "ТЦ "Юзовський" (орендодавець) та ТОВ "Укрбус" (орендар).
Отже, як вірно з'ясовано судами попередніх інстанцій ТОВ "Укрбус" є особою, яка на відповідній правовій підставі володіла на час скоєння 09.03.2010р. дорожньо-транспортної пригоди автомобілем "КIA Pride", державний номер НОМЕР_1 а відтак в силу приписів ч.ч. 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України й відповідальною особою за заподіяну позивачу шкоди.
Посилання відповідача 2 на те, що ОСОБА_6 неправомірно заволодів автомобілем "КIA Pride", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв'язку з чим саме останній зобов'язаний відповідно до частини 3 статті 1187 Цивільного кодексу України відшкодувати завдану ТОВ "Амстор" шкоду, обґрунтовано відхилено місцевим та апеляційний судом, з огляду на наступне.
Так, за приписами частини 3 статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до статті 289 Кримінального кодексу України за незаконне заволодіння транспортним засобом передбачена кримінальна відповідальність. При цьому, згідно пункту 1 примітки до вказаної статті під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
Отже, для встановлення факту неправомірного заволодіння транспортним засобом преюдиціальне значення для господарського суду відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України буде мати вирок суду з кримінальної справи, який набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що за результатами перевірки повідомлення господарського суду Донецької області від 26.12.2011р., надісланого в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, Ворошиловським районним відділом Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій області винесено постанову від 13.02.2012р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та встановлено, що в його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого статтею 289 Кримінального кодексу України -незаконне заволодіння транспортним засобом.
Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати, що ОСОБА_6 є особою, яка неправомірно заволоділа автомобілем "КIA Pride" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) та повинна нести відповідальність за завдану шкоду відповідно до частини 3 статті 1187 Цивільного кодексу України.
Також, господарські суди першої та апеляційної інстанцій при визначенні розміру завданої позивачу майнової шкоди правомірно застосували приписи статті 1192 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За таких обставин, судова колегія погоджується з обґрунтованими та законними висновками місцевого та апеляційного господарських судів стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Амстор" за рахунок другого відповідача - ТОВ "Укрбус".
При цьому, господарський суд першої інстанцій, з огляду на встановлені ним обставини, правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог до ТОВ "ТЦ "Юзовський", у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову за рахунок відповідача 2 і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі № 38/193 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді: О.А. Кролевець
В.І. Саранюк