Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/2715/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В.В.
Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб Доповідач Суровицька Л. В.
Іменем України
12.09.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - Суровицької Л.В.,
суддів - Авраменко Т.М., Кіселика С.А.
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника -ОСОБА_3 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця -ОСОБА_5, треті особи -ОСОБА_6, страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
У лютому 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, треті особи : ОСОБА_6, страхова компанія «ВУСО»про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначали, що 21 січня 2011 року о 10 годині 30 хвилин в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 керуючи автомобілем IVEKO MP 440 E42, реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом ЧМПЗАП 6524 реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 , порушив Правила дорожнього руху, допустив перекидання автоцистерни, в якій здійснювалось перевезення котельного палива (ТК-2) в кількості 23 тони, внаслідок чого 10 тон мазуту витекло та забруднило належний їм на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, земельну ділянку, на якій він розташований. Через потрапляння мазуту до льоху були пошкоджені продукти харчування, а через потрапляння мазуту до криниці - вони втратили можливість користуватись питною водою. Забруднення житлового будинку унеможливило їх проживання у ньому, а забруднення земельної ділянки позбавило можливості використовувати її за призначенням -для ведення городництва та обслуговування будинку і інших споруд. Також внаслідок потрапляння мазуту на подвір'я та в будинок, ОСОБА_4 отримала отруєння парами вказаної хімічної речовини, у зв'язку з чим проходила курс лікування.
Вказаними діями ОСОБА_7 їм було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
Оскільки на час скоєння ДТП водій ОСОБА_6 перебував у трудових стосунках з ФОП -ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого як власника транспортного засобу застрахована, просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 152 708 грн., на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 153 608 грн., на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 7 000 грн., на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а також стягнути всі судові витрати по справі (т.1, а.с. 3-5).
В судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги і просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів на відшкодування матеріальної шкоди по 75 037 грн. , на відшкодування моральної (немайнової) шкоди по 20 000 грн. кожному , а також витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи (т.2, а.с.34-35).
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги пред явлено до відповідача безпідставно, оскільки фізична особа -підприємець ОСОБА_5 не є належним відповідачем (т.2, а.с.56-58).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, просять рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.2, а.с.71-74). Зазначають, що суд безпідставно прийшов до висновків про відсутність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_6, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилково не застосував ст.1172 ЦК України, яка регулює правовідносини, що склались між сторонами.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представник ФОП ОСОБА_5 заперечила проти них і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа -ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги позивача, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_4 та представник третьої особи -страхової компанії ВУСО, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Згідно ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Інший позивач -ОСОБА_4 апеляційну скаргу на рішення суду не подавала та не уповноважувала на це ОСОБА_2 або будь-яку іншу особу, тому колегія суддів не входить в обговорення щодо відповідності рішення суду нормам матеріального і процесуального права в частині відмови в задоволенні її позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
В судовому засіданні 29.08.2012 року представник ОСОБА_2 підтвердив, що він уклав угоду про надання правової допомоги з ОСОБА_2 і представляє лише його інтереси, що підтверджується технічним записом фіксування судового засідання (а.с.71-74, 75-76).
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з ясованих обставин, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 виходив з того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5, а управляв транспортним засобом на підставі довіреності.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно зі ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,
об єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду цим вимогам не відповідає.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За правилами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов язків.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено виливом мазуту належне йому домоволодіння з надвірними будівлями, подвір я, сталася з вини водія ОСОБА_8, який керував автомобілем марки IVEKO MP 440E42, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепом паливоцистерна марки ЧМЗАП 6524 П, державний номерний знак НОМЕР_2, що належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого 18 січня 2006 року Донецьким МРЕВ № 1 та перебував з останнім у трудових відносинах.
Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля № 122861 від 20 січня 2011 року , в цей день 20 січня 2011 року ОСОБА_8 був допущений до роботи на вказаному автомобілі з напівпричепом паливоцистерною для перевезення небезпечного вантажу за маршрутом «Макіївка-Помічна»(т.1, а.с. 14).
21 січня 2011 року близько 10 год.30 хв. ОСОБА_8, керуючи зазначеними транспортними засобами, здійснюючи перевезення нафтопродукту, при виборі безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку, характер вантажу та допустив перекидання автомобіля з напівпричепом, внаслідок чого вилилось 10 тон мазуту, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2011 року провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, у зв язку із закіненням строків, передбачених ст.38 КпАП України, закрито ( т.1, а.с.113).
