ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 вересня 2012 р. № 2а-6595/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Журомської М.В.,
за участю секретаря -Козьміна А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Харечко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (Бориславське відділення) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (Бориславське відділення) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. № 0042761740.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та відповідно до п.п.4 п.297.1 ст.297 розділу ХІV Податкового кодексу України не є платником податку на землю. Земельна ділянка, на яку податковим органом нараховані суми земельного податку спірним податковим повідомленням-рішенням, використовується ним у господарській діяльності, що звільняє від сплати та подання звітності з земельного податку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що земельна ділянка належить позивачу, як фізичній особі, а не як підприємцю, звільняється від сплати земельного податку у відповідності до пп.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України тільки підприємець (платник єдиного податку). Оскільки у Державному акті на право власності на земельну ділянку не зазначено, що власником ділянки є підприємець, тому суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 повинен сплачувати земельний податок. Аналогічна позиція викладена у листі Державної податкової служби України від 06.03.2012 р. № 6535/7/17-3217. Отже, оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та не підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Додатково зазначив, що скільки державний акт на право власності на земельну ділянку оформлений на позивача, як на фізичну особу, то у позивача наявний обов'язок щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією (Бориславське відділення) 22.05.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0042761740, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання з земельного податку фізичних осіб в розмірі 857,65 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зареєстрований виконавчим комітетом Бориславської міської ради Львівської області як фізична особа-підприємець 09.03.2010 року та перебуває на обліку у Бориславському відділенні Дрогобицької державної податкової інспекції.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного внеску суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2012 року є платником єдиного податку за ставкою 20% (2 група); місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 вид господарської діяльності: надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань.
З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати земельного податку платниками податку закріплений нормами Податкового кодексу України (далі-ПК України).
Згідно із статтею 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Нарахування фізичним особам сум податку, відповідно до норм п. 286.5 ст. 286 ПК України, проводиться органами державної податкової служби, які видають до 01 липня поточного року податкове повідомлення рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку ст. 58 ПК Укрїни.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 732553 від 22.07.2005 року, земельна ділянка площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1. Цільове призначення земельної ділянки-будівництво та обслуговування пансіонату.
Підпунктом 4 пункту 297.1. статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Як вбачається зі змісту п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України звільнення платника єдиного податку від нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку відбувається за умови використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності
Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за ОСОБА_1 з 25.08.2011 року зареєстроване право власності на житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2
Як пояснив у судовому засіданні позивач та підтвердив відповідач, вказаний житловий будинок є Пансіонатом «Гостинний двір», що використовується ним у господарській діяльності: надання місць для тимчасового проживання.
Отже, власником зазначеного вище нерухомого майна та земельної ділянки є фізична особа -ОСОБА_1.
У судовому засіданні представник відповідача не надав суду доказів, які спростовують твердження позивача про використання ним зазначеної земельної ділянки у господарській діяльності.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що адреса, за якою знаходиться належне позивачу нерухоме майно співпадає з адресою, зазначеною в Свідоцтві про сплату єдиного податку, що є ще одним підтвердженням використання, належного позивачу нерухомого майна у підприємницькій діяльності.
За наведених обставин та враховуючи те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться належне позивачу нерухоме майно, суд приходить до висновку, що зазначена земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, а, отже, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України не підлягає оподаткуванню.
Оскільки позивач є платником єдиного податку і використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_2 для провадження підприємницької діяльності, нарахування йому податкового зобов'язання зі сплати податку за землю за використання земельної ділянки, яка знаходиться під цим приміщенням, є протиправним та суперечить вимогам пункту 297.1. статті 297 ПК України.
Зазначена позиція також висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 листопада 2011 року № К-18091/09.
Щодо твердження відповідача про те, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного податку лише у тому випадку, якщо державний акт на право власності на земельну ділянку оформлений на фізичну особу-підприємця та дана земельна ділянка використовується для здійснення саме господарської діяльності, тому, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку оформлений на позивача, як на фізичну особу, то у позивача наявний обов'язок щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. «а»ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що діючим законодавством не визначено такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не закріплено норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, оскаржуване податкове повідомлення -рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 111,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (Бориславське відділення) від 22.05.2012 р. № 0042761740.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 111,00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлено 21.09.2012 року.
Суддя Журомська М.В.