Справа № 2- 3586/2011
Провадження №2/1326/657/2012
Іменем України
03 серпня 2012 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді - Кузь В.Я.
при секретарі - Мищишин Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові цивільну справу № 2- 3586/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, витребування спірної квартири у відповідача ОСОБА_3 і повернення її власникові -ОСОБА_1 та позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 18 вересня 2009 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 3302. Крім цього, просить витребувати спірну квартиру у відповідача ОСОБА_3 і повернути їй з підстав недійсності договору купівлі продажу. Недійсність договору купівлі - продажу обґрунтовує тим, що такий укладався без її участі. Від її імені договір укладений - ОСОБА_5 згідно довіреності від 10 вересня 2009 року за відсутності повноважень на продаж квартири, тобто з перевищенням повноважень. ОСОБА_5, постійно проживає у Львові, тому довіреність нею надавалася для того, щоб він представляв її інтереси при оплаті комунальних платежів, проведенні ремонту чи реконструкції квартири для отримання відповідних дозволів , а також підтримував квартиру в належному житловому стані. Про укладення договору їй не було відомо нічого, ОСОБА_5 зміст договору, з нею не узгоджував. До сьогоднішнього дня вона постійно зареєстрована за даною адресою та сплачує комунальні послуги. Вважає, що договір підлягає визнанню судом недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 215, 203 ч. 1 ст. 241 ЦК України, як такий, що укладений особою за відсутності на те повноважень.
Щодо законності укладення подальшого договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, від 17 травня 2011 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), то звернула увагу суду, що згідно абзацу 22 розділу шостого Узагальнень Верховного суду України від 24 листопада 2008 року « Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначено : якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то
вбачається правильним визнати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Просить задовлити позовні вимоги.
В судове засідання позивач не прибула, про причини неявки суд не повідомила, заяви про слухання справи без її участі не подала.
Інтереси позивача в судовому засіданні, на підставі поданої копії угоди про надання правової допомоги від 22 листопада 2011 року, представляв адвокат ОСОБА_8, який також надав копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1105 ( ас. 21,51). Згідно угоди про правову допомогу, адвокат вступив у справу як представник, з усіма, без обмеження, правами, що надані позивачу.
В судовому засіданні, під час зясування питаннь про наявність позовних вимог до зазначеного у позовній заяві відповідача ОСОБА_5 , представник позивача заявив, що позовні вимоги до того відсутні, у зв'язку з чим, просив виключити його з числа відповідачів . Крім цього, представник ОСОБА_8 подав письмові - додаткові обґрунтування по суті позовних вимог, в яких зробив аналіз правових норм представництва та дав своє тлумачення змісту довіреності від 10 вересня 2009 року наданої ОСОБА_1 своєму онуку ОСОБА_5, у зв'язку з чим, продублював вимоги позовної заяви.
У подальшому, в ході розгляду справи відбулася зміна представника позивача, та у процес вступила адвокат ОСОБА_9, яка надала суду угоду про надання правової допомоги від 02 серпня 2012 року, укладеної між нею та позивачем ОСОБА_1, згідно якої, адвокат теж наділена усіма правами, передбаченими ст. ст. 27 та 31 ЦПК України.
Як і попередній представник, ОСОБА_9 заявила, що будь -яких претензій до ОСОБА_5 - онука позивача, її довірителька не має, а крім цього, ОСОБА_5 на даний час проживає в Америці і не може бути присутнім в судовому засіданні. Заявлений до нього позов, може стати перешкодою для розгляду справи.
Також, в ході розгляду справи, до початку дачі пояснень сторонами, в процес, як третя особа із самостійними вимогами, подавши їх у письмовому вигляді (ас.77 -79), вступив ОСОБА_4 - чоловік позивача та дідусь ОСОБА_5, який пред'явив позовні вимоги до первинного позивача ОСОБА_1 і відповідача за первинним позовом ОСОБА_2, вказавши як третю особу - ОСОБА_3 та просить визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 18 березня 2009 року між ОСОБА_1, від імені якої, діяв ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони з підстав визначених Сімейним кодексом України, а також, перебачених ст. 225 ЦК Цкраїни. Судові витрати просить покласти на відповідачів.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що 10.09.2009 року , ОСОБА_1 надала довіреність своєму онуку ОСОБА_5 якою уповноважила представляти її інтереси. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу ОСОБА_10 за р. № 4980.
