"17" вересня 2012 р. Справа № 18/5005/13814/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПопікової О.В.
суддівКролевець О.А. Саранюка В.І.
за участю представників:
від позивача:Кір'ян М.Ю. -за дов. від 14.09.2011р.
від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р.
у справі№ 18/5005/13814/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДержавного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5
простягнення 64 524,44 грн.,
У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012р. № 03.07-05/690 для розгляду справи № 18/5005/13814/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.
Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету (далі -позивач, ДП НДГ "Самарський") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_5.) про стягнення 64 524,44 грн., з яких 44 524,44 грн. збитків, заподіяних несанкціонованим підключенням до мережі електропередач та порушенням Правил користування електричною енергією, 20 000,00 грн. компенсації за використання майна в спільній діяльності за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011р. (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. (головуючий суддя Сизько І.А., судді Кузнецова І.Л., Антонік С.Г.), позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. боргу, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 525, 526, 629, 1141 Цивільного кодексу України, статей 193, 224 Господарського суду України, з огляду на встановлення факту несвоєчасного виконання відповідачем умов договору від 30.11.2010р. № 49/11-2010 про спільну діяльність (просте товариство), а також відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної підстави для стягнення збитків, заподіяних несанкціонованим підключенням до мережі електропередач та порушенням Правил користування електричною енергією.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 16, 241, 1134, 1137 Цивільного кодексу України, статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник посилається на те, що майно, яке було в користуванні у відповідача за договором від 30.11.2010р. № 49/11-2010, було повернуто позивачу 29.04.2011р., у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення компенсації за його використання в спільній діяльності за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р.
Від ДП НДГ "Самарський" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.11.2010р. між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено договір № 49/11-2010 про спільну діяльність (простого товариства) (далі -договір), у відповідності до умов якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль спільно діяти в сфері виробництва без створення юридичної особи для досягнення спільних господарських цілей: виконання посередницьких послуг по переробці сільськогосподарської продукції та ремонт обладнання.
Згідно пунктів 3.1., 4.1., 12.1. договору сторона-1 зобов'язалася в строк протягом 3-х днів з моменту набрання чинності договором передати стороні-2 право на користування приміщенням олійниці з обладнанням, устаткуванням та прилеглим майданчиком, що належить стороні-1 на праві постійного користування в с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а сторона-2 зобов'язалася незалежно від результатів спільної діяльності щомісячно, до 10 числа, перераховувати стороні-1 за користування приміщенням та обладнанням олійниці платіжними дорученнями грошову суму в розмірі 5 000,00 грн. в якості передоплати, а також здійснювати оплату за спожиті електроенергію та газ.
Відповідно до пункту 11.2. договору, строк договору починає свій перебіг з 01.12.2010р. та закінчується 01.09.2011р.
Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (пункт 11.4. договору).
В пунктах 11.6., 11.7., 11.8. договору сторонами погоджено, що договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій угоді, договорі або чинним в Україні законодавством. Договір припиняється в порядку та на умовах, що визначені у статті 1141 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу згідно акта прийому-передачі приміщення олійниці та обладнання. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором щодо виплати позивачу компенсації за користування вказаним майном виконав неналежним чином, у зв'язку з чим за період травень-серпень 2011 року виникла заборгованість в розмірі 20 000,00 грн.
01.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за договором № 49/11-2010 та сплати нарахованих ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" штрафних санкцій, яка відповідачем залишена без відповіді.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правомірними висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 20 000,00 грн. боргу.
При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано відхилено посилання відповідача на припинення дії договору № 49/11-2010 з кінця квітня 2011 року та повернення приміщення й обладнання олійниці позивачу, з огляду на недоведення відповідачем в силу статей 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належними доказами наявності вказаних обставин з урахуванням приписів статті 1141 Цивільного кодексу України.
Послання скаржника на лист від 29.04.2011р., як на доказ передачі позивачу отриманого за договором № 49/11-2010 майна, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегію, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, згідно частини другої якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, відповідач належним чином не обґрунтував та не довів неможливість подання листа від 29.04.2011р. суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, оригінал цього листа не було надано на вимогу ухвали апеляційної інстанції від 17.05.2012р.
Також, підлягають відхиленню доводи скаржника щодо підписання договору від 30.11.2010р. № 49/11-2010 неуповноваженою особою з боку ДП НДГ "Самарський", оскільки вказані обставини не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.
Стосовно стягнення з відповідача збитків, заподіяних несанкціонованим підключенням до мережі електропередач та порушенням Правил користування електричною енергією, в розмірі 44 524,44 грн., судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в позові в цій частині, з огляду на встановлення факту відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної підстави для стягнення вказаних збитків за рахунок відповідача.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у справі № 18/5005/13814/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді: О.А. Кролевець
В.І. Саранюк