Та обставина, що водій ОСОБА_8 був допущений до виконання роботи по перевезенню небезпечного вантажу 20 січня 2011 року, підтверджується штампом та підписом особи, яка перевірила посвідчення водія та посвідчила, що він до керування транспортом придатний , підписом механіка на подорожньому листі вантажного автомобіля № 122861 від 20 січня 2011 року (т.1, а.с. 14). Цей документ був наданий ОСОБА_6 працівникам ДАІ після ДТП.
Відповідно до довідки ТОВ «Укрпостачзбут-3»транспортними засобами ФОП ОСОБА_5 з 20 січня 2011 року по 21 січня 2011 року надавались послуги по перевезенню вантажів в межах Донецької області та в Кіровоградську область. За здійснені перевезення ФОП ОСОБА_5 виставлені рахунки-фактури на загальну суму 38 850 грн. Вартість перевезення котельного палива автомобілем № НОМЕР_1 з причепом в сумі 14 600 грн. не оплачено (т.1, а.с.227).
В акті від 21 січня 2011 року, складеному в м. Помічна державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища за участю головного спеціаліста Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області, головного лікаря Добровеличківської райСЕС встановлено, що внаслідок перекидання автомобіля IVEKO, державний номер НОМЕР_1 разом з напівпричепом паливоцистерни державний номер НОМЕР_2, в якому знаходилося паливо котельне із коксохімічних продуктів та продуктів нафтопереробки в кількості 25,340 тон, 10 тон розлилося на земельну ділянку площею 100 кв.м., а саме частину придорожньої смуги та два прилеглих двори по вул. Путепровідна .
Перевізником даного вантажу є ПП «ОСОБА_5», керівник ОСОБА_5 (т.1,а.с.14).
Той факт, що перевізником вантажу був ФОП ОСОБА_5, а також те, що вантаж був небезпечним, підтверджується крім подорожнього листа № 122861 від 20 січня 2011 року з відміткою «Опасный груз»також Дозволом № 0772 від 20 січня 2011 року, виданим УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, яким узгоджено маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу -полімер гранульований, що спучується (паливо для котлів) . Термін дії дозволу до 20 квітня 2011 року (т.1, а.с.132).
Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, по-в язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом регулюються Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів»від 06.04.2000 року № 1644-ІІІ (зі змінами), Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом МВС України 26.07.2004 року № 822, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 року за № 1040/9639, Правилами перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв язку України 25.11.2008 року № 1430.
Відповідно до ст.8 Закону № 1644-ІІІ перевізник небезпечних вантажів зобов язаний, зокрема, у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу. Забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів, в разі дорожнього перевезення -Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України; здійснювати в установленому порядку обо- в язкове страхування відповідальності суб єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів; відшкодувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів передбачено, що на перевізника покладається обов язок щодо підготовки водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.
Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів в контейнерах-цистернах, у вбудованих чи знімних цистернах, переносних цистернах місткістю понад 3 куб.м, проходять крім базового курсу навчання, спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах (п.7.1,7.1.2. правил).
Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалої здачі іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво про підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 6 до цих Правил.
Розділом 10 Правил передбачено, що для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи:
а) заявку на узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи);
б) ДОНВ- свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами пункту 9.1 цих Правил;
г) чинний договір обов язкового страхування відповідальності
суб єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.
У разі відповідності документів, наданих перевізником для отримання узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів, вимогам цих Правил та внесення перевізником плати за оформлення узгодження підрозділ Державтоінспекції МВС України видає узгодження у строк не пізніше ніж п ять робочих днів з дати надходження від перевізника заяви та документів, що додаються до заяви (п.10.3 Правил).
Узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу складається за інформацією, наданою в установленому порядку перевізником небезпечного вантажу (п.10.7.1 Правил).
Узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу в обов язковому порядку підписується посадовою особою перевізника, відповідальною за перевезення небезпечних вантажів, та водіями, що здійснюють перевезення (п.10.7.13 Правил).
Як свідчить Дозвіл № 0772 від 20 січня 2011 року, виданий УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу -палива для котлів, як відповідальна особа за ознайомлення та інструктаж водіїв транспортних засобів по перевезенню небезпечних вантажів, Правилами дорожнього руху та пунктами цього узгодження, підписав ОСОБА_5 - як перевізник небезпечного вантажу.
Також, факт ознайомлення з текстом узгодження, головними положеннями та вимогами нормативних документів щодо перевезення небезпечних вантажів на автомобільному транспорті та адміністративною відповідальністю за їх порушення підтвердив своїм підписом водій ОСОБА_6 (т.1, а.с.132).
За таких обставин, узгодженням маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу -Дозвіл № 0772 від 20 січня 2011 року, виданим уповноваженим органом Державтоінспекцією, підтверджується , що відповідач є перевізником небезпечного вантажу, а ОСОБА_6 особа, яка перебувала з ним у трудових відносинах на час, коли сталась ДТП 21 січня 2011 року в м. Помічна.
Наявність довіреності, виданої ОСОБА_6 на право керування транспортним засобом ОСОБА_6, не підтверджує, що саме на її підставі він керував транспортним засобом 21 січня 2011 року.
Твердження представника відповідача про те, що саме нотаріально посвідчена довіреність, видана ОСОБА_5 є правовою підставою, на якій ОСОБА_6 керував транспортним засобом 21 січня 2011 року, спростовуються матеріалами справи, поясненнями ОСОБА_6
Як пояснив ОСОБА_6 виданою йому від імені ОСОБА_5 нотаріально посвідченою довіреністю від 17 вересня 2008 року він користувався лише тоді, коли керував автомобілем без напівпричепа, без небезпечного вантажу, щоб не дотримуватись затвердженого працівниками ДАІ маршруту руху транспортного засобу.
Відповідно до діючого законодавства, що регулює правовідносини в сфері перевезення небезпечного вантажу, вимог, які існують при здійсненні перевезень небезпечного вантажу, ОСОБА_6 не міг здійснювати перевезення небезпечного вантажу лише на підставі довіреності, виданої йому ОСОБА_5, як фізичною особою, на право керування транспортним засобом від 17 червня 2008 року (т.1, а.с.158)
Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_6 він з 2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював у нього водієм з перевезень небезпечних вантажів, що підтверджувалось копією трудового договору, який у нього разом з іншими документами вилучили працівники міліції, які виїжджали на місце дорожньо-транспортної пригоди. За направленням відповідача він проходив медкомісію, проходив курс спеціального навчання, як водій з перевезення небезпечних вантажів, яке оплачував відповідач. Записи про прийняття та звільнення з роботи відповідач у його трудову книжку не вніс. У виданій йому відповідачем трудовій книжці він виявив записи про його роботу на іншому підприємстві на час коли сталась ДТП, у зв язку з чим звертався із відповідною заявою в прокуратуру, яка потім була направлена в райвідділ міліції. За його заявою було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно відповідача (т.1, а.с.231-234, т.2, а.с.49-50).
Той факт, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ПП «ОСОБА_5»підтверджується копією посвідчення № 7 про проходження спеціального навчання, виданому ОСОБА_8 29.05.2009 року, в якому зазначено місце його роботи : ПП «ОСОБА_5», квитанцією про оплату навчання , в якій зазначено замовником навчання -ОСОБА_5,копією договору Авдіївського МВ ГУ МНС України в Донецькій області № 60 від 19.05.2009 року з ПП «ОСОБА_5»щодо надання послуг з навчання пожежній безпеці, актом приймання-здавання послуг від 29.05.2009 року, розрахунком витрат часу і вартості платних послуг по навчанню пожежно-технічному мінімуму.
Вказані докази апеляційним судом досліджено, як нові докази, ненадання яких третьою особою -ОСОБА_6 до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, поважність цих причин доведена ним.
Та обставина, що у трудовій книжці ОСОБА_6 відсутній запис про прийняття на роботу до ПП «ОСОБА_5»сама по собі не свідчить про відсутність трудових відносин, оскільки обов язок щодо належного оформлення цих відносин покладається на роботодавця.
Згідно із ч.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Та обставина, що між ОСОБА_6 та ПП «ОСОБА_5»виникли трудові відносини у зв'язку з фактичним допуском до роботи, підтверджується також протоколом про адміністративне правопорушення від 21 січня 2011 року, в якому зазначено місце роботи ОСОБА_6 -ПП «ОСОБА_5»(, т.1,а.с.26), поясненнями самого водія ОСОБА_6, наданими як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, постановою Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2011 року, в якій вказано, що ОСОБА_6 працює водієм ПП «ОСОБА_5»(т.1,а.с.110).
Згідно з роз ясненнями п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст.1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв язку з виконанням трудових (службових) обов язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним,тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_6 самовільно використав автомобіль та напівпричеп у своїх особистих цілях для перевезення вантажу, спростовуються Дозволом № 0772 від 20 січня 2011 року на узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, наданим УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, претензією Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області до ФОП ОСОБА_5 від 14.02.2011 року про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок забруднення земельної ділянки нафтопродуктами (паливо котельне із коксохімічних продуктів та продуктів нафтопереробки) на суму 12716 грн.80 коп., актом від 21 січня 2011 року, складеним державним інспектором з охорони навколишнього середовища Кіровоградської області , документами про сплату коштів згідно претензії Державної екологічної інспекції (т.1, а.с.132,146-149, 150, 82 ) .
