Справа № 0538/7050/2012
09 серпня 2012 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Адамової Т.С.,
при секретарі Хайтуловій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
09.08.2012 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою. Одночасно з подачею позову надав заяву про забезпечення його позову шляхом витребування з компетентних органів відомостей, щодо знаходження у власності відповідача рухомого та нерухомого майна, а також накладення на нього арешту.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову -підлягає поверненню заявнику за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, що допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо неприйняття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З вимог ч.2 ст.151 ЦПК України вбачається, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 8 ст.153 ЦПК України встановлено, що заяву про забезпечення позову подану без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, суд повертає заявнику, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у проваджені якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
В порушення п.3 ч.2 ст.151 ЦПК України позивачем у поданій заяві про забезпечення позову не наведені всі необхідні відомості, які потрібні для забезпечення позову, а саме не вказано, на яке конкретно майно він просить накласти арешт, а також не надано відомостей щодо вартості цього майна, що унеможливує перевірити співрозмірність вартості майна, щодо якого заявлено клопотання про накладення арешту, заявленим позовним вимогам.
Крім того, зі змісту вимог, викладених в заяві про забезпечення позову вбачається, що позивач просить витребувати з компетентних органів відомостей, щодо знаходження у власності відповідача рухомого та нерухомого майна, що не являється предметом розгляду таких заяв, оскільки за своєю правовою природою така процесуальна дія, як забезпечення позову, є заходом захисту матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.
Разом з тим, за змістом роз'яснень у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.
Враховуючи наведене, вирішення питання щодо витребування з компетентних органів відомостей, щодо знаходження у власності відповідача рухомого та нерухомого майна -в рамках розгляду заяви про забезпечення позову -є неприпустимим та не відповідає вимогам процесуального закону.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст.151-153, 209 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою -повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя__________________________Т.С. Адамова