18.09.2009 року ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_1 з відповідними, наділеними повноваженнями з однієї сторони (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) з другої сторони, уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 3302.
Вважає, що даний договір купівлі - продажу квартири підлягає визнанню судом не дійсним на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України, виходячи з наступного: Квартира набута 28 березня 2003 року, тобто за час зареєстрованого шлюбу між ним та відповідачем ОСОБА_1 і являється спільною сумісною власністю. Згідно із ч. 1 ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). У відповідності до ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Звернув увагу суду на те, що в кінці 2011 року дізнався, що від імені його дружини, ОСОБА_5 було укладено вище зазначений договір купівлі - продажу, при укладенні якого, він - ОСОБА_4, дав письмову згоду на відчуження його дружиною ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1. Зазначає, що обставини надання такої згоди йому не відомі. В той час погіршився стан його здоров'я, він був паралізований, і не міг самостійно пересуватися, є інвалідом першої групи. В наслідок поранення, отриманого під час Великої Вітчизняної війни, в нього поганий слух. Він з дружиною не планували продавати спірну квартиру, а тому необхідність надання згоди на її відчуження, не обговорювалася. Дальше позивач зазначив : враховуючи, що договір купівлі -продажу виходить за межі дрібного побутового правочину, то для його укладення одним із подружжя, необхідна згода другого з подружжя. Однак в момент надання згоди на укладення договору, він не усвідомлював значення своїх дій в наслідок хворобливого стану, таке волевиявлення не відповідало його внутрішній волі, тобто не було вільним, а тому в даному випадку відсутня належна згода на відчуження спірної квартири. Додатково зазначив, що догляд та утриманням квартири, а також оформлення документів на проведення надбудови, його дружина доручила їхньому онукові ОСОБА_5, так як він постійно проживає у Львові та мав можливість цим займатися. Ці повноваження були вичерпними та не підлягали розширеному тлумаченню. Просить задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 та його позовні вимоги.
В судове засідання ОСОБА_4 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про слухання справи без його участі не подав.
Інтереси позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні, на підставі поданої копії угоди про надання правової допомоги від 04 квітня 2012 року, представляє адвокат ОСОБА_11, який також надав копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1521. Згідно угоди про правову допомогу, адвокат вступив у справу як представник, з усіма, без обмеження, правами, що надані позивачу.
В судовому засіданні, під час зясування питаннь наявності позовних вимог до зазначеного у позовній заяві відповідача ОСОБА_5 , представник ОСОБА_11 заявив, що будь -які позовні вимоги до того відсутні, у зв'язку з чим, вважає правильним рішення суду про його виключення з числа відповідачів та підтвердив, що ОСОБА_5 проживає в Америці. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просить позов задовольнити. Крім цього, просить задоволити позовні вимоги його довірителя -ОСОБА_4, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також, заявив, що його довірителем надавалася письмова згода на укладення спірного договору купівлі - продажу, однак, ОСОБА_4, вчиняючи дану дію не усвідомлював значення своїх дій, оскільки хворів, а тому вважає, що суд повинен визнати спірний договір недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України. При цьому, представник позивача , в супереч вимогам ст. 60, 131, 134, 143 ЦПК України не подав жодного доказу обставин на які покликається, а навпаки заявив, що ним подано всі докази на підтвердження позовних вимог. У той же час, заявив усне клопотання про витребування копій документів нотаріальної справи, як на його думку, для того щоб з'ясувати наявність в ній письмового дозволу його довірителя не надавши суду підтвердження, що у нього чи в ОСОБА_4 є труднощі у їх отриманні. Представник також не подав суду встановлених процесуальними нормами (ст. 135, 136) заяв. За відсутності будь - яких доказів про незадовільний стан здоровя ОСОБА_4, що могол б викликав сумнів у суду про дійсне нерозуміння вчинюваних дій, представник заявив, що такі в нього відсутні. Більш того, представник підтвердив, що угода про правову допомогу від 04 квітня 2012 року укладена між ним, як представником та ОСОБА_4 як довірителем, і підписана останнім. Зазначив, що угода укладалася по місцю проживання довірителя за участю самого довірителя, проте, наявність двох угод за різними датами (02 квітня 2012 року, ас. 60) та від 04 квітня 2012 року, пояснити не зміг. За даних обставин, суд вважає недоречним покликання адвоката ОСОБА_11 на неусвідомлення його довірителем вчинюваних дій, оскільки за таких обставин, у суду виникає сумнів щодо належності повноважень представника, які теж посвідчені правочином укладеним між ним та ОСОБА_4, з чим адвокат погодився та вважає недоцільним проводити експертизу його довірителю.
Представник позивача за первинним позовом ОСОБА_1 та відповідача за позовом ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги визнала і додатково зазначила, що і у даному випадку, її довірителька не має жодних претензій до іншої сторони спірного договору, тобто до ОСОБА_5, останній проживає в Америці, а тому і так не прибуде в судове засідання. Покупців квартири вважає добросовісними набувачами, однак щодо питання повернення їм коштів за договором, у випадку визнання договору судом недійсним, вважає їхньою проблемою.
Такої ж думки дотримується і представник позивача ОСОБА_4
Відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не прибула скерувала до суду письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та направила представника, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Відповідач за первинним позовом та за визначенням позивачем ОСОБА_4 - третя особа без самостійних вимог за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 в судовому засіданні проти заявлених позовів заперечив, зазначивши, що є добросовісним набувачем. Спірну квартиру придбав 17 травня 2011 року у встановленому законом порядку та оформив право власності. На час придбання ним квартири, в квартирі зареєстрованих не було, оскільки реєстрація ОСОБА_1 була анульована згідно рішення Франківського районного суду м. Львова ухваленого у 2010 році. Вважає позови безпідставними , просить відмовити у їх задоволенні та справу слухати у його відсутності за участю представника за довіреністю.
Відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, хоч була повідомлена належним чином про час і місце слухання справи, скерувала до суду письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та направила представника, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що діє на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, проти позовів заперечив та пояснив, що 18 вересня 2009 року ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_1 з наданими йому відповідними повноваженнями з однієї сторони (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) з другої сторони уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 3302. Згідно даного договору, вищезгадану квартиру було продано за 109 318 грн., які ОСОБА_5 отримав в момент підписання договору, що підтверджується його змістом.
Вважає, що ОСОБА_5, мав достатньо повноважень щодо укладення від імені ОСОБА_1 договорів купівлі -продажу, у тому числі й на квартири, оскільки остання наділила його такими згідно довіреності від 10 вересня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованої за № 4980. Згідно даної довіреності, ОСОБА_5 був наділений правом подання та підпису всіх без винятку документів, в тому числі й договору купівлі-продажу, іпотеки необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень, заяв подання яких передбачено законодавством про нотаріат». Саме так він розуміє дану довіреність та так її розуміла нотаріус, що посвідчувала договір купівлі -продажу, яка перевіряла дійсність довіреності, повноваження продавця та відношення до спірного договору позивача ОСОБА_4, представник якого, в судовому засіданні підтвердив згоду на продаж, як це зазначено у договорі. Тлумачення змісту довіреності представниками позивачів та відповідача за позовом поданим ОСОБА_4, вважає таким, що спрямований на введення в оману суд та схилити суд до прийняття завідомо неправосудного рішення. Звернув увагу суду, що законодавець дав вичерпний перелік підстав визнання правочинів недійсним. Позивачі не вказали жодної конкретної підстави, зазначивши весь розділ матеріального права, що регулює дані відносини, при цьому не надавши будь якого доказу. Навпаки, участь в судовому засіданні адвоката ОСОБА_11 - представника позивача ОСОБА_4 на підставі договору про правову допомогу, підтверджує, що останній розуміє значення своїх дій та керує ними, інакше є сумнів у належності повноважень представника, або небезпека, що з цих підстав буде оскаржено рішення суду. Крім того, наведені у заявах обставини, нічим не підтверджуються. Також звернув увагу, що по суті позивачами заперечуються повноваження на відчуження спірної квартири ОСОБА_5, який є їх онуком позивачів, проте, позивачі не мають до нього жодних претензій. За даних обставин, позивачам слід поставити питання про шахрайство їх онука та притягнути його до кримінальної відповідальності. Крім цього, позивач ОСОБА_4 в своїй заяві вказує, що її місце реєстрації є АДРЕСА_1, що не відповідає матеріалам справи і ще раз підтверджує неправдивість поданих фактів в позовних заявах як позивача ОСОБА_1, так і позивача ОСОБА_12, що частково підтверджується їх представниками. Більш того, дана довіреність є дійсною і по даний час, оскільки термін її дії закінчується у вересні 2012 року, однак позивач її не скасувала. Просить відмовити в позові за безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 згідно договору купівлі -продажу від 28 березня 2003 року, що посвідчений ОСОБА_13 -приватним нотаріусом Львівського міського округу та зареєстрований за № 1114 (ас.59) придбала квартиру АДРЕСА_1.
