Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/2339/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко П.М.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Бубличенко В. П.
Іменем України
06.09.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Мурашко С.І.
Франко В.А.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2012 року.
В березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що за укладеним 15 липня 2004 року договором № KGDLSK00001540 відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн. зі сплатою 3% річних на суму залишку заборгованості із терміном повернення 17 липня 2006 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати і складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та інших витрат згідно з умовами договору.
Відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 02 березня 2012 року утворилася заборгованість, яка складається із: 5849,82 грн. заборгованості за кредитом, 26181,45 грн. заборгованості по процентам, 41962,00 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 73993,27 грн. та відшкодувати судові витрати.
Заочним рішенням Долинського районного суду від 24 травня 2012 року позов задоволено частково, суд стягнув з відповідача на користь банку 37031,27 грн. заборгованості за кредитним договором та 214,60 грн. судових витрат.
У апеляційній скарзі банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, задовольнивши вимоги банку у повному обсязі.
Згідно з адресною довідкою СГІРФО Долинського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 16 березня 2012 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2). За цією адресою йому надсилалася судова повістка, але не була вручена у зв'язку з тим, що він виїхав за кордон на заробітки, що вбачається із повідомлення виконкому Долинської міської ради від 28 серпня 2012 року № 01-19/2011 (а.с.63).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Судом була надіслана судова повістка на адресу, за якою відповідач зареєстрований (АДРЕСА_1), а також на адресу, зазначену у кредитному договорі (АДРЕСА_2), але повістку відповідач не отримав через те, що за зазначеними адресами на даний час не проживає (а.с.56-57, 60-62). Місцезнаходження відповідач суду не повідомив.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що є передбачені частиною 1 ст.77 ЦПК України підстави вважати судову повістку доставленою відповідачеві.
Заслухавши доповідача, пояснення представника банку ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Обов'язок відповідача виконувати належним чином умови укладеного з банком кредитного договору у встановлений цим договором строк передбачено статтями 526,527 і 530, 1054 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за укладеним 15 липня 2004 року кредитним договором № KGDLSK00001540, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн. зі сплатою 3% річних на суму залишку заборгованості із терміном повернення 17 липня 2006 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі. 73993,27 грн. Це підтверджується наданими банком документами (копіями кредитного договору, ордеру-розпорядження на видачу 10000 грн. відповідачеві, заяви відповідача на видачу готівки та повідомлення банку від 21.02.2012 року щодо розміру простроченої заборгованості, які знаходяться на а.с.8-13) та розрахунками розміру заборгованості (а.с.6-7).
Суд визнав обґрунтованими вимоги банку щодо стягнення 5849,82 грн. заборгованості за кредитом та 26181,45 грн. заборгованості по процентам і дійшов висновку, що нарахована банком пеня в розмірі 41962,00 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України є підставою для зменшення розміру пені до 5000 грн.
Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки він суперечить роз'ясненням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»у п.27, в якому зазначено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заяву про зменшення розміру неустойки не подавав, тому у суду не було підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.31 зазначеної постанови роз'яснив також, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Кредит ОСОБА_3 взяв на розвиток господарства (п.1.1 кредитного договору), а не на споживчі потреби, цей кредит не є споживчим у розумінні п.п.22-23 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», тому до вимог про його повернення застосовуються положення ч.3 ст.267 ЦК України про те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності не заявляв, тому підстав для його застосування у суму немає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги банку ґрунтуються на законі та умовах договору, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні справи суд допустив помилку у застосуванні норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягає відшкодуванню сплачений ним судовий збір в розмірі 1109 грн. 90 коп.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.
Заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2012 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»73993 (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 27 коп. заборгованості за кредитним договором № KGDLSK00001540 від 15 липня 2004 року і 1109 (одну тисячу сто дев'ять) грн. 90 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: