Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/2399/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Попович С.М.
Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі Доповідач Бубличенко В. П.
Іменем України
12.09.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Мурашка С.І.
Сукач Т.О.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до міського голови міста Олександрії Цапюка Степана Кириловича, розпорядника майном комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»арбітражного керуючого Сердюка Олександра Євгенійовича, комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»про поновлення на роботі та оплату часу вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 червня 2012 року і
03 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати розпорядження міського голови міста Олександрії № р-6-з від 06.01.2012 року, поновити його на посаді директора комунального підприємства «Теплоелектроцентраль», стягнути з цього підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.01.2012 року до дня поновлення на роботі та покласти на міського голову міста Олександріі Цапюка Степана Кириловича обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну комунальному підприємству «Теплоелектроцентраль»у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 16 липня 2007 року між ним та Олександрійським міським головою був укладений контракт про прийняття його на роботу на посаду директора комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»з 16 липня 2007 рок по 15 липня 2010 року.
Після закінчення строку дії контракту він продовжував працювати, тому вважає, що відповідно до ч.1 ст.39-1 КЗпП України трудові відносини з ним продовжені на невизначений строк і звільнення його з роботи у зв'язку із закінченням терміну дії контракту є незаконним.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 червня 2012 року у позові відмовлено. Суд дійшов висновку, що строк дії укладеного між сторонами контракту не може бути продовжений без укладення додаткової угоди про продовження терміну його дії або укладення його на новий термін.
У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у скасуванні розпорядження про звільнення, поновлення на роботі на виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.
Відповідачі про час і місце розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень із судовими повістками, в судове засідання не з'явилися, причину неявки не повідомили.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, адвоката ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судом встановлено, що позивач працював директором комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»на підставі контракту, укладеного з ним Олександрійським міським головою 16 липня 2007 року (а.с.7-11). У п.28 контракту зазначено термін його дії -з 16 липня 2007 року по 15 липня 2010 року.
Згідно з п.26 контракту за два місяці до закінчення терміну його дії він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.
Розпорядженням Олександрійського міського голови № р-156-з від 17 травня 2011 року позивач був звільнений з роботи з посади директора комунального підприємства «Теплоелектроцентраль» з 17 травня 2011 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України (а.с.13). Фактично позивач був звільнений на підставі зазначеного розпорядження 11 липня 2011 року.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, зазначене розпорядження міського голови визнано незаконним і скасовано, а ОСОБА_3 поновлений на посаді директора КП «Теплоелектроцентраль»з 11 липня 2011 року (а.с. 14-16).
На виконання рішення апеляційного суду розпорядженням міського голови № р-5-з від 05 січня 2012 року позивач поновлений на роботі (а.с.17), а розпорядженням № р-6-з від 06 січня 2012 року звільнений з роботи у зв'язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.18).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався Положенням про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року, пунктом п'ятим якої рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладенні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням, та умовами контракту.
Суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача на підставі п.8 ст.36 КЗпП України є законним, оскільки після закінчення терміну дії контракту він за угодою сторін не був продовжений або укладений на новий термін.
Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки суд дійшов його без урахування положень ч.1 ст.39-1 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснив, що згідно зі ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП).
Колегія суддів вважає, що оскільки контракт є однією із форм трудового договору, на трудові відносини, що виникли внаслідок укладення контракту, поширюється дія ч.1 ст.39-1 КЗпП України.
Після закінчення 15 липня 2010 року строку укладеного з позивачем контракту трудові відносини з ним тривали ще рік -до звільнення його 11 липня 2011 року за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідач не вимагав їх припинення у зв'язку із закінченням строку дії контракту. При цьому міський голова, який підписав розпорядження про звільнення, фактично визнавав, що через 10 місяців після закінчення терміну дії контракту позивач працює директором комунального підприємства «Теплоелектроцентраль», що трудові відносини з ним тривають.
Крім того, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року встановлено, що станом на 11 липня 2011 року позивач працював на посаді директора КП «Теплоелектроцентраль».
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що звільнення позивача з роботи 06 січня 2012 року на підставі п.8.ст.36 КЗпП України через такий тривалий термін (півтора року) після закінчення строку дії контракту не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки згідно з ч.1 ст.39-1 КЗпП Україна дія укладеного з ним строкового трудового договору продовжена на невизначений строк.
Суд безпідставно не застосував положення ч.1 ст.39-1 КЗпП України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, і ухвалив помилкове рішення.
Колегія суддів вважає, що посилання відповідачів на умови контракту щодо порядку його продовження та Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при прийманні на роботу, не мають вирішального значення при розгляді даної справи, оскільки відповідач не використав передбачене законом і контрактом право на звільнення позивача з роботи після закінчення строку дії контракту.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про скасування розпорядження міського голови № р-6-з від 06 січня 2012 року є обґрунтованими, позивач відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач надав розрахунок суми втраченого ним заробітку за 171 день вимушеного прогулу в розмірі 18278,19 грн.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо розміру втраченого ним заробітку підлягають частковому задоволенню на суму 17846 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 40 коп. Час вимушеного прогулу складає 169 робочих днів за період з 06 січня до 12 вересня 2012 року. Після поновлення позивача на роботі за рішенням апеляційного суду від 20 грудня 2011 року він не працював, а був звільнений на наступний день. Тому колегія суддів вважає, що при визначенні розміру середньоденного заробітку позивача для обчислення розміру втраченого за час вимушеного прогулу заробітку слід виходити з розміру одноденного заробітку, встановленого зазначеним рішенням суду, саме 105,60 грн. (105,60грн.х169=17846,40грн.).
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України з КП ««Теплоелектроцентраль»підлягає стягненню в доход держави 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до міського голови міста Олександрії Цапюка Степана Кириловича, розпорядника майном комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»арбітражного керуючого Сердюка Олександра Євгенійовича, комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»про поновлення на роботі та оплату часу вимушеного прогулу скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Розпорядження міського голови міста Олександрії № р-6-з від 06 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 визнати незаконним та скасувати.
Поновити ОСОБА_3 на посаді директора комунального підприємства «Теплоелектроцентраль» з 06 січня 2012 року.
Стягнути з комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»на користь ОСОБА_3 17846 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з комунального підприємства «Теплоелектроцентраль»в доход держави 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді