"19" вересня 2012 р. Справа № 5002-25/711-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Козир Т.П.
суддівГольцової Л.А. Губенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора Автономної Республіки Крим та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"
на рішення та на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2012
у справі№ 5002-25/711-2012
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомЗаступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим
до1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради; 2. Приватного підприємства "Нафтаоргсинтез"; 3. Фонду комунального майна Ялтинської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1. Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"; 2. Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації"
провизнання недійсними рішень та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та повернення майна
за участю представників сторін:
позивача: Лукашев М.І., дов. № 28-50/585 від 19.12.2011;
відповідача 1: повідомлений, але не з'явився;
відповідача 2: повідомлений, але не з'явився;
відповідача 3: повідомлений, але не з'явився;
третьої особи 1: Драюк І.В., дов. № 1/2 від 23.01.2012;
третьої особи 2: повідомлений, але не з'явився;
прокурора: Ступак Д.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №000404 від 24.07.2012;
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 у справі № 5002-25/711-2012 (суддя Копилова О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Латиніна О.А., судді -Антонова І.В., Євдокімов І.В.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 у справі №5002-25/711-2012 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у даній справі, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Також, не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у даній справі, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" та прокурор послались на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційні скарги не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, знаходиться у сфері управління Республіканського комітету з будівництва та архітектури АР Крим, який є його "Органом управління", та відповідно до Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 №540 є правонаступником ДП "Кримське республіканське протизсувне управління".
28.09.2004 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №1400 "Про оформлення права власності на будівлі рятувальної станції по Парковому проїзду, 15 в м. Ялта на будівлі рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта про видачу свідоцтва про право власності", яким вирішено, зокрема, оформити право власності на будівлі рятувальної станції по Парковому проїзду, 15 в м. Ялта, а саме на літ. "В" елінг, будівлі з буту, загальною площею 143,8 кв.м за Ялтинською міською радою.
Актом приймання-передачі майна від 15.12.2004, ДП "Кримське республіканське протизсувне управління" передано в комунальну власність Ялтинської міської ради основні фонди - протизсувні споруди (буни №2-5, набережна, штучний пляж, підпірні стіни 1-го та 2-го ярусів, водовипуски лівневодів №11 і №20, сходи та ін.), розміщені на ділянці від території рятувальної станції до буни №6, що входять до 2-го комплексу протизсувних споруд на ділянці від морського порту до Санаторію "Росія", загальною довжиною 0,270 км.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що зі змісту вказаного вище акта вбачається, що до берегоукріплювальних споруд пляжу "Сонячний" довжиною 0,270 км, які передано за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Ялта 15.12.2004, "господарські ніші" не увійшли.
З акта інвентаризації берегоукріплювальних споруд від 23.09.2003 вбачається, як досліджено судами попередніх інстанцій, що зазначені "господарські ніші" перебували на балансі Кримського протизсувного управління у складі берегозахисних споруд на ділянці від морського порту до Санаторію "Росія".
В подальшому, як з'ясовано та встановлено господарськими судами, 11.03.2005 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №379 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за Ялтинською міською Радою про видачу свідоцтв про право власності" пунктом 1 якого вирішено оформити право власності за Ялтинською міською радою, зокрема, на нежилі будівлі міського пляжу "Сонячний" в тому числі: по парковому проїзду, 8 в м. Ялті: літ. "А" навіс, загальною площею 118,1 кв.м., літ."А" елінг, загальною площею 143,8кв.м., літ. "В" туалет , загальною площею 73,5 кв.м., літ. "Г" водонасосна, загальною площею 22,6 кв.м., літ. "Е" кладова, загальною площею 7,4 кв.м., літ. "Ж" навіс, загальною площею 45,5 кв.м., літ. "З" медпункт, загальною площею 28,3 кв.м., літ. "И" навіс, загальною площею 193,8 кв.м., літ. "К" каса, загальною площею 2,5 кв.м.
Господарськими судами встановлено, що 16.06.2006 між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ПП "Нафтаоргсинтез" укладений договір купівлі-продажу комунального майна - 9/25 часток нежитлових приміщень та споруд за адресою: АРКрим, м. Ялта, вул. Парковий проїзд, буд. №8. Об'єкт продажу складається з навісу літ. "А", площею 118,1 кв. м., що складає 4/25 частки нежитлових приміщень та споруд; елінгу літ. "А" площею 143,8 кв.м., що складає 1/5 частки нежитлових приміщень та споруд.
06.12.2006 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради видано ПП "Нафтаоргсинтез" свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлові будівлі за адресою: по Парковому проїзду,8 в м. Ялті: літ. "А" навіс, загальною площею 118,1 кв.м., літ. "А" елінг, загальною площею 143,8 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив з наступного.
"Господарські ніші" перебували на балансі Кримського протизсувного управління у складі берегозахисних споруд на ділянці від морського порту до Санаторію "Росія" (акт інвентаризації берегоукріплювальних споруд від 23.09.2003).
Зі змісту акту приймання в експлуатацію від 04.10.1967 №4 вбачається, що протизсувні споруди, в яких зроблені "господарські ніші", мають бетонні підпірні стіни, крівля, перегородки відсутні, в той час як спірний елінг літера "А", площею 143,8 кв.м., відповідно матеріалам інвентаризації БТІ має стіни з бутового каменю та ракушняка, перегородки з ракушняка та цегли, міжповерхові перекриття з залізобетонних плит, дах з сумісної толі на бітумній мастиці.
Також, суди встановили, що підпірна стіна, яка примикає до елінгу, входить до складу берегоукріплювальних споруд, які були передані у комунальну власність Ялтинський міський раді на підставі акту приймання-передачі майна від 15.12.2004.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що "господарські ніші", які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" та елінг літера "А", площею 143,8 кв.м., розташований за адресою місто Ялта, вул. Парковий проїзд, 8, не є одним і тим же об'єктом.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5) затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, за умовами п. 8.1 якого, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться, зокрема, органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.
Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами, в порядку ст.ст.32, 33 ГПК України, не доведено наявність будь-яких правовстановлюючих документів стосовно вказаного спірного майна.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо не порушення права та охоронюваного законом інтересу позивача у справі внаслідок прийняття спірних рішень № 1400 та № 379, а тому відсутні підстави для визнання цих рішень недійсними.
Встановивши, що вищезазначене майно передано у комунальну власність територіальної громади Ялтинської міської ради на підставі постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.10.2004 №1092-4/04 "Про передачу берегоукріплювальних споруд, що належать Автономній Республіці Крим, в комунальну власність територіальній громаді м. Ялти", яка є дійсною та не скасована у встановленому законом порядку, а також дійшовши висновку про правомірність прийняття оскаржуваних рішень № 1400 та № 379, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд дослідили, що набуття права власності Ялтинською міською радою на спірне майно є правомірним.
Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним укладеного між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ПП "Нафтаоргсинтез" 16.06.2006 договору купівлі-продажу 9/25 часток нежитлових приміщень та споруд комунального майна, суди виходили з наступного.
Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Приписами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Попередні судові інстанції з'ясували та дослідили, що попередня реєстрація прав на спірне майно КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" не здійснювалась, власником майна, а саме: навісу літера "А", загальною площею 118,1кв.м., елінгу літера "А", загальною площею 143,8 кв.м., згідно постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про передачу берегоукріпних споруд, які належать Автономній Республіці Крим в комунальну власність територіальної громади міста Ялта" від 20.10.2004 є Ялтинська міська рада, а оформлене ПП "Нафтаоргсінтез" свідоцтво про право власності відповідає вимогам чинного законодавства України.
Беручи до уваги встановлені обставини справи та зважаючи на вимоги законодавства України, судами нижчих інстанцій мотивовано зроблено висновок, що при укладанні спірного договору купівлі-продажу сторонами не порушені загальні вимоги, що передбачені ст. 203 ЦК України.
До того ж, зважаючи на встановлені господарськими судами обставини справи, які підтверджені доказами, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на спірне майно та зобов'язання ПП "Нафтаоргсинтез" повернути це майно у комунальну власність Автономної Республіки Крим.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги вказане вище, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив доводи Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", що суд першої інстанції в своєму рішенні послався на рішення інших судів як на документи, які мають преюдиціальне значення, оскільки ці рішення не впливають на чинність оскаржуваних рішень та спірного договору.
Слід зауважити, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій) (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3).
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають вимогам ст.ст.43, 47, 43, ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
Посилання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" в касаційних скаргах не спростовують правових висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до намагання встановити інші обставини справи та надати їм оцінку, що суперечить вимогам ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у даній справі відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційні скарги Заступника прокурора Автономної Республіки Крим та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 у справі №5002-25/711-2012 -без змін.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Н.М. ГУБЕНКО