Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
15.08.2012 р. 10:50 Справа № 2а-2224/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Ополинський О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України", вул. Галини Петрової, 2-а, м.Миколаїв, 54029;
доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029;
проскасування податкового повідомлення-рішення №0000580231 від 06.04.12р.
за участю представників:
від позивача: Кочубей О.В., довіреність №12/1942 від 07.10.11р.;
від відповідача: Єрошкіна Л.В., довіреність №19/9/10-00 від 02.03.12р.;
Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення №0000580231 від 06.04.2012р. прийняте на підставі акту перевірки від 21.03.12р. №229/22-200/31159920.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.4-10, 46-48, 84-87).
На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.33-36).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" зареєстроване виконкомом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в органах податкової служби з 24.10.2000р. (а.с.12).
Позивач має 21 зареєстрований структурний підрозділ (філію) на території Миколаївської області та виконує основні види діяльності: добування піску, гравію; виробництво бетонних розчинів; будівництво доріг і автострад тощо (а.с.16).
Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва (надалі - відповідач) було проведено перевірку Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач).
За результатами перевірки було складено акт від 21.03.12р. №229/22-200/31159920 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Миколаївський облавтодор" (код за ЄДРПОУ 31159920) з питань взаємовідношень з ТОВ "Бюро Ейнштейн" (код за ЄДРПОУ 35534529) за травень 2011 року (а.с.11-27).
На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000580231 від 06.04.12р. (а.с.28).
В рішенні зазначено, що згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість 202254,00грн. (за основним платежем 202253,00грн. та штрафні санкції 1,0грн.).
В Акті перевірки також було зазначено, що відносини між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Бюро Ейнштейн") не мали реального характеру, зазначений контрагент (відповідно до інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва) не знаходиться за своєю юридичною адресою та не подає податкову звітність.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у періоді що перевірявся.
Судом були досліджені наступні докази (а.с.49-70, 89-129, 131-155):
- договір №2008/34 від 16.10.08р., укладений між позивачем та ТОВ "Бюро Ейнштейн" (у рамках якого у період, який перевірявся, відбулися поставки товару (бітуму);
- видаткові накладні №РН-0000133 від 26.05.11р.; №РН-0000136 від 19.05.11р.; №РН-0000135 від 16.05.11р.;
- накладні на перевезення товару залізничним транспортом №45172970 від 15.05.11р.; №45249273 від 18.05.11р.; №45433349 від 25.05.11р.;
- податкові накладні №2 від 19.05.11р.; №5 від 26.05.11р.; №1 від 16.05.11р.
- лист начальника станції Терновка -Миколаївська (а.с.128);
- платіжні доручення щодо сплати отриманого товару (бітуму) (а.с.71-72, 123-127):
Таким чином, факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Бюро Ейнштейн" підтверджується зазначеними документами. Придбані товари (бітум) призначені для використання у безпосередній господарській діяльності позивача (позивач є спеціалізованим державним підприємством, яке виконує дорожні роботи з застосуванням бітуму).
Надані позивачем залізничні накладні мають вказівку відправника товару (бітуму) (ПММ ПП "Лукойл-Україна") з про переадресацію товару (бітуму). Дані (кількість бітуму), вказані у залізничних накладних, збігаються з даними, наведеними у видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ "Бюро Ейнштейн" на адресу позивача.
ТОВ "Бюро Ейнштейн", є торгівельним посередником, який після купівлі бітуму його не отримує, а перенаправляє його доставку своїм покупцям (у даному випадку позивачу).
Таке перенаправлення вантажів при перевезеннях залізничним транспортом є звичайною господарською практикою. Як вбачається з договору №22/04 від 27.04.11р., укладеному між ТОВ "Бюро Ейнштейн" з його постачальником, ТОВ "Дор-транс-буд", предметом поставки є саме бітуми виробництва групи компаній "Лукойл".