10 вересня 2009 року позивач ОСОБА_1 видала довіреність на ім'я свого онука ОСОБА_5, згідно якої, наділила його повноваженнями «… подавати та підписувати всі без винятку документи, в тому числі й договору купівлі-продажу, іпотеки необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень, заяв, зокрема тих заяв, подання яких передбачено законодавством про нотаріат ( втому числі про сімейний стан та щодо майна, яке є предметом спільної сумісної власності тощо)». «Довіреність видана з правом передоручення іншим особам та зберігає чинність до десятого вересня 2012 року».
Дана довіреність посвідчена ОСОБА_10- приватним нотаріусом Бережанського районного округу та зареєстрована за № 4980 (ас. 9 -11).
Судом також встановлено, що дана довіреність не скасована, а її оригінал у позивачів та їх представників відсутній, також відсутні дані про можливе передоручення повноважень, зазначених у даній довіреності.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5. укладаючи спірний договір купівлі - продажу діяв в межах повноважень наданих йому ОСОБА_1 та відповідно до чинного законодавства в її інтересах, що у повній мірі відповідає змісту договору та вимогам ст. ст.. 237 -239, 244, ч. 3 ст.ст. 248 - 249 ЦК України.
Судом також встановлено, що оригінал довіреності у позивачів та їх представників відсутній, відсутні також дані про можливе передоручення повноважень, зазначених у даній довіреності. У той же час, квартира продана, а отже необхідність у такій довіреності щодо повноважень до даної квартири відпала, якщо слідувати поясненням позивачів, що довіреність видавалася для здійснення ремонту перепланування квартири і все, що з цим пов'язано. Разом з тим, довіреність не скасована та продовжує діяти до вересня 2012 року, і у свою чергу це дає суду підстави вважати, що позивачі довіряють ОСОБА_5., довіряли і на час укладення спірного договору, а останній діяв в їх інтересах.
Дана обставина спростовує твердження представників позивачів, щодо волевиявлення їх довірителів, оскільки такі пояснення суперечать матеріалам справи та послідовності подій, досліджених в судовому засіданні.
Діючи саме відповідно до змісту вказаної вище довіреності, внук позивачів - ОСОБА_5, від імені та інтересах ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, уклали договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3302 ( ас.12).
Як вбачається із змісту спірного договору, відчужувач та набувач попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, і розуміючи значення своїх дій, без будь - якого примусу, як фізичного, так і морального, уклали цей договір. Згідно п. 14 договору, сторонам роз'яснено зміст ст.ст.210, 662 Цивільного кодексу України. Крім того, п.12 вищезгаданого договору передбачено, що відчужувач та набувач підтверджують, що цей договір не носить характер фіктивного та удаваного правочину, оскільки сторони не приховують обставин, які мають істотне значення для договору: внаслідок укладення даного договору, не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб,яких сторони зобов'язані утримувати за законом чи договором; договір не укладався під впливом тяжкої для них обставини, вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним: усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків,які обумовлені в ньому, сторони договору свідчать, що в наслідок укладення цього договору прав та законних інтересів другого з подружжя, укладання договору здійснюється з врахуванням інтересів сім'ї (Договір посвідчено при наявності згоди на продаж квартири гр. ОСОБА_4- чоловіка гр. ОСОБА_1- продавця та згоди на куплю квартири гр. ОСОБА_15- чоловіка -гр. ОСОБА_2
Представник продавця свідчить, що вчинення цього правочину не суперечить правам малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб.
Факт надання дозволу громадянином ОСОБА_4 -позивачем по справі, на продаж квартир, як це зазначено у спірному договорі , підтвердив в судовому засіданні його представник, тобто визнав дану обставину. Не заперечила цьому також представник позивача ОСОБА_1, що виступає також представником відповідача за позовом ОСОБА_4
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 надавав дозвіл на продаж квартири, а отже не міг не знати про укладення спірного договору купівлі продажу, що спростовує його доводи про відсутність наміру продати квартиру та обговорення цього питання з дружиною.
