донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.06.2006 р. справа №19/113
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Акулової Н.В.
суддів
Алєєвої І.В., Діброви Г.І.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Степанов В.В.-дир. (дов. №1410 від 19.02.2004р.),
від відповідача:
Зайцева М.Ю. (дов. №222/2005 від 04.11.2005р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область
на рішення господарського суду
Донецької області
від
05.05.2006 року
по справі
№19/113 (суддя Азарова З.П.)
за позовом
Приватного підприємства "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область
до
Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" м.Донецьк
про
відшкодування шкоди в сумі 8968грн.73коп.
Приватне підприємство "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" м.Донецьк про стягнення 6961грн.32коп. шкоди та судових витрат, а саме 2706грн.07коп. шкоди у виді індексу інфляції, 609грн.48коп. річних згідно ст.214 ЦК УРСР (ст.625 ЦК України); 3645грн.77коп. упущеної вигоди згідно ст.536, 22 ЦК України (т.1 а.с.8).
11.05.2005р. позивачем були надані уточнення до позовної заяви, згідно яких позивач збільшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду з урахуванням інфляції та 3% річних в розмірі 8159,37грн.
13.05.2005р. позивач надав заяву про збільшення ціни позову та уточнення до позовної заяви, згідно якої позивач збільшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду з урахуванням інфляції та 3% річних в розмірі 8 159,37грн., зазначивши, що позивач при подачі уточнень до позовної заяви від 11.05.2005р. припустився неточності у правильності назви процесуального докуме нту, тому просить вважати всі документи тотожними або, як один документ.
01.06.2005р. позивач надав заяву №2 про збільшення ціни позову та уточнення до позовної за яви, згідно якої позивач збільшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача шкоду в розмірі 14173,68грн., яку виражає в сумі 3537,62грн. процентів за користування чужими коштами; 2869,18грн. - інфляційну суму за час затримки повернення боргу; 1895,88грн. штрафів (пені) за несвоє часне виконання грошового зобов'язання; 5871,00грн. витрат на відновлення порушеного права.
Рішенням від 16.06.2005р. господарський суд Донецької області відмовив ПП "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область у задоволенні позову до Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" м.Донецьк про стягнення з відповідача 14173грн.68коп. шкоди (т.1 а.с.124).
Постановою від 10.08.2005р. Донецьким апеляційним господарським судом рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2005р. у справі №19/113 залишено без змін, апеляційну скаргу ПП "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область без задоволення (т.1 а.с.174).
Постановою від 16.11.2005р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. та рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2005р. у справі №19/113 скасував, матеріали справи направив на новий розгляд до місцевого господарського суду (т.1 а.с.199).
Позивач заявою №3 уточнив позовні вимоги та просить стягнути 2869грн.18коп. інфляційні збитки згідно ст.625 ЦК України; 3537грн.62коп. -процентів за користування чужими коштами, які складаються з суми доходу за перші п'ять місяців та за десять місяців; 1922грн.39коп. штрафні санкції, які складаються з пені в сумі 1738грн.34коп. та штрафу 184грн.05коп. (ст.625 ЦК України); 5871грн. витрат на відновлення порушеного права з урахуванням індексу інфляції, оскільки позивач є директором та сам визначає розмір своєї платні (т.2 а.с.3-7).
Позивач заявою №4 уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 14173грн.68коп. (т.2 а.с.30-34).
Позивач звернувся з уточненням №5 до позовної заяви та просить стягнути 1828грн.97коп. штраф (пеню) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; 2034грн.63коп. процентів за користування чужими коштами; 3184грн.79коп. -урахування інфляції за час затримки повернення боргу; 1920грн.38коп. збитків у формі упущеної вигоди (т.2 а.с.62-64).
Рішенням від 05.05.2006р. господарський суд Донецької області (суддя Азарова З.П.) відмовив у задоволенні позову.
Рішення мотивовано тим, що зміну предмету спору ГПК України не надано, тому спір повинен бути розглянутий згідно заявлених вимог позивача.
Рішенням господарського суду м.Києва від 05.04.2004р. по справі №18/75 був задоволений позов позивача до відповідача про стягнення 16706грн. вексельної суми та судових витрат; постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2004р. рішення господарського суду від 05.04.2004р. залишено без змін; наказ по вищевказаному рішенню господарський суд м.Києва видав 18.01.2005р.; 18.03.2005р. була прийнята постанова №472-3 про відкриття виконавчого провадження; 24.03.2005р. відповідач платіжним дорученням №352 добровільно перерахував на рахунок позивача 16991грн.06коп. та судові витрати; рішення господарського суду м.Києва було виконано у відповідності з діючим законодавством України та у встановлений строк; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним, вексельні зобов'язання регулюються вексельним законодавством, оскільки спір виник з вексельних взаємовідносин; позивач не довів позовні вимоги.
