Справа № 1109/1640/2012
Номер провадження 2/1109/1620/2012
22 серпня 2012 року м. Кіровоград
Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого - судді Іванова Д.Л.,
при секретарі - Логвинюк О.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені по аліментам,
15 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом, в якому з урахуванням внесених змін просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість та пеню по аліментам за період з серпня 2006 року по травень 2012 року, вказуючи на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда 16.09.2005 року з ОСОБА_3 стягнуто на її користь аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 17 гривень на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проте відповідач аліменти не сплачував, внаслідок чого з серпня 2006 року станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року виникла заборгованість в розмірі 11 428,41 грн., яка є непогашеною до цього часу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав заборгованість по аліментам в сумі 11 428,41 грн., а також зазначив, що ОСОБА_1 має право на отримання пені у зв'язку з наявністю заборгованості по аліментам, разом з цим розмір пені, який ОСОБА_1 просить стягнути явно завищений, а розмір неустойки на його думку обчислений неправильно.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, зваживши їх доводи та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
За змістом положень статей 3, 4 та 11 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні інтереси у спосіб, визначений законам України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб, не допускається зловживання право в інших формах.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Як правило, власник порушеного або невизнаного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Тобто розмір неустойки за кожен місяць прострочення становитиме 30 відсотків суми несплачених аліментів.
Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з обов'язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2005 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 17 грн. на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 19 липня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Згідно довідки Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області заборгованість ОСОБА_3 по аліментам за період з серпня 2006 року по лютий 2011 року станом на 21.02.2011 року становить 11 428,41 грн. ( а.с. 3-5)
Як вбачається з розрахунку та пояснень позивача, сума неустойки з серпня 2006 року по травень 2012 року складає 116 217,12 грн. (а.с. 34-36).
Як встановлено в судовому засіданні розмір неустойки, який позивач просить стягнути з ОСОБА_3 є явно завищеним і підлягає стягненню з останнього лише в розмірі 69, 635,47 грн.
Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення.
Загальний розмір за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому допущено прострочення сплати аліментів.
В даному випадку об'єктивних причин, які позбавляли ОСОБА_3 своєчасно сплачувати аліменти на утримання сина судом не встановлено.
Судом встановлено і представником ОСОБА_3 ОСОБА_5 не оспорюється, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти і періодично сплачував аліменти протягом 2006-2009 років.
Згідно ч. 3 ст. 195 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 195, 196 Сімейного кодексу України,
ст. ст. 4, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені по аліментам - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 - 69, 635 грн. 47 коп. пені за прострочення сплати аліментів.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по аліментам в розмірі 11428 грн. 41 коп. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 696 грн. 35 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Д. Л. Іванов