Згідно п. 17 вказаного договору, продавець зобов'язувався повністю звільнити продану квартиру для без перешкоджання користування нею покупцем , виписатися з неї та оплатити всі належні комунальні платежі не пізніше 18 вересня 2010 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_16 станом на 02 грудня 2011 року з квартири не виписалася, у зв'язку з чим, зняття її з реєстрації за вказаною адресою відбулося відповідно до рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2010 року, ухваленого заочно у цивільній справі № 2 -3330/11, що підтверджується довідкою №122 від 06.02.2012 року, виданої ЛКП «Листопадове». (ас. 49 -50).
17 травня 2011 року ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони уклали договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, що посвідчений ОСОБА_10- приватним нотаріусом Бережанського районного округу та зареєстрована за № 1652 (ас. 16).
Згідно витягу № 30948395 від 12 серпня 2011 року, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3 (ас.17).
Таким чином, судом встановлено, що як відповідач ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 набули на законних підставах, передбачених ст.. 328 ЦК України, тобто на підставі правочину.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, для того, щоб правочин був чинним, необхідно, щоб зміст правочину не суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, згідно ст.. 215 та ст.. 203 ЦК України, на які покликаються позивачі, законодавець дав вичерпний перелік підстав недійсності правочину, разом з тим, позивачі не довели жодного з них.
Щодо намагання представників нав'язати своє тлумачення змісту довіреності, зокрема щодо наявності в ній волі довірителя ОСОБА_1 на передачу права ОСОБА_5. укладати договори купівлі - продажу, то суд відхиляє такі, оскільки тлумачення може відбуватися сторонами, а представники в даному випадку, не можуть бути такими, оскільки не можуть висловити індивідуальну думку та відношення своїх довірителів щодо їх бажання настання правових наслідків, їх волевиявлення щодо передачі повноважень у в минулому часі.
У той же час, представники не заявили перед судом клопотання про постановлення судом рішення про тлумачення змісту правочину, як це передбачено ч. 2 ст. 213 ЦК України.
Суд також відхиляє покликання представника, що діє в інтересах позивача ОСОБА_4, на вимоги ст. 225 ЦК України та на доводи, зокрема, що на час надання згоди на відчуження квартири, ОСОБА_4 перебував в хворобливому стані, у зв'язку з чим не міг усвідомлювати значення своїх дій, оскільки такий стан особи, може бути встановлений тільки висновками експертів на підставі рішення суду про призначення експертизи.
Відповідно до ст. 145 ЦПК України, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, призначення експертизи є обов'язковим.
Разом з тим, представник покликаючись на хворобливий стан свого довірителя не надав суду жодного підтвердження цьому та не вказав місце знаходження доказів, які б дали суду можливість їх витребувати та на підставі яких, визнати об'єктами експертного дослідження з призначенням експертизи, в порядку передбаченому ст. 144 та 145 ЦПК України.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь - яких документів, що свідчили б про хворобливий стан позивача ОСОБА_4 станом на вересень 2009 року, суд визнає твердження представника позивача припущеннями, які в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України, не можуть бути прийняті судом як доказ.
Крім цього, такі твердження позивача спростовується п. 12 договору, з якого слідує : «…Договір посвідчено при наявності згоди на продаж квартири гр. ОСОБА_4- чоловіка гр. ОСОБА_1- продавця та згоди на куплю квартири гр. ОСОБА_15- чоловіка - гр. ОСОБА_2.»тобто дієздатність була перевірена нотаріусом, і це позивачами не спростовано.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак ні позивачі, ні їх представники цих вимог не виконали.
Як вбачається з матеріалів справи, представники не надали суду жодного доказу, який би дав підстави визнати недійсність спірного правочину, всі їх доводи та твердження є тільки припущенням.
Отже, судом встановлено, спірний правочин відповідає вимогам діючого законодавства, відповідає волі сторін, підстав для визнання його недійсним, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 8, 10, 27, 31, 60, 69, 208 - 210,212-215 ЦПК України, -
Відмовити позивачу -ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, щодо визнання недійсним Договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 , який 18 вересня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 3302, за безпідставністю.
Відмовити позивачу -ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, щодо витребування квартири АДРЕСА_1 у відповідача ОСОБА_3 і повернути її власникові -ОСОБА_1 , за безпідставністю.
Відмовити третій особі із самостійними вимогами - ОСОБА_4 у визнанні недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 18 вересня 2009 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, який 18 вересня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 3302, за безпідставністю.
Арешт накладений на квартири АДРЕСА_1 відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2011 року (ас.23), скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через суд , що ухвалив рішення.
.
Суддя В. Кузь