ПП "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2006р. по справі №19/113 та задовольнити позов, стягнув з відповідача 8968грн.73коп. у тому числі 1828грн.97коп. штраф (пеню) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за п.5 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та п.2 ст.48 Уніфікованого Закону, а також ч.1 ст.229 ГК України; 2034,63грн. процентів за користування чужими коштами за ст.1214, 536, 625 ЦК України, ч.6 ст.231 та ч.4 ст.232 ГК України; 3184,79грн. інфляційні за час затримки повернення боргу за ст.625 ЦК України; 1920,38грн. збитків у формі упущеної вигоди за ст.22, 623 ЦК України, ч.1 ст.229 ГК України, оскільки суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального України; висновки, що викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у листі Вищого господарського суду України №01-8/91 від 10.03.1998р. зазначено як нараховується пеня, встановлена п.48 Положення про переказний і простий вексель, тому вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у формі пені за несвоєчасну оплату векселя за ч.2 ст.48 Уніфікованого Закону та п.5 ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні» цілком грунтується на вимогах чинного законодавства; рішенням господарського суду м.Києва від 05.04.2002р. було відмовлено позивачу в стягненні зовсім інших відсотків (за ст.5 Уніфікованого Закону), а не тих за п.2 ст.48 Уніфікованого Закону, про які йдеться мова; не треба ніяких додаткових підстав для виникнення обов'язку сплачувати проценти за неправомірне користування чужими коштами; відмова в стягненні інфляційних є наслідком неправомірного застосування судом норм матеріального права; суд не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, як того вимагає ст.43 ГПК України.
Корпорація "Індустріальна спілка Донбасу" м.Донецьк просить рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2006р. у справі №19/113 залишити без змін, в задоволені скарги відмовити, оскільки виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу; на виконання наказу 18/75, виданого судом 18.01.2005р. відповідач платіжним дорученням №352 від 24.03.2005р. перерахував позивачу 16991грн.06коп; тобто рішення господарського суду м.Києва, яке вступило в силу 01.06.2004р. виконано; порядок виконання рішень суду регулюється Законом України “Про виконавче провадження», тому ст.625 ЦК України застосовуватись не може; обов'язки по векселю відповідач виконав відповідно діючого законодавства України; у відповідача відсутні грошові обов'язки перед позивачем у рамках цивільного законодавства; вимоги згідно ч.2 ст.48 Уніфікованого Закону були предметом спору по справі №18/75.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України «Про судоустрій» та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
ПП "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область звернулось до суду з клопотанням №25 від 29.06.2006р. про додаткові аргументи щодо підтримання своєї правової позиції на додаток того, що було зазначено в апеляційній скарзі позивача (ПП “Око»).
Дане клопотання №25 від 29.06.2006р. розглядається судовою колегією разом з апеляційною скаргою, оскільки воно є додатком того, що було зазначено в апеляційній скарзі.
Клопотання №25 від 29.06.2006р. та апеляційна скарга ПП "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область судом не задовольняються з наступних підстав.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом зазначених приписів ст.22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви). Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом (т.1 а.с.8-9) просив стягнути 2706грн.07коп. шкоди у виді індексу інфляції згідно ст.625 ЦК України, 609грн.48коп. річних згідно ст.214 ЦК УРСР (ст.625 ЦК України); упущену вигоду у сумі 3645грн.77коп. на підставі ст.536 ЦК України, ст.22 ЦК України.
Позивач клопотаннями неодноразово змінював підставу і предмет позову, що суперечить ст.22 ГПК України.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано розглянув позовні вимоги позивача за первісним позовом.
У лютому 2004року Приватне підприємство "Око" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" та ДП “Інститут сучасних технологій» про стягнення 16706,00грн. номінальної суми векселя, 74,00грн. відсотків за векселем, 167,80грн. витрат по сплаті держмита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду м.Києва від 05.04.2004р. №18/75 позов задоволено та стягнуто солідарно з Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" 16706грн.00коп. вексельної суми, 167грн.06коп. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Відповідач, Корпорація "Індустріальна спілка Донбасу", згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, скористався своїм правом на апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. по справі №18/75 рішення господарського суду м.Києва від 05.04.2004р. по справі №18/75 - залишено без змін. Отже, відповідно до ч.3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду м.Києва набрало законної сили 01.06.2004р.
За результатами касаційного провадження рішення господарського суду м.Києва від 05.04.2004р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. залишені без змін, про що 07.10.2004р. була винесена постанова.
На підставі ст.11114 Господарського процесуального кодексу України Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" була подана касаційна скарга до Верховного Суду України.
Верховний Суд України ухвалою від 02.12.2004р. відмовив в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2004р. по справі №18/75.
Рішення господарського суду м.Києва від 05.04.2004р. набрало законної сили 01.06.2004р. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили (ст.116 ГПК України).
18.01.2005р. на підставі ст.116 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом м.Києва стягувачу було видано наказ про примусове виконання рішення по справі №18/75 щодо солідарного стягнення з Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" м.Донецьк та Дочірнього підприємства "Інститут сучасних технологій" м.Київ 16706грн.00коп. вексельної суми, 167грн.06коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення у відповідності з положеннями статті 124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків як здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, і виконуються у порядку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в частині 3 цього Закону. До виконавчого документа підносяться акти господарських судів (ст. 18-1 вказаного Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем - Приватним підприємством "Око" (позивач у справі) 15.03.2005р. була подана заява про примусове виконання наказу №18/75, виданого 18.01.2005р. господарським судом м.Києва про стягнення солідарно з корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", ДП "Інститут сучасних технологій" суми 16991 грн. 06 коп., на підставі чого було відкрите виконавче провадження, про що свідчить постанова відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції м.Донецька №472-3 від 18.03.2005р. (а.с.63).
Цією постановою державна виконавча служба запропонувала боржникам добровільно виконати зазначений наказ до 25.03.2005р.
Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" добровільно платіжним дорученням №352 від 24.03.2005р. перераховано на рахунок Приватного підприємства "Око" заборгованість згідно наказу №18/75 від 18.01.2005р. у сумі 16991грн.06коп. (а.с.45).
Таким чином, виконання рішення господарського суду м.Києва від 05.04.2004р., яке набрало законної сили 01.06.2004р. проводиться на підставі наказу (ст.116 ГПК України), який 18.01.2005р. було видано позивачу, з яким 15.03.2005р. позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції м.Донецька на підставі чого було відкрите виконавче провадження, про що свідчить постанова ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м.Донецька №472-3 від 18.03.2005р., якою запропоновано відповідачу добровільно виконати зазначений наказ №18/75 до 25.03.2005р.; відповідач платіжним дорученням №352 від 24.03.2005р. перерахував позивачу згідно наказу №18/75 від 18.01.2005р. суму 16991грн.06коп.
Предмет позову є стягнення 2706грн.07коп. шкоди у виді індексу інфляції з 10.01.2004р. по 01.06.2004р., з 01.06.2004р. по 25.03.2005р. згідно ст.625 ЦК України, 609грн.48коп. річних з 1 червня по 25 березня -298 днів згідно ст.214 ЦК УРСР (ст.625 ЦК України); упущену вигоду в сумі 3645грн.77коп. на підставі ст.536 ЦК України, ч.2 ст.22 ЦК України, яка складається з суми доходів за перші п'ять місяців та суми доходу за десять місяців (т.1 а.с.8-11).
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; по-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 536 ЦК України передбачає зобов'язаність боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Тобто норма щодо обов'язковості сплати процентів за користування чужими грошима носить диспозитивний характер тільки для відносин між фізичними особами. Інші суб'єкти цивільного права змінити правила ч.1 ст.536 ЦК України не в змозі.
За загальним правилом, викладеним у ст.22 ЦК України, відшкодуванню підлягають збитки у повному обсязі, тобто як реальні збитки, так і упущена вигода. Наявність збитків, завданих порушенням зобов'язання та їх розмір у кожному конкретному випадку має доводитися кредитором.
При визначенні упущеної вигоди мають враховуватись заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/870 від 26.07.2002р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з розрахунками», норми Цивільного Кодексу України до правовідносин, пов'язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що спір по справі №18/75 виник з вексельних взаємовідносин і розмір відсотків встановлений Уніфікованим Законом та Законом України “Про обіг векселів в Україні».
Крім того, ст.48 Уніфікованого Закону про переказні і прості векселі передбачає відповідальність у випадку прострочення виплати вексельної суми, а саме з нарахуванням відсотків, якщо вони були обумовлені.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.33 ГПК України позивач не довів які саме понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди, чим це підтверджується (якими документами); які прийняті міри про не збільшення їх розміру; не доведено протиправної поведінки відповідача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою у вигляді упущеної вигоди та вини відповідача; не довів чому просить стягнути упущену вигоду за п'ять та десять місяців, коли позивач з наказом №18/75 звернувся до ВДВС Ворошиловського району м.Донецька 15.03.2005р., яка встановила відповідачу строк добровільного виконання заборгованості до 25.03.2005р., яке виконано відповідачем 24.03.2005р.; не надав доказів, з посиланням на поважні причини, чому в січні 2005р., а не червні 2004р. звернувся до господарського суду м.Києва про видачу наказу №18/75, оскільки відповідно ст.116 ГПК України виконання рішення суду провадиться на підставі наказу.
Доводи скаржника, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Крім того, по справі №18/75 позивачем дійсно заявлялись відсотки за векселем в сумі 93грн.
З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Відновити строк на подання апеляційної скарги.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2006р. у справі №19/113 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Око" с.Червоний Оскіл Ізюмівський район Харківська область без задоволення.
Головуючий Акулова Н.В.
Судді: Алєєва І.В.
Діброва Г.І.
Надруковано: 6 прим.
1-2-позивачу
3-відповідачу
4-у справу
5-ГСДО
6-ДАГС