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.8.3 Дозволу № 0772 від 20 січня 2011 року рух транспортного засобу заборонено , зокрема ,в ожеледицю (т.1, а.с.132).
Недотримання водієм ОСОБА_6 вказаної заборони, неврахування дорожньої обстановки, стало причиною перекидання транспортного засобу та виливу з цистерни нафтопродуктів. Вказані обставини також підтверджується актом обстеження дорожніх умов від 21.01.2011 року (т.1,а.с.133).
Протиправна поведінка працівника ОСОБА_6 щодо недотримання вимог Правил дорожнього руху України , невиконання заборони щодо руху транспортного засобу в ожеледицю, встановленого законодавством про перевезення небезпечних вантажів, перебуває у причинному зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, а тому відповідальність за заподіяну ним шкоду несе роботодавець -фізична особа - підприємець «ОСОБА_5»(т.1, а.с.10).
Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Розмір заподіяної шкоди повинен довести позивач.
На підтвердження заподіяння матеріальної шкоди, позивач надав крім актів про залиття подвір'я нафтопродуктами від 21 січня 2011 року,довідки СЕС від 17 травня 2011 року, протоколів відбору та дослідження проб грунту і питної води, також висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25 травня 2012 року (т.1, а.с.8,14; т.2, а.с.8-19).
У вказаних актах, протоколах проб грунту та води, у висновку судової будівельно-технічної експертизи відсутні відомості про неможливість внаслідок пошкодження житлового будинку його використання за призначенням, про неможливість використання надвірних будівель та земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями, відсутні відомості про неможливість відновлення їх попереднього стану, відсутні відомості про розмір заподіяної матеріальної шкоди.
Згідно висновку експертизи шкода, завдана домоволодінню позивачів є специфічною, оскільки завдана потраплянням нафтопродуктів, які мають негативний вплив на стан, зокрема грунту та води. У зв язку з цим експерт не має можливості відповісти без
з ясування екологічного стану домоволодіння, чи придатне воно для проживання людей.
Не надано експертизою і відповіді на питання про розмір матеріального збитку та про вартість житлового будинку і господарських будівель з урахуванням їх пошкоджень нафтопродуктами.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення вартості житлового будинку з надвірними будівлями,задоволенню не підлягають як недоведені.
Саме з цих підстав належить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, а не з тих підстав, що позов заявлено не до належного відповідача.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. З інших підстав вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивачем не заявлялись.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.3,ч.4 ст.23 ЦК України).
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня увини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з пошкодженням майна внаслідок виливу котельного палива з автомобіля , що перекинувся, позивач зазнав моральних переживань у зв язку з пошкодженням належного йому майна, втратою нормальних умов для проживання, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального і процесуального права, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та про відмову в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення вартості житлового будинку з надвірними будівлями, у зв'язку з недоведеністю цих вимог.
Враховуючи тяжкість, глибину та тривалість моральних страждань, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів, вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди і стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної (немайнової) шкоди -5000 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2002 року № 733 Про затвердження Порядку і правил проведення обов язкового страхування відповідальності суб єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, передбачено, що обов язкове страхування відповідальності суб єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров ю фізичних осіб, навколишньому середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.
Об єктом страхування відповідальності суб єктів перевезення небезпечних вантажів є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.
Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є шкода, заподіяна життю, здоров ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних і юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів (п.4 Порядку і Правил).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що небезпечний вантаж станом на 21 січня 2011 року не був застрахований.
Ці доводи не узгоджуються з вимогами Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (п.10.1) якими передбачено надання в ДАІ для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, крім інших документів,чинного договору обов язкового страхування відповідальності суб єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів. Відсутність вказаного договору унеможливлює узгодження маршруту перевезення.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_6 були поліси обов язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в яких страхувальником зазначений ОСОБА_5, забезпечені транспортні засоби, якими керував ОСОБА_6 (а.с.11,12).
Полісами передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров ю, за шкоду, заподіяну майну потерпілого.
Відповідальність страхувальника -СК «ВУСО»за моральну шкоду, не передбачена.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень (п'ять тисяч грн.) .
В задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди шляхом відшкодування вартості житлового будинку з надвірними будівлями, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька