Справа № 1109/4305/12
Номер провадження 2/1109/2313/12
15 серпня 2012 року Кіровський районний суд міста Кіровограда
в складі: головуючого судді Мохонько В.В.
при секретарях Мосійчук А.Г., Долі О.Є.,
у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, зобов'язання надати ключі від квартири та не чинити перешкоди в користуванні житлом і зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 розглянувши ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку,-
ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду по якому просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні квартирою, вселити її до квартири та зобов'язати відповідача по справі передати ключі від вхідних дверей квартири.
На обґрунтування позову вказала, що з відповідачем по справі перебуває в шлюбі з 2003 року. З 07.03.2012 по 06.04.2012 рік перебувала на лікуванні в Кіровоградській обласній психіатричній лікарні та після повернення з лікування не змогла проживати в квартирі, оскільки відповідач змінив замки на вхідних дверях та не надає їй можливості користуватися житлом.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом по якому просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ Кіровоградського МВ УМВС в Кіровоградській області зняти з реєстраційного обліку.
Зустрічний позов мотивує тим, що має на праві особистої приватної власності квартиру за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 03.12.2003 року, а позивач, є дружиною, яка проживає разом з позивачем та добровільно виселитися з квартири не бажає, порушуючи таким чином його право як власника, до того ж погрожує йому життю і здоров»ю, безпідставно зруйнувала майно в квартирі, частину якого викинула через вікно, через що він змушений проживати з малолітніми дітьми в смт. Компаніївка у своїх батьків.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати позивача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном, тому ОСОБА_1 повинна бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просила задовольнити та пояснила, що у спірному помешканні проживала з 2003 року разом з відповідачем та їх малолітніми дітьми. В березні місяці через побиття її відповідачем в неї стався нервовий зрив, в зв'язку з чим з 07.03.2012 по 06.04.2012 рік перебувала на лікуванні в Кіровоградській обласній психіатричній лікарні.
Після проходження курсу лікування повернувшись до спірної квартири не змогла відчинити двері, оскільки відповідачем були зміненні замки на вхідних дверях.
В задоволенні зустрічних позовних вимогах просить відмовити, так як вказаний позов є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам.
Відповідач та його представник в суді позов не визнали, вважають, що позивач безпідставно вимагає її вселення в квартиру, так як права на неї не має, оскільки квартира була йому подарована та не є спільним майном подружжя.
Суд заслухавши пояснення позивача та відповідача їх представників, дослідивши матеріали справи вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1
Зазначене підтверджено договором дарування від 03.12.2003 року та довідкою про належність нерухомого майна № 316817 виданої ОКП « Кіровоградське ООБТІ».
Згідно довідки № 484 від 19.03.2012 року виданої ОЖБК в спірній квартирі є зареєстрованими ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_1 та їх неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно статті 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлено, що сторони в справі 22 листопада 2003 року уклали шлюб, який був зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис 795 та 15.08.2012 року його розірвали.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25,26).
03.12.2003 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_6, ОСОБА_7 подарували ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 посвідченого 25.06.2002 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстром № 2650.
З 24.02.2004 року позивач зареєструвалась у спірній квартирі, що підтверджено наданою копією паспорта ( а.с. 4).
В судовому засіданні позивач зазначила, що позивач безпідставно позбавив її житла, не впускає до квартири хоча припинення сімейних відносин не позбавляє її права на користуватися займаним приміщенням в якому вона є зареєстрованою.
Відповідно до акту від 14.05.2012 року, складеного комісією в складі завідуючої будинком ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, підписи яких завірені начальником ОЖБК ОСОБА_1 не має доступу до квартири оскільки на вхідних дверях спірної квартири зміненні замки, що робить неможливим проживання в квартирі позивача (а.с.55).
Той факт що відповідач дійсно не впускає дружину до спірної квартири підтвердив в суді і сам відповідач, зазначивши, що ключі від спірної квартири, надасть позивачу після ухваленого судом рішення по справі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, яка є матір»ю позивача підтвердила факт неможливості позивача ОСОБА_1 користуватися спірною квартирою, а позивач вимушена тимчасово проживає в її помешканні.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім»ї вправі вселяти в займане ним приміщення інших членів сім»ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім»ї власника будинку належать особи,зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст. 405 ЦК України.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. Ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР регламентує, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Частина ж 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач була вселена у спірну квартиру як член сім»ї ОСОБА_2, а припинення сімейних відносин з відповідачем, як власником квартири не позбавляє її права користування займаним приміщенням, останній чинить їй перешкоди у користуванні житлом, не впускає її до квартири, то саме з вищенаведених підстав права позивача мають бути захищені способом яким вона обрала.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов'язання зняти її з реєстраційного обліку суд вважає за необхідне відмовити виходячи з наступного.
Згідно ст.156 ЖК України члени родини власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить на праві власності, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст.157 зазначеного Кодексу членів сім?ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу.
Стаття 116 Житлового кодексу України встановлює як умову виселення осіб, винних у використанні жилого приміщення не за призначенням або порушенні правил співжиття, наявність фактів, які свідчать, що зазначені дії мали систематичний характер, а заходи попередження і громадського впливу щодо таких осіб виявилися безрезультатними.
Суд вважає, що відповідач та його представник не навели переконливих доводів на обґрунтування обставин, які б стали підставою для виселення відповідача зі спірної квартири.
Посилання відповідача на те, що він є власником спірної квартири, а отже має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому квартирою, саме по собі не може бути підставою для виселення відповідача з житлового приміщення, яка там правомірно проживає, оскільки її право користування жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у користуванні ним, інакше як із підстав і в порядку, передбаченому Законом, що передбачено ч. 3 ст. 9 ЖК України.
Вимога про зняття відповідача з реєстраційного обліку не підлягає задоволенню в будь-якому випадку, оскільки за змістом ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи є остаточне рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, або про виселення особи з житлового приміщення.
Таким чином, суд не має правових підстав «скасовувати» або «знімати» реєстрацію відповідача за місцем мешкання, так як законом передбачений певний порядок зняття з реєстрації місця проживання саме органами системи МВС України у разі виселення особи з житлового приміщення.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» ст.ст. 10, 11, 212-215,294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 107 грн. 30 коп. судового збору.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою та зобов'язання зняти її з реєстраційного обліку відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда В. В. Мохонько