За договором №2008/34 від 16.10.08р., укладеним між позивачем та ТОВ "Бюро Ейнштейн" відбувалися поставки товару (бітуму) не тільки у період, який перевірявся (тобто не тільки у травні 2011р.). Так, у рамках цього договору відбулися, крім травневих, поставки бітуму за наступними документами:
- видаткова накладна №РН-0000163 від 29.06.11р.; №РН-0000194 від 05.07.11р.; №РН-0000195 від 09.07.11р.; №РН-0000254 від 26.08.11р.; №РН-0000277 від 29.08.11р.;
- накладна на перевезення товару залізничним транспортом №45713526 від 05.06.11р.; №44351336 від 30.06.11р.; від 09.07.11р.; від 09.07.11р.; від 22.08.11р.; від 23.08.11р.;
- податкова накладна №18 від 29.06.11р.; № 12 від 05.07.11р.; № 22 від 09.07.11р.; № 23 від 09.07.11р.; № 24 від 26.08.11р.; № 31 від 29.08.11р.;
- платіжні доручення про сплату бітуму: - №1646 від 12.07.11р.; - №1805 від 26.07.11р.; - №1981 від 11.08.11р.; - №2965 від 17.11.11р.; - №3109 від 30.11.11р..
У наведених вище накладних на перевезення товару залізничним транспортом №45713526 від 05.06.11р.; №44351336 від 30.06.11р.; від 09.07.11р.; від 09.07.11р.; від 22.08.11р.; від 23.08.11р. також не вказано ТОВ "Бюро Ейнштейн". Але, на відміну від з/д накладних за травень 11р., вказано одержувача - ДП "Миколаївський облавтодор" (його Вознесенська філія).
Суд зазначає, що кількісні показники (тоннаж та вартість) бітуму у наданих суду з/д накладних за травень 2011 року збігаються з кількісними показниками бітуму у видаткових (тоннажем) та податкових накладних (вартість) за той же травень 2011р.
Так само кількісні показники (тоннаж та вартість) бітуму у наданих суду з/д накладних за інші, крім травня 2011р., періоди збігаються з кількісними показниками бітуму у видаткових (тоннажем) та податкових накладних (вартість) за відповідні ним періоди.
В обох випадках (тобто як у травні 2011р., так й у інші періоди) постачальником бітуму позивачу було ТОВ "Бюро Ейнштейн".
Що стосується посилання відповідача на інформацію отриману відповідачем від ДПІ у Печерському районі м.Києва (а.с.38-42), то суд зазначає, що згадана інформація (щодо відсутності ТОВ "Бюро Енштейн" за юридичною адресою та щодо ненадання податкової звітності) спростовується листом ТОВ "Бюро Ейнштейн" від 28.12.11р. яким було повідомлено ДПІ про місцезнаходження товариства та про надання податкової звітності (а.с.162). Зазначений лист було отримано податковим органом 29.12.2011р. Позивачем також було надано суду копії податкової звітності (податкові декларації) ТОВ "Бюро Ейнштейн" з відміткою податкового органу про отримання документів (а.с.163-167).
ТОВ "Бюро Ейнштейн", яке видало податкові накладні, було зареєстроване як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій (продажу товарів позивачу). Вказаний факт відповідачем не заперечується.
Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста щодо почеркознавчої експертизи з огляду на неоднозначність висновків встановлених спеціалістом (а саме - на певних документах підпис виконаний керівником ТОВ "Бюро Ейнштейн" а на інших ймовірно другою особою) (а.с.173-177).
На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ "Бюро Ейнштейн" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі підприємства, суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.
Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується.
Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:
- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;
- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;
- правочини щодо відчуження викраденого майна;
- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (бітум) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.
Відповідачем не надано суду будь -яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, порушення кримінальних справ та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.
Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 ПК України.
В той же час судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем та його контрагентами.
Суд також дійшов висновку що дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди -нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.
В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4, висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.
При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини"№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача неправомірним.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000580231 від 06.04.2012р. прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 21.03.2012 року № 229/22-200/31159920.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920) сплачений судовий збір в розмірі 2022грн. 54коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
Вступну та резолютивну частини постанови
складено в нарадчій кімнаті і проголошено
в присутності представників сторін 15.08.12р.
Повний текст постанови складено та підписано 17